Незадекларовані корпоративні права та пропущені відомості про дітей: що перевіряла Етична рада у декларації Ярослава Мельника
Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом, що діє для формування доброчесного корпусу суддів та забезпечення незалежності судової влади. Для сприяння органам, що обирають членів ВРП, утворюється Етична рада, яка встановлює відповідність кандидатів критеріям професійної етики та доброчесності.
Співбесіда є ключовим етапом конкурсу на посаду члена ВРП, де члени Ради перевіряють, чи є кандидат незалежним, чесним, неупередженим та чи немає сумнівів щодо законності джерел походження його майна. 6 липня 2026 року таку процедуру пройшов Ярослав Ярославович Мельник — доктор юридичних наук, професор та адвокат, який претендує на посаду члена ВРП від з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.
Співбесіда Ярослава Мельника стала одним із найтриваліших епізодів засідання Етичної ради 6 липня 2026 року. У центрі обговорення опинилися не лише професійні здобутки кандидата, а й складні питання оформлення нерухомості та пропуски в декларуванні.
Співбесіда мала на меті встановити відповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності згідно зі статтею 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». По факту основний акцент був зроблений не на професійній діяльності кандидата, а на аналізі виконання деклараційного обов'язку, поясненнях щодо майнових активів і походження коштів, а також на оцінці достовірності наданих ним пояснень.
Ярослав Ярославович Мельник
Кандидат — доктор юридичних наук, професор та адвокат, старший науковий співробітник в Інституті правотворчості НАН України та керуючий партнер АО. Його професійний шлях включає роботу на посадах від помічника судді до керівних посад у наукових установах.
Показовим моментом співбесіди стала пильна увага членів Етичної ради до питань декларування та повноти наданих кандидатом відомостей. Для комісії саме точність у деклараціях слугувала головним маркером того, наскільки відповідально претендент ставиться до виконання своїх юридичних обов’язків.
Одним із перших обговорили питання корпоративних прав в адвокатському об'єднанні, співзасновником якого є Ярослав Мельник, та відсутність цієї інформації в декларації. Кандидат заявив, що не мав на меті нічого приховати, оскільки дані є у відкритих реєстрах, а пропуск стався через пізню годину заповнення.
Аналогічне пояснення він надав і щодо відсутності в декларації відомостей про двох неповнолітніх дітей. За словами кандидата, під час заповнення декларації його відволікли сімейні обставини, через що відповідні дані не були внесені.
Не менш показовою стала ситуація з житловим будинком у Хмельницькій області. Відповідно до даних державних реєстрів право власності було зареєстроване за кандидатом після відкриття спадщини, однак у декларації цей об'єкт не відображено. Ярослав Мельник пояснив, що не знав про оформлення права власності, оскільки був переконаний, що фактично відмовився від спадщини на користь брата за сімейною домовленістю, натомість отримавши квартиру від матері.
Усі ці недоліки декларування кандидат пояснював технічними помилками та неуважністю. Водночас під час співбесіди оцінювали не стільки сам факт пропусків, скільки їхній характер, послідовність пояснень і те, чи можуть вони впливати на оцінку професійної етики та доброчесності.
Варто враховувати, що декларація доброчесності є одним із механізмів перевірки відповідності кандидата вимогам статті 61 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Саме тому значення має не лише перелік зазначених відомостей, а й повнота їх розкриття, достовірність пояснень та їх узгодженість з іншими матеріалами конкурсного досьє. Саме сукупність цих обставин, а не окремий деклараційний недолік, підлягає оцінці Етичною радою при формуванні висновку щодо відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.
Після цього члени Етичної ради перейшли до аналізу майнових операцій кандидата. Найбільше питань викликала угода щодо придбання житлового будинку в Києві площею понад 100 кв. м. Члени ради звернули увагу, що в договорі купівлі-продажу вартість будинку становила 211 800 грн (приблизно 7 тис. доларів США), тоді як фактичні витрати родини на його придбання, за матеріалами співбесіди, перевищували 170 тис. доларів США. Також зазначалося, що така різниця могла призвести до ймовірної недоплати податків орієнтовно на 16 тис. доларів США.
Ярослав Мельник пояснив, що підписав договір у запропонованій продавцем редакції, не надавши належної уваги його змісту, оскільки довіряв іншій стороні правочину.
Саме це пояснення викликало найбільше запитань. Члени Етичної ради поставили під сумнів пояснення кандидата щодо підписання договору без детального ознайомлення з його змістом, звернувши увагу, що від правника з багаторічним професійним стажем очікується належна правова обачність під час укладення правочинів.
Разом із тим обговорення не стосувалося встановлення можливих податкових наслідків, Етична рада оцінювала насамперед поведінку кандидата з погляду стандартів професійної етики та належної правової обачності. Оцінка цих обставин належить до повноважень Етичної ради в межах процедури перевірки кандидата і сама по собі не свідчить про встановлення будь-якого порушення закону чи податкового законодавства. Матеріал не містить висновків про наявність порушень податкового законодавства, а лише відтворює обставини та пояснення, які обговорювалися під час співбесіди.
Відповідно до статті 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» саме оцінка професійної етики й доброчесності належить до компетенції Етичної ради, а загальний обов'язок кожного сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, визначених законом передбачений статтею 67 Конституції України. Проте, будь-які висновки щодо правильності визначення вартості майна, дотримання податкового законодавства чи наявності порушень можуть ґрунтуватися виключно на встановлених компетентними органами фактах або судових рішеннях.
У межах конкурсної процедури вирішальне значення мало не встановлення можливих порушень законодавства, а оцінка пояснень кандидата щодо обставин укладення правочину, їх послідовності, переконливості та відповідності стандартам професійної поведінки, яких очікують від претендента на посаду члена Вищої ради правосуддя.
Наступний блок співбесіди стосувався декларації доброчесності та повноти відображення біографічних відомостей.
Зокрема, Рада звернулася до питання спроби в'їзду кандидата до Російської Федерації у 2021 році, яка не була зазначена у декларації. Ярослав Мельник пояснив, що фактичного перетину державного кордону не відбулося, оскільки йому відмовили у в'їзді.
Цікаво, що в цьому епізоді оцінювалося не лише буквальне тлумачення деклараційних тверджень. Значно більше уваги приділялося тому, наскільки повно кандидат розкрив обставини, які можуть мати значення для оцінки його доброчесності.
Також, було детально обговорено три випадки притягнення кандидата до адміністративної відповідальності.
Щодо дорожньо-транспортної пригоди 2021 року за статтею 124 КУпАП кандидат пояснив, що дізнався про відповідне судове рішення лише після ознайомлення з матеріалами, підготовленими Етичною радою. За його словами, зіткнення було незначним, однак він сам викликав працівників поліції для оформлення події.
Також обговорювалися два випадки перевищення швидкості — у лютому 2022 року та у 2024 році. Стосовно останнього кандидат зазначив, що перевищення було мінімальним, а про накладений штраф він дізнався лише після блокування банківського рахунку напередодні співбесіди.
Втім, ключовим питанням стали не самі адміністративні правопорушення, а те, що вони не були відображені у деклараціях доброчесності.
Кандидат пояснив свою позицію тим, що виходив із положень законодавства про погашення адміністративного стягнення та вважав, що після спливу встановленого строку не зобов'язаний зазначати такі відомості. Крім того, щодо окремих випадків він посилався на необізнаність про відповідні судові рішення.
Члени Етичної ради, своєю чергою, звернули увагу, що декларація доброчесності передбачає повідомлення про сам факт притягнення до відповідальності, а оцінка повноти та достовірності таких відомостей здійснюється саме в межах конкурсної процедури.
Цікавим моментом стало обговорення питання сплати одного з адміністративних штрафів. Як з'ясувалося під час співбесіди, його сплатила дружина місцевого священника. Сам кандидат не зміг детально пояснити причини такого способу оплати, зазначивши лише, що ця особа була присутня під час оформлення адміністративних матеріалів працівниками поліції.
У підсумку співбесіда показала, що Етична рада оцінювала не окремі епізоди ізольовано, а всю сукупність обставин. Вирішальне значення мали повнота виконання деклараційного обов'язку, послідовність пояснень кандидата та його ставлення до виконання юридично значущих обов'язків. Саме ці критерії є визначальними під час перевірки відповідності претендента вимогам конкурсу на посаду члена Вищої ради правосуддя.
Практика формування стандартів доброчесності
На співбесідах 6 липня 2026 року адміністративні правопорушення кандидатів розглядалися крізь призму статті 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка регулює декларацію доброчесності, а також критеріїв професійної етики та доброчесності, визначених статтею 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Основна увага приділялася не стільки самому факту притягнення до адміністративної відповідальності, скільки повноті декларування таких обставин, послідовності пояснень кандидатів та їхньому ставленню до виконання юридично значущих обов'язків.
Саме практика цих співбесід демонструє підхід, який загалом узгоджується з рекомендаціями Висновку № 27 Консультативної ради європейських суддів (КРЄС). Відповідно до цього документа, оцінка поведінки суддів і кандидатів має враховувати не лише дотримання закону, а й вплив їхніх дій на суспільну довіру до правосуддя та авторитет судової влади. Водночас Етична рада здійснює оцінювання виключно в межах критеріїв і повноважень, визначених національним законодавством.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», декларація доброчесності є одним із механізмів перевірки відповідності кандидата встановленим законом вимогам. Під час співбесід оцінюється не лише наявність чи відсутність певних відомостей, а й повнота їх декларування, достовірність пояснень кандидата та їх узгодженість з іншими матеріалами конкурсної процедури.
Разом із тим стаття 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» покладає на Етичну раду обов'язок оцінювати відповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності. Саме тому значення має не лише професійний досвід претендента, а й його здатність сумлінно виконувати юридично значущі обов'язки, уважно ставитися до оформлення документів і надавати послідовні, логічні та переконливі пояснення щодо спірних обставин.
При цьому Етична рада може враховувати обставини, пов'язані з виконанням кандидатом його правових обов'язків як у професійній діяльності, так і в приватному житті, якщо вони можуть мати значення для оцінки доброчесності, незалежності, безсторонності та авторитету майбутнього члена Вищої ради правосуддя.
Будь-який штраф за паркування чи перевищення швидкості — це реальний тест на доброчесність. Етична рада оцінює все в комплексі: чи не намагався кандидат приховати ці факти, як він пояснює свої помилки та чи взагалі відповідально ставиться до закону.
Якщо ж кандидат систематично забуває вказати у декларації штрафи, бізнес чи навіть власних дітей, посилаючись на відсутність додатків у телефоні — це не технічна помилка, а свідчення або професійної непридатності, або свідомого уникнення фактів. Такі суперечливі пояснення та недбалість говорять про те, що кандидат може не відповідати заявленим критеріям для обрання на посаду члена ВРП.
Водночас остаточний висновок щодо відповідності особи цим критеріям у кожному конкретному випадку належить виключно до повноважень Етичної ради та формується з урахуванням усієї сукупності встановлених обставин, матеріалів конкурсного досьє і пояснень кандидата. Такий підхід відповідає вимогам національного законодавства та узгоджується із загальними європейськими стандартами оцінювання доброчесності кандидатів на посади у сфері правосуддя.
Аналіз попередніх співбесід кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя від з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ:
Шлях від інспектора до члена Вищої ради правосуддя: співбесіда Ірини Давидович
Кандидат у ВРП та КСУ одночасно: юридичні пріоритети професора Івана Назарова
Знищені розписки на $180 000 та майно поважної матері: досьє кандидата до ВРП Миколи Кучерявенко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
