"Ніхто нас не обмежував - обмежують бар’єри": випробування Дерибасівської на кріслі колісному разом із Олегом Соколовим

Нові пониження бордюрів, відсутність тактильної плитки, височенні сходи в аптеках і пандуси під екстремальними кутами. Журналісти Інтента пройшли туристичним маршрутом Одеси разом із представником Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю в Одеській обласній державній адміністрації та амбасадором безбар’єрності Олегом Соколовим. Вони перевірили, чи змінилося місто за останній рік. Розібратися в системних проблемах безбар’єрності та шляхах їх розв’язання нам також допомогла Оксана Кондратюк, фахівчиня з доступності та інклюзивних рішень ГС "Ліга сильних".

Про екзамен для одеських закладів, нові безбар’єрні маршрути для ветеранів і те, чому кнопки виклику під дощем більше не працюють, - читайте в матеріалі.

Сонячна осіння Одеса після дощу. Разом з Олегом Соколовим ми вирішили поглянути на улюблене місто очима туристів. Для дослідження доступності ми обрали популярний маршрут: від Соборної площі до "Пасажу" і далі Дерибасівською. Рік тому Олег разом з гідом, ветеранами і людьми з інвалідністю вже гуляв центром міста. "Ми користувалися цим маршрутом, щоб в перший раз побачити недоліки і врахувати, де робити пониження бордюрів", - розповів Олег. Ось і побачимо, що змінилось за рік. Перші зрушення помітні: міська комунальна служба зробила пониження, які дозволяють плавно зійти з дороги.

Початок подорожі на Соборній площі. ФОТО: Інтент 

- Фізична безбар’єрність - це ж не тільки про людину в кріслі колісному, - наголошує Олег Соколов. - Це і про слабозорих людей. На початку переходу обов’язково має бути тактильна плитка, а світлофори - зі звуковим сигналом. Досліджуючи маршрут, ми залучаємо до порад і рекомендацій усіх: і людей на кріслах, і слабозорих, і людей з ампутацією. Напередодні я був на заході, де казали: якщо можна не просто формально звірити нормативи ДБН, а реально скористатися простором - якщо людина може безпечно потрапити, перейти, скористатися послугою, - це значить, що безбар’єрність працює.

- На що ви передусім звертаєте увагу в місті? Що для вас є маркерами доступності?

- Загалом я хочу, щоб наше місто було просто доступним, без бар’єрів. У Європі саме слово "безбар’єрність" не дуже зрозуміле, бо вони вважають, що в них просто не повинно бути бар’єрів. Людина має бути самостійною. А от кнопки виклику - це вже вчорашній день, вони не працюють так, як треба. Ми йдемо вулицею з владою міста, тестуємо простір. Частина бізнесу активно працює над створенням інклюзивного простору, тоді як інші взагалі не приділяють цьому уваги. Часто бачиш заклад харчування, де замість пандуса чи нормального входу ліплять кнопку виклику. Наприклад, роблять пельмені чи супи. І що, я маю натиснути кнопку, щоб мені на вулицю під дощем винесли тарілку пюре з котлетою? Це ж абсурд.

Із цими словами ми підходимо до чергового закладу на маршруті. На вході - пологий пандус, поряд кнопка виклику зі шрифтом Брайля і написом "Аврора". Покликали працівників і подякували їм за свідомий підхід. Чого не скажеш про сусідній заклад. Пандус тільки номінальний, крісло колісне туди не заїде.

Поруч - кафе з шаурмою, де нещодавно з пафосом святкували день народження засновника в соцмережах. Проте сам заклад абсолютно недоступний. Кличемо адміністратора. Вона не має відповідей на наші запитання.

ФОТО: Інтент

- Я хочу до вас потрапити. Як мені це зробити? - звертається Олег. - Я - представник уряду, працюю від Кабінету Міністрів в Одеській ОВА, захищаю права людей з інвалідністю. Сфотографуйте мою візитівку й передайте керівництву. Якщо власник зателефонує і пообіцяє виправити ситуацію - ми дамо шанс. А якщо ні - зробимо його дуже знаменитим.

Рухаємось далі. Заходимо в "Пасаж". Зі сторони Дерибасівської зустрічаємо пандус з екстремальним кутом нахилу. Хоча місце дозволяє зробити пологий заїзд з допустимим кутом у 8 градусів для тих, хто пересувається на кріслі колісному і батьків з дітьми на візочках.

ФОТО: Інтент

Дерибасівська приємно зустрічає пониженим бордюром, але без розпізнавальних знаків. "Тут також повинен бути шрифт Брайля, щоб людина з білою тростиною відчувала напрямки", - наголосив Олег. Наближаємось до закладу "Львівська мануфактура кави". Зручний вхід без пандусу врівень з землею, широкі двері і привітний бариста, який підтвердив, що відвідувачі на кріслах колісних у них бувають.

ФОТО: Інтент

Дорогою тестуємо інші локації. Біля однієї з аптек мережі "Аптека Гаєвського" зупиняємось навпроти входу. Пандус тут для галочки, бо навіть Олегу з його фізичною підготовкою тут не зайти. Покликали працівницю на діалог. Вона просить звернутися до адміністрації. "Кажуть, що у вас всі аптеки в Одесі доступні, інклюзивні. А тут непорядок. Будемо виправляти", - каже Олег.

Оксана Кондратюк, фахівчиня з доступності та інклюзивних рішень ГС "Ліга сильних":

"Встановлення кнопки виклику не може вважатися забезпеченням доступності. Йдеться про можливість отримати послугу самостійно. Для аптек ліцензійні умови прямо зобов'язують забезпечувати доступність відповідно до ДБН. Але за результатами моніторингу серед понад 1300 аптек лише 23,3% були визнані безбар'єрними. Впливати на приватний бізнес складніше, ніж на комунальні установи, але забезпечення доступності - це не добра воля власника, а норма закону. Одним із найперспективніших напрямків є розробка громадами програм співфінансування, де бізнес отримує часткову компенсацію витрат на адаптацію за умови дотримання будівельних норм".

Йдемо далі. Дорогою зустрічаємо недоступні ТЦ "Європа" та магазин одягу "United Colors of Benetton" з височенними сходами. "Макдональдс" порадував тактильною плиткою, зручним широким входом і шрифтом Брайля.

ФОТО: Інтент

На каву не зупиняємось, бо попереду інспекція нової книгарні "Vivat". В магазині немає пандусу, але висота входу перевищує допустимі два сантиметри. Зустрічаємо двох привітних працівниць. Олег радить:  "Якщо ви будете класти сюди килимок, щоб був невеликий перехід, то я тут заїду. Людина, в якої слабкі руки, з трудом заїде". Після нашого візиту дівчата заходились міряти поріг і шукати в інтернеті килимок.

ФОТО: Інтент

Підсумовуємо наш експеримент.

- Олеже, ви понад 40 років пересуваєтеся на кріслі колісному. Як за цей час змінилася Одеса й чи стала вона справді доступнішою?

- Звісно. Позитивний рух є, місто змінюється. Проте найбільше зауважень залишається саме до бізнесу. Поки це особисто когось не стосується, люди часто не замислюються, що кожен заклад має бути доступним для самостійного відвідування. Хоча загалом Одеса сьогодні входить у п'ятірку міст України, які найактивніше рухаються шляхом безбар'єрності.

- Як ви оцінюєте зміни саме на цьому туристичному маршруті за останній рік?

- Сам комунальний маршрут тротуарами та переходами дійсно змінився на краще. Але що таке доступний маршрут у комплексі? Людина має вийти з тролейбусу чи трамвая, без перешкод дійти до театру, кафе чи аптеки та вільно туди зайти. Якщо ж тротуар ідеальний, а всі заклади довкола перекриті сходами - маршрут не можна назвати безбар'єрним.

Оксана Кондратюк, ГС "Ліга сильних":

"Маршрутний підхід дозволяє працювати з цілісним середовищем. Люди не телепортуються з точки А в точку Б. Щоб потрапити до лікарні чи магазину, людина має подолати шлях, який починається з її дому. У 2025 році розпочалася реалізація проєкту Міністерства розвитку громад "Рух без бар'єрів". Важливо починати не лише з ЦНАПів чи лікарень, а з повсякденних маршрутів: до роботи, магазину, зупинок транспорту. Перший пріоритетний маршрут має стати основою для розбудови всієї мережі міста".

- Виходить, людина з інвалідністю й досі змушена детально планувати кожен свій крок ще вдома?

- На жаль, так. Доводиться прораховувати все: де є пониження на зупинках, чи курсує там низькопідлоговий транспорт, чи допоможе водій, і чи зможеш ти зрештою потрапити в обраний кінотеатр чи ресторан.

- Ви - спортсмен із чудовою фізичною формою. А з якими викликами стикаються ті, хто тільки нещодавно сів у крісло колісне або дістав ампутацію?

- Для них це величезний стрес. І саме тому базові маршрути від лікарень, соцзахисту, ЦНАПів та поліклінік мають бути ідеально безбар'єрними. Незряча людина, людина на протезі чи в кріслі колісному повинна мати змогу пересуватися без сторонньої допомоги.

Я свідомо щодня виїжджаю в місто самостійно - і на роботу, і у справах. Це привертає увагу суспільства. Зараз із фронту повертається багато наших поранених військових, ветеранів та ветеранок. Велика їм шана й подяка. Але багато з них чи цивільних людей із інвалідністю досі фактично заблоковані у власних квартирах на поверхах, бо не можуть навіть вийти на вулицю, зустріти дитину зі школи чи просто погуляти. Ми мусимо це змінити.

- Які безбар'єрні маршрути зараз розробляються в Одесі?

- Я є амбасадором проєкту безбар'єрного маршруту від вулиці Кишинівської до обласної лікарні. Ми систематично виїжджаємо туди, інспектуємо й працюємо з місцевим бізнесом, аби вони адаптували свої входи. Другий масштабний проєкт - безбар'єрний шлях від Французького бульвару через центр міста до залізничного вокзалу. Людина повинна мати змогу комфортно дістатися від власного дому до вокзалу чи лікарні.

- Якщо підсумувати: у якій точці безбар'єрності зараз перебуває Одеса? На скільки відсотків місто є доступним?

- Ми сьогодні не змогли потрапити в аптеку. Це ненормально. Адже ліків потребують різні категорії населення.

У нас з'явилася міська Рада безбар'єрності, ми можемо напряму точково сказати адреси владі. Комунальні служби реагують і роблять пониження в правильному напрямку. Одеса точно йде вперед. Звісно, попереду ще величезний шмат роботи, особливо з бізнесом та транспортом, але ми рухаємося. І головне - припиняти писати в маршрутках ганебні фрази про "людей з обмеженими фізичними можливостями". Ніхто їх не обмежував. Обмежують лише бар'єри в місті, які ми зараз разом і усуваємо.

Оксана Кондратюк, ГС "Ліга сильних":

"Бар'єрність середовища безпосередньо впливає на психологічний стан і реінтеграцію ветеранів та ветеранок. Про яку реінтеграцію можна говорити, якщо людина не може самостійно вийти з дому чи зайти випити кави? Реінтеграція складається саме з таких повсякденних дрібниць і соціальних взаємодій. Першочерговим завданням сьогодні є не створення нових нормативів, а реальне виконання чинних вимог ДБН. Наша мета - створити умови для самостійного життя та повноцінної участі кожної людини в житті суспільства".

Примірну програму доступності розроблено за підтримки Програми “Партнерство за сильну Україну” (PFRU), яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

Цю публікацію підготовлено за підтримки громадської спілки “Ліга сильних” та Програми “Партнерство за сильну Україну” (PFRU).

Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю редакції та не обов’язково відображає позицію Програми “Партнерство за сильну Україну” (PFRU) або урядів країн, які її фінансують. Редакція самостійно визначає зміст матеріалу та відповідає за дотримання журналістських стандартів.

Ольга Лопатюк