Нові правила бронювання можуть стати ударом по критичній інфраструктурі
Україна входить у черговий небезпечний період війни. Російські удари по енергетичній інфраструктурі, ризики тривалих знеструмлень, дефіцит аварійних бригад, кадрова криза комунальних підприємств і виснаження бізнесу вже створюють серйозні загрози для життєдіяльності міст.
І саме в цей момент з’являється інформація про нову урядову ініціативу — скорочення квот бронювання працівників критично важливих підприємств.
За оприлюдненими 12 жовтня матеріалами, які поширив народний депутат Ярослав Железняк, пропонується:
- зменшити бронювання працівників оборонно-промислового комплексу зі 100% до 85%;
- скоротити квоту для відповідних енергетичних підприємств зі 100% до 85%;
- знизити квоту для підприємств водопостачання, водовідведення, теплопостачання та поводження з відходами із 75% до 60%;
- переглянути порядок розрахунку загальної квоти бронювання;
- створити Координаційний центр при Кабінеті Міністрів, який впливатиме на рішення про критичність підприємств.
Важливо: станом на 12 жовтня йдеться про проєкт змін, а не про ухвалену постанову. Але навіть на стадії проєкту ці пропозиції потребують серйозного публічного обговорення.
Йдеться не лише про кількість людей, яких можна мобілізувати, а й про необхідність збереження достатньої кількості кваліфікованих працівників на критично важливих підприємствах. Саме від них залежить здатність країни продовжувати оборону, виробляти озброєння, підтримувати економіку, відновлювати зруйновану інфраструктуру та забезпечувати життєдіяльність населення в умовах постійних російських атак.
Водоканал уже втратив 40% працівників. Кого ще пропонують забрати?
Представник «Київводоканалу» 12 жовтня повідомив про ситуацію, яка має стати серйозним сигналом для урядовців. За словами заступника генерального директора підприємства, за чотири роки водоканал втратив 40% персоналу.
Серед причин — заморожені тарифи, низька конкурентоспроможність зарплат та попередні обмеження бронювання.
Особливо гостро бракує електриків, енергетиків, слюсарів і зварювальників.
Під час аварій один фахівець іноді змушений обслуговувати п’ять станцій. Поки він відновлює роботу однієї, на іншій може виникнути нова проблема.
Ідеться не про абстрактні штатні одиниці. Це люди, без яких неможливо оперативно перемкнути живлення, відремонтувати насос, відновити тиск у водопровідній мережі або запустити каналізаційне обладнання.
Якщо підприємство вже втратило майже половину персоналу, на підставі яких розрахунків йому пропонують скоротити можливості бронювання ще на 15 відсоткових пунктів?
Уряд уже визнавав, що 50% недостатньо. На якій підставі тепер пропонують 60%?
У 2025 році Кабінет Міністрів підвищив квоту бронювання для визначених підприємств водопостачання та водовідведення до 75%. Міністерство економіки пояснювало це необхідністю забезпечення безперервної роботи критичної інфраструктури.
Тобто держава вже встановила спеціальний режим, виходячи з особливого значення таких підприємств.
Тепер пропонується частково відмовитися від цього підходу.
Але, чи існує документально підтверджений розрахунок, який доводить, що саме 60%, а не 75%, забезпечать необхідну стійкість?
Стаття 25 Закону про мобілізацію: бронювання має забезпечувати функціонування критичних підприємств
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у статті 25 передбачає бронювання військовозобов’язаних, зокрема на підприємствах, в установах та організаціях, критично важливих для функціонування економіки й забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Законодавець передбачив бронювання не для формального надання переваг окремим роботодавцям, а для забезпечення виконання функцій, необхідних державі та суспільству.
Кабінет Міністрів має повноваження визначати порядок і критерії бронювання. Однак реалізація таких повноважень повинна відповідати меті закону, загальним принципам правової визначеності, обґрунтованості та пропорційності.
Стаття 19 Конституції України вимагає від органів державної влади діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами.
Частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає критерії перевірки рішень суб’єктів владних повноважень, зокрема їх обґрунтованості, добросовісності, розсудливості, пропорційності та врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Уряд має пояснити, чому саме такий обсяг обмеження необхідний, чому менш обтяжливі механізми недостатні та як будуть захищені життєво важливі функції підприємств.
Чи можна обмежувати бронювання без оцінки ризиків для життя та здоров’я населення?
Стаття 3 Конституції України визначає життя, здоров’я, недоторканність і безпеку людини найвищою соціальною цінністю.
Стаття 27 закріплює право на життя та обов’язок держави його захищати.
Стаття 17 відносить забезпечення економічної безпеки до найважливіших функцій держави.
Водночас стаття 65 встановлює обов’язок громадян захищати Батьківщину.
Отже, держава повинна забезпечувати баланс між мобілізаційними потребами та безперервним функціонуванням критичних систем життєзабезпечення.
Водопостачання, водовідведення, теплопостачання та енергетика — це не звичайні комерційні послуги, відсутність яких можна компенсувати перенесенням строків виконання договору.
Тривала зупинка цих систем може створювати загрози для здоров’я населення, санітарного стану міст, роботи лікарень і функціонування економіки.
Закон України «Про критичну інфраструктуру» закріплює правові та організаційні засади її захисту.
Кодекс цивільного захисту України регулює заходи щодо запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їхніх наслідків.
Тому кадрова спроможність підприємств, які експлуатують критичні об’єкти, має розглядатися як один із факторів їхньої стійкості.
Не можна оцінювати мобілізаційний ефект рішення ізольовано від можливих наслідків для води, тепла, електроенергії та аварійного відновлення.
Спадщина Постанови № 692 та небезпека «ручного» центру
Нова ініціатива не виникла на порожньому місці. Бізнес та комунальні структури досі долають наслідки Постанови Кабміну від 30 травня 2026 року № 692.
Цей нормативний акт уже суттєво звузив поле для бронювання, встановивши:
- граничний строк дії статусу критичності для багатьох підприємств до 1 вересня 2026 року з обов’язковим переглядом;
- посилення зарплатних вимог: для визначених категорій критично важливих підприємств установлено критерій середньої нарахованої заробітної плати на рівні не менше трьох мінімальних зарплат, тоді як для окремих категорій підприємств передбачено спеціальний коефіцієнт 2,5 та інші винятки;
- санкцію у вигляді скасування критичного статусу в разі перевищення встановлених лімітів чисельності заброньованих.
Тепер до фінансово-зарплатного тиску додається скорочення людей. А ідея створити черговий Координаційний центр при уряді викликає окремі питання. Замість прозорих цифрових критеріїв виникає ризик повернення до суб’єктивного, «ручного» розподілу критичності підприємств, що відкриває простір для корупційних зловживань та вибіркового ставлення до бізнесу.
Хто порахував наслідки для виробництва зброї?
Народний депутат Олександр Федієнко публічно порушив питання обґрунтованості скорочення бронювання оборонних підприємств зі 100% до 85%.
Представники Національної асоціації підприємств оборонної промисловості та Української ради зброярів також висловили заперечення проти цієї ініціативи.
Суть критики полягає в тому, що скорочення квоти може позбавити підприємства можливості утримувати фахівців, необхідних для виконання оборонних контрактів.
Для підприємства з тисячею військовозобов’язаних працівників у відповідній розрахунковій базі це означає потенційне скорочення максимальної кількості місць бронювання на 150. Для десяти таких підприємств — уже 1 500 місць, якщо кожне має однакову чисельність і повністю використовує квоту.
Це умовна модель, а не встановлена кількість працівників, які реально втратять бронювання. Але вона демонструє масштаб питання, на яке держава повинна надати відповідь.
Як вплине скорочення бронювання на виробництво озброєння? Які спеціальності опиняться під найбільшим ризиком? Скільки часу необхідно для підготовки заміни?
І головне: чи не виявиться фактична втрата виробничих можливостей більшою за очікуваний мобілізаційний ефект?
Бізнес не зможе працювати, якщо критична інфраструктура втратить здатність відновлюватися
Наслідки потенційного скорочення бронювання не обмежуються підприємствами, на які безпосередньо поширюються нові квоти.
В умовах війни кожна додаткова година простою має економічну та соціальну ціну.
Бізнес уже несе витрати на резервне живлення, пальне, ремонт обладнання, логістику та безпеку працівників.
Але жодне підприємство не здатне повністю замінити міську систему водопостачання, каналізації чи централізованого теплопостачання.
Держава не може вимагати від бізнесу економічної стійкості, одночасно не забезпечивши належної кадрової спроможності інфраструктури, від якої цей бізнес залежить.
Водночас, уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець застеріг від передчасних висновків щодо можливого скорочення бронювання працівників і перегляду підстав для відстрочки від мобілізації, наголосивши, що наразі йдеться лише про пропозиції, а не ухвалені рішення.
Омбудсман підкреслив, що квоти бронювання та критерії критичності підприємств мають бути чіткими, обґрунтованими й передбачуваними, враховувати потреби оборони, безперервність роботи критичної інфраструктури та трудові права громадян. Після надходження офіційних документів до його Офісу він пообіцяв перевірити можливі ризики для прав людини та відповідність запропонованих змін принципу пропорційності.
В умовах постійних російських атак будь-яке скорочення бронювання працівників критичної інфраструктури має ґрунтуватися на реальних розрахунках кадрових потреб, оцінці ризиків для життєзабезпечення населення та чітких правових гарантіях. Без такого обґрунтування запропоновані зміни можуть створити додаткові загрози для стійкості міст, оборонного виробництва та економіки.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
