Обміління Полісся: як Кукурудза, Соняшник та Соя убивають наші Горинь, Случ та Озера (ФОТО)
ЗАГИБЕЛЬ річок заради С/Г наживи?
Радіо Трек подає аналітичну розвідку Юрія Пилипенка, якого ми попросили недавно викласти свої думки на предмет того – ЩО є головною причиною зневоднення українського Полісся та Рівненщини зокрема.
Що – окрім потепління? Нижче текст його публікації на ФБ:
Рекордне обміління більшості річок басейну Прип'яті та Полісся загалом є наслідком накопичувального ефекту.
Кліматичний фактор лише загострює проблеми, які десятиліттями створювалися антропогенною діяльністю в басейні річки.
- Тотальна осушувальна меліорація та деградація торфовищ
- Неконтрольований забір води та порушення режиму спецводокористування
- Знищення заплав та розорювання прибережних захисних смуг ПЗС
- Незаконний видобуток бурштину та піску
- Загальне зниження рівня ґрунтових вод через вирубку лісів
- Зарегульованість малих приток
ПРОКЛЯТТЯ МЕЛІОРАЦІЇ
В басейні Горині та її приток (Случ, Устя, ,Вілія) протягом 100 років було збудовано масштабні меліоративні системи.
Торфовища та болота, які працювали як природний акумулятор вологи (затримували весняне танення та дощі, а потім рівномірно віддавали воду влітку), висушені або видобуті.
Меліоративні канали розраховані на максимально швидке відведення зайвої води навесні.
У результаті волога не затримується в ґрунті, а транзитом іде далі, залишаючи річку без підземного живлення в критичні місяці липень-серпень.
СОЯ ВИПИВАЄ ВОДУ
Масове розширення площ під вирощування вологолюбних монокультур (соя, кукурудза, соняшник) призвело до різкого зростання забору води для зрошення, а також для заповнення технологічних накопичувачів.
ТЕХНІЧНИЙ ВІДБІР
Горинь є джерелом технічного водопостачання та охолодження для великих об'єктів (Хмельницької АЕС у верхній течії через технологічні водойми, а також промислових підприємств у Рівненській та Хмельницькій областях). В умовах маловоддя вилучення навіть стандартних об'ємів води критично зневоднює русло.
ПОРУШЕННЯ ЗАКОНІВ
Масове порушення Водного кодексу, коли розорюються прибережні захисні смуги та заплавні луки призводить до зникнення дрібних джерел і струмків, які формують бічний притік Горині.
ІНШЕ
Відсутність задернованих берегів спричиняє вітрову та водну ерозію. Під час злив у русло вимивається верхній шар ґрунту, що призводить до замулення джерел донного живлення та мілководності річища.- В середній та нижній течії Горині (та її приток) багаторічний неофіційний та напівлегальний видобуток бурштину помповим способом повністю зруйнував водоносні горизонти, мікрорельєф та русла малих річок-приток.
- Забір піщано-гравійної суміші безпосередньо з русла Горині (гігантський забір біля Острога) призводить до поглиблення окремих ділянок, посадки рівня ґрунтових вод та висушення навколишніх угідь.
- Масштабні суцільні вирубки в водозбірному басейні Полісся зменшують водозатримувальну здатність лісових масивів. Лісова підстилка більше не затримує вологу, що призводить до висихання верхніх водоносних горизонтів, які живлять річку під час тривалої бездощової погоди.
На малих притоках створені численні ставки, копанки та штучні водойми без правового регулювання.
Вода в цих ставках активно випаровується з дзеркала і не доходить до основного русла Горині.
Зниження рівня річки автоматично знижує рівень першого водоносного горизонту в населених пунктах вздовж русла.
ПРИБЕРЕЖНІ ЗАХИСНІ СМУГИ (ПЗС)
Основними документами, які регулюють ПЗС, є Водний кодекс України (ст. 87-89) та Земельний кодекс України (ст. 60-62).
Ширина ПЗС від урізу води (для середніх і великих річок):
- для малих річок, струмків і ставків 25 метрів.
- для середніх річок (наприклад, Устя, Іква) 50 метрів.
- для великих річок (Горинь) 100 метрів.
- якщо крутизна схилів перевищує 3 градуси, ширина смуги подвоюється.
Правовий режим (що суворо заборонено у ПЗС):
Розорювання земель, садівництво та городництво.
Зберігання та застосування пестицидів і мінеральних добрив.
Будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних та гідрометричних).
Облаштування сміттєзвалищ, гноєсховищ, вигребів та стоянок автотранспорту.
Вирубка дерев і чагарників без погодження.
З точки зору закону, земля в межах ПЗС належить до земель водного фонду і повинна залишатися під природною рослинністю (луки, чагарники, ліси).
ОДНАК
Під час розпаювання земель колишніх колгоспів та радгоспів межі ПЗС не були винесені в натуру (на місцевість).
Держгеокадастр та місцеві ради нарізали земельні паї за радянськими картами землекористування.
- Оскільки межі ПЗС юридично не були винесені в натуру з нанесенням на кадастрову карту, паї нарізали прямо до урізу води.
- Селяни отримали державні акти на приватну власність на землю, яка за Водним кодексом мала бути захисною смугою.
- Орендарі, набираючи паї в селян, заорювали ділянки суцільним масивом від дороги до самої води, ігноруючи прибережні метри.
Щоб кадастровий реєстратор у свій час поставив у системі обмеження «Землі водного фонду / Прибережна захисна смуга», місцева рада або Держводагентство мали замовити проєкт землеустрою щодо встановлення меж ПЗС і профінансувати винесення цих меж на місцевість (в натуру).
Як наслідок всі береги поліських річок впритул до води були розпайовані
- Категорія: Землі сільськогосподарського призначення
- Цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства
- Використання: для ведення особистого селянського господарства
ОКРЕМО Юрій Пилипенко пояснює:
- Задернована лука біля річки працює як природний фільтр. Коли ж поле розоране впритул, будь-яка злива вимиває розпушений чорнозем чи супісок прямо в річище.
Дрібна фракція ґрунту змішується з водою й осідає на дні, утворюючи щільний муловий шар (замОк).
Мул повністю закорковує підводні джерела та виходи ґрунтових вод, якими річка живиться в спекотний серпень за відсутності дощів.
Прибережна смуга завширшки 100 метрів, заросша багаторічними травами та чагарником, діє як губка. Вона утримує вологу після весняного водопілля й поступово просочує її в річку протягом літа.
Кукурудза, соняшник чи ріпак, посіяні впритул до річки, висмоктують усю вологу з верхнього ґрунтового горизонту своїми кореневими системами в червні.
Замість того щоб підживлювати річку в серпні, розорена прибережна зона починає навпаки всмоктувати воду з річки в пересушений ґрунт поля.
Люди в коментарях пишуть таке:
Тут, схоже, відбудеться такий кругообіг: довбойоби розорали все -> річка пересохне -> врожаю не буде -> довбойоби здохнуть -> землі знов заростуть і, можливо, річка відновиться...
Раніше господарювання передбачало сінокоси, тобто антропогенні луки, і все було нормально. Але в останні роки по селах перестали тримати корів, а подекуди і свиней, тож сіно стало непотрібним.
А оскільки відсутність мозку і жадібність не дозволяють зрозуміти необхідність задернованості прибережної смуги, їх стрімко розорюють. Це вже всюди так, у нас на Черкащині те саме
Це природний відбір - наш народ вбиває себе, чого тут жалітись, тут була стаття про голод у Марокко, там теж населення завелике для їх клімату.
Теж саме Єгипет, там нема чим нагодувати 100 мільйонів, так же
От через покоління настане десь біда якась і населення прийде до норми (скоротиться до рівня якого природа забажає і усе піде на новий круг)
Мудрі, хазяйновиті вкраїнчики отримують, врешті-решт, те, що заслуговують. Хочуть обдурити когось іншого, а в результаті виходить, що самі себе.
У Індії є мито на вивезену воду у вигляді зернових. Особливо рису.
Радіо Трек: НОВИНИ