Обвинуваченого у тяжкій корупційній справі мобілізували до ЗСУ: суд визнав такий призов незаконним

Чоловіка мобілізували, визнали придатним до служби та вже наступного дня зарахували до військової частини. Але згодом суд встановив принципову обставину: на момент призову він уже був обвинуваченим у тяжкому корупційному кримінальному правопорушенні, а його справа перебувала на стадії судового розгляду.

Саме ця обставина стала ключовою. Закон прямо забороняє комплектувати Збройні Сили такими особами, тому Житомирський окружний адміністративний суд визнав наказ про мобілізацію протиправним, скасував також наказ про зарахування до військової частини та зобов’язав звільнити чоловіка зі служби.

Чоловіка мобілізували та направили до військової частини

Як встановив суд, 12 липня 2026 року чоловіка затримав спільний патруль Національної поліції та військовослужбовців територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Його доставили до ТЦК, після чого він пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії. ВЛК визнала його придатним до служби у Десантно-штурмових військах.

Того ж дня на підставі наказу начальника ТЦК чоловіка призвали на військову службу під час мобілізації та направили до військової частини.

13 липня наказом командира військової частини його зарахували до списків особового складу та на всі види забезпечення, а також призначили на посаду.

Позивач стверджував, що ще під час проведення мобілізаційних заходів повідомляв про те, що є обвинуваченим у тяжкому корупційному кримінальному правопорушенні та що відповідна справа вже розглядається судом. На його думку, за таких обставин закон прямо виключав можливість його мобілізації.

17 липня представник чоловіка також подав скаргу до Міністерства оборони України та Військової служби правопорядку у Збройних Силах, у якій повідомив про ці обставини та просив провести перевірку і вжити заходів для відновлення порушених прав.

Що було відомо про кримінальну справу

У справі №240/26081/26 суд встановив, що кримінальне провадження щодо позивача розпочалося задовго до його мобілізації.

7 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесли відомості про кримінальне правопорушення.

30 травня 2025 року чоловіка затримало територіальне управління ДБР у Хмельницькому та повідомило йому про підозру.

Наступного дня слідчий суддя Богунського районного суду Житомирської області обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 151 400 грн.

Заставу було внесено. Після цього на чоловіка, зокрема, покладалися обов’язки не залишати Бердичів без дозволу слідчого, прокурора або суду, прибувати за викликом та повідомляти про зміну місця проживання, роботи чи служби.

23 вересня 2025 року йому було вручено обвинувальний акт.

Згідно з ним чоловік обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень — за частиною 3 статті 368 КК України, яку суд у цьому рішенні визначив як тяжке корупційне кримінальне правопорушення, та за частиною 1 статті 366 КК України.

У січні 2026 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області призначив судовий розгляд кримінального провадження. Тобто на момент мобілізації 12 липня 2026 року справа вже перебувала на стадії судового провадження.

ТЦК заявляв, що не знав про обвинувачення

Представник ТЦК просив відмовити у задоволенні позову.

Зокрема, відповідач зазначав, що інформації про те, що чоловік обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, від нього чи від інших осіб не надходило.

На думку ТЦК, підстави для мобілізації позивача були.

Військова частина також заперечувала проти позову. Там зазначали, що після прийняття особи на військову службу порядок та підстави її звільнення регулюються Законом «Про військовий обов’язок і військову службу», а для звільнення необхідно подавати рапорт із документами, які підтверджують відповідну підставу.

Міністерство оборони, своєю чергою, наголошувало, що не приймало ані наказ про мобілізацію, ані наказ про зарахування чоловіка до особового складу військової частини, а його скаргу було передано компетентному органу.

Чому суд визнав мобілізацію протиправною

Ключовою нормою у цій справі стала частина друга статті 4 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Вона передбачає, що Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які обвинувачуються у вчиненні тяжкого та/або особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, якщо кримінальне провадження стосовно них перебуває на стадії судового провадження.

Суд встановив, що на момент призову позивач одночасно відповідав обом цим умовам.

По-перше, він був обвинуваченим у тяжкому корупційному кримінальному правопорушенні.

По-друге, кримінальне провадження щодо нього вже розглядав суд.

Тому суд дійшов висновку, що станом на 12 липня 2026 року позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Суд: ТЦК мав перевірити, чи існують обмеження для призову

Окрему увагу суд приділив обов’язкам територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до Положення про ТЦК та СП, ці органи ведуть військовий облік, здійснюють заходи оповіщення та призову, а також забезпечують ведення відповідного реєстру та актуалізацію даних.

На думку суду, саме на ТЦК покладено функції щодо здійснення мобілізаційних заходів, у тому числі визначення осіб, які в силу закону не підлягають мобілізації.

Однак під час призову позивача відповідач, як встановив суд, не пересвідчився, чи підлягає чоловік призову та чи існують законодавчі обмеження щодо його мобілізації.

Суд зазначив, що рішення суб’єкта владних повноважень має бути прийняте на підставі та у спосіб, визначені законом, бути обґрунтованим та ухваленим з урахуванням усіх обставин, що мають значення.

Оскільки наказ про мобілізацію позивача цим критеріям не відповідав, суд визнав його протиправним і скасував.

Що суд вирішив щодо військової частини

Окремо суд оцінив законність наказу про зарахування чоловіка до списків особового складу військової частини.

Суд визнав, що на момент видання цього наказу командир військової частини не мав підстав ставити під сумнів дії ТЦК щодо мобілізації чоловіка.

Водночас подальше проходження ним військової служби створювало іншу правову проблему.

Суд наголосив: хоча Закон «Про військовий обов’язок і військову службу» прямо не містить такої підстави для звільнення, як незаконна мобілізація, проходження військової служби особою, яка обвинувачується у тяжкому корупційному кримінальному правопорушенні та справа якої перебуває на стадії судового провадження, суперечить частині другій статті 4 цього Закону.

З огляду на це суд вирішив, що для ефективного захисту порушених прав недостатньо лише скасувати наказ про призов.

Тому він також визнав протиправним та скасував наказ військової частини у частині зарахування чоловіка до списків особового складу, на всі види забезпечення та призначення на посаду.

Крім того, військову частину зобов’язано звільнити позивача з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Суд також врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22. У тій справі Верховний Суд погодився із судовим рішенням про скасування наказу військової частини та виключення позивача зі списків особового складу у зв’язку з незаконністю його зарахування.

Чому суд відмовив у вимогах до Міноборони

Водночас вимоги до Міністерства оборони України суд не задовольнив.

Представник позивача 17 липня 2026 року подав до Міноборони скаргу, у якій просив перевірити обставини мобілізації чоловіка та вжити заходів для відновлення його прав.

Однак суд зазначив, що Положення про Міністерство оборони України не наділяє міністерство повноваженнями скасовувати накази начальників ТЦК чи командирів військових частин або здійснювати їх адміністративний перегляд за зверненнями громадян.

Якщо питання не належить до компетенції органу, Закон «Про звернення громадян» передбачає направлення звернення за належністю відповідному органу або посадовій особі.

Суд встановив, що скаргу представника чоловіка зареєстрували у Міністерстві оборони 20 липня 2026 року та направили за компетенцією до Генерального штабу ЗСУ.

За результатами розгляду була підготовлена відповідь, яку направили представнику позивача електронною поштою.

Тому суд дійшов висновку, що Міністерство оборони діяло відповідно до вимог закону, а протиправної бездіяльності з його боку не було.

Що вирішив суд

За результатами розгляду справи Житомирський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов.

Суд:

• визнав протиправним та скасував наказ начальника ТЦК від 12 липня 2026 року у частині призову позивача на військову службу під час мобілізації;
• визнав протиправним та скасував наказ військової частини від 13 липня 2026 року у частині зарахування позивача до списків особового складу, на всі види забезпечення та призначення на посаду;
• зобов’язав військову частину звільнити чоловіка з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення;
• у решті позовних вимог відмовив;
• стягнув на користь позивача 2129,92 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.