Один день у броварні, або як «Телеграф» пиво варив
Разом із пивоваром Аркадієм Аркадійовичем журналісти проходять увесь шлях створення бельгійського елю: від підготовки затору й промивання сусла до бродіння, шпунтування та тритижневого дозрівання
Ранок пахне солодом, хмелем та дріжджами. Чи не робота мрії? Сьогодні спробуємо себе в ролі пивовара під керівництвом Аркадія Аркадійовича, професіонала з досвідом.
О шостій ранку вже на місці в броварні Джанбіру. Цього разу варимо Бельгійський ель, — найпопулярніший вид пива серед відвідувачів. Вдягаємо фартух, закасуємо рукави, розгортаємо книгу рецептів і починаємо.
За планом спочатку слід зважити солод — це таке пророщене зерно спеціального сорту ячменю. Пивовари кажуть, що солод — це душа пива. Цей привезли з Німеччини. Робота не те щоб для тендітних — мішки важать 50 кілограм, на одну ЦКТ (циліндрично-конічний танк на 1000 літрів) нам потрібно 125 кілограм зерна.
Потрібну кількість солоду засипаємо у варильний котел, де змішуємо з спеціально підготованою водою відповідної температури. Готуємо затор, простими словами — їжу для дріжджів. Тут наші інгредієнти поступово нагріваються протягом двох годин. За цей час температура змінюється кілька разів і для кожної температури відведено конкретну кількість хвилин.
Швиденько йдемо за кавою і, поки затор продовжує готуватись, набираємо в спеціальний фільтр-чан воду. Потім сюди ж перекачуємо затор, даємо йому і собі відпочити 10 хвилин. Запускаємо апарат і відокремлюємо зерно. Коли воно перестає «підстрибувати» беремо перший аналіз на масову частку сухих речовин в суслі, для контролювання вмісту спирту в майбутньому пиві.
Двічі промиваємо сусло і відокремлюємо його від дробини — відпрацьованого зерна, яке залишається у фільтр-чані а чисте сусло направляємо у варильний котел, де воно знову вариться. Поки триває процес при відповідній температурі, ми взуваємо гумові чоботи та вдягаємо рукавиці, озброюємось тачкою і чистимо фільтр-чан від дробини. Аромат стоїть, мʼяко кажучи, не з приємних.
Під час кипʼятіння сусла в резервуарі, ми додаємо хміль, який в нашому випадку має вигляд маленьких гранул, — він надасть потрібні смакові та ароматичні якості. Але, щоб ці якості вийшли такими як нам потрібно, хміль слід додавати правильно — у правильний момент і відповідну кількість. Коли з цим впорались, — випаровуємо зайві сполуки.
Наступним етапом після випаровування, сусло спрямовуємо у вир-процес (whirlpool), де рідина утворює коловерть і непотрібні білки та часточки хмелю опускаються на дно чану. Відбираємо чистое сусло, охолоджуємо його до температури бродіння — 23 градуси (аби дріжджам було комфортно) і перекачуємо в ЦКТ.
До готового охолодженого сусла через верхню кришку танка нарешті додаємо дріжджі, які раніше змішали з теплою водою, і чекаємо 10 діб, кожного дня роблячи аналізи. Коли бачимо потрібні нам показники, починаємо шпунтування — процес який триває три дні й відповідає за газованість напою (дріжджі працюють, виділяють газ, утворюється тиск, для його контролювання газ потроху спускаємо).
Це називається бродінням — «зародження, безпосередньо, пива». Коли воно закінчується, ми знижуємо температуру рідини та даємо пиву дозріти, час від часу зливаючи відпрацьовані дріжджі, виходить така собі пінна вечірка.
Дозрівання триває 21 день, після нього, нарешті, тиша та спокій. Два тижні на відстоювання та округлення смаку, пиво відпочиває та готується до наступного етапу життя — зустрічі з гостями.
Та перед подачею — обовʼязкова дегустація. І знаєте, це надзвичайно смачно, особливо від усвідомлення, що час був недарма витрачений. Однак мусимо нагадати, що надмірне вживання алкоголю, може бути шкідливим для вашого здоровʼя.
