Одна літера в прізвищі стала на заваді спадщині: Верховний Суд дозволив довести спорідненість через суд
У справі № 643/8372/20 від 14 жовтня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув спір, який стосувався встановлення родинних відносин між двоюрідними братами та визнання права власності на спадкову квартиру після того, як нотаріус відмовив у видачі свідоцтва через розбіжності в документах, зокрема довільний переклад прізвищ з російської на українську мову.
Справа актуальна для спадкових спорів, у яких розбіжності в документах перешкоджають нотаріальному оформленню спадщини, а спадкоємцю доводиться підтверджувати родинні зв’язки через суд.
Обставини справи
Спір виник після смерті чоловіка, якому належала однокімнатна квартира загальною площею 32,4 кв. м. Його двоюрідний брат у грудні 2018 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Інших осіб, які прийняли б спадщину після смерті власника квартири, у справі не встановили.
Однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки подані документи не підтверджували родинних відносин між заявником і спадкодавцем. У документах про народження їхніх родичів були розбіжності в написанні прізвищ, імен та по батькові. Частина неточностей виникла через скорочення імен і довільний переклад прізвищ з російської на українську мову.
У травні 2020 року двоюрідний брат спадкодавця звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради. Він просив встановити факт родинних відносин і визнати за ним право власності на квартиру в порядку спадкування за законом.
Під час розгляду справи позивач помер. Суд залучив до участі у справі його правонаступників — дружину та сина, які прийняли спадщину після його смерті. Вони змінили предмет позову та попросили визнати за кожним право власності на 1/2 частку квартири.
Суд першої інстанції задовольнив позов, установивши факт родинних відносин між спадкодавцем і первісним позивачем та визнавши за його правонаступниками право власності на квартиру в рівних частках. Апеляційний суд залишив рішення без змін.
Харківська міська рада оскаржила ці рішення до Верховного Суду. Вона стверджувала, що позивачі не довели неможливості виправити актові записи в органах державної реєстрації актів цивільного стану, суд першої інстанції безпідставно повернувся до підготовчого провадження, а також не перевірив правильність розрахунку судового збору.
Позиція Верховного Суду
Як суд може встановити родинні відносини
ВС вказав, що встановлення юридичного факту в судовому порядку можливе за умови, що законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання свідоцтва про право на спадщину.
ВС також пояснив, за яких умов відповідні вимоги можуть розглядатися в позовному провадженні:
Із системного аналізу частини шостої статті 294, статті 315 ЦПК України вбачається, що за наявності спору про право суд в порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факти родинних відносин, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення або особа не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факти, що мають юридичне значення.
Отже, наявність спору про спадкове майно не перешкоджає встановленню родинних відносин у межах позовного провадження, якщо дотримано зазначених умов.
Які докази підтверджують родинні відносини
ВС наголосив, що законодавство не встановлює вичерпного переліку доказів, якими можна підтвердити родинні відносини.
Цивільне законодавство не передбачає обов`язкового переліку доказів, якими особа може підтвердити факт родинних відносин з іншою особою, оскільки, реалізуючи свої процесуальні права з урахуванням принципу диспозитивності, сторона подає ті докази, які, на її думку, підтверджують обставини, які входять до предмета доказування.
Доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.
Водночас докази мають оцінюватися в сукупності з дотриманням правил цивільного судочинства. Самі твердження сторони не звільняють її від обов’язку довести відповідні обставини.
У цій справі суди встановили, що батько первісного позивача та мати спадкодавця були рідними братом і сестрою. Для підтвердження родинних відносин позивач надав витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, архівні довідки та записи про народження.
ВС погодився з оцінкою цих доказів судами попередніх інстанцій і зазначив, що розбіжності в документах були зумовлені скороченням імен та по батькові, а також довільним перекладом прізвищ з російської на українську мову.
Чи обов’язково спочатку звертатися до органу ДРАЦС
Харківська міська рада наполягала, що позивачі не надали доказів звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення змін до актових записів та отримання відмови.
ВС відхилив цей аргумент, врахувавши час, що минув від моменту складення відповідних актових записів, і неможливість первісного позивача звертатися щодо виправлення документів усіх родичів.
Суд зазначив, що доводи касаційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивачі зверталися до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення змін до актових записів та їм було відмовлено, є необґрунтованими, оскільки період часу, в якому народжувалися, вступали в шлюб та вмирали родичі померлого спадкодавця, становить значний проміжок часу (починаючи із 1925 року) та коло родичів, і не відносно кожного з них первісний позивач був спадкоємцем та, як наслідок, не міг бути заявником щодо внесення відповідних змін в актові записи.
Факти, які підлягають встановленню у цій справі, мають юридичне значення, тобто від них залежать виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивачів, оскільки існує спір про право власності на спадкове майно, іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, позивачі не мають.
Таким чином, Верховний Суд не визнав відсутність документально підтвердженої відмови органу ДРАЦС самостійною підставою для відмови в позові за встановлених у цій справі обставин.
Чи переходить до спадкоємців право на спадкове майно, яке не встиг оформити померлий позивач
ВС нагадав, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.
У справі було встановлено, що первісний позивач подав заяву про прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата, але не зміг оформити її в нотаріальному порядку через відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що дружина та син померлого позивача, які прийняли спадщину після його смерті, мають право на визнання за ними права власності на спірну квартиру в порядку спадкування.
Суд окремо відхилив аргумент про те, що перед зверненням до суду необхідно було вичерпати всі можливості оформлення спадщини через нотаріуса:
Доводи касаційної скарги про те, що визнанню права власності на майно в порядку спадкування в судовому порядку мали передувати заходи, спрямовані на оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, є безпідставними, оскільки у справі встановлено, що первісний позивач, прийнявши спадщину, не зміг оформити її в нотаріальному порядку у зв`язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину через не підтвердження родинних відносин зі спадкодавцем, тому звернувся в суд та під час судового провадження помер. Враховуючи, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд першої інстанції правомірно залучив до справи в якості позивачів його спадкоємців першої черги та визнав за ними право власності на спадкове майно в судовому порядку.
Отже, у цій справі смерть позивача під час судового розгляду не стала перешкодою для продовження захисту спадкових прав його правонаступниками.
Коли суд може повернутися до підготовчого провадження
Окремо Верховний Суд розглянув довід Харківської міської ради про порушення процесуального закону через повернення суду першої інстанції до підготовчого провадження після його закриття.
ВС зазначив, що ЦПК України прямо не врегульовує питання повернення до цієї стадії після закриття підготовчого засідання. Водночас, посилаючись на висновок Верховного Суду у справі № 910/7103/21, Суд звернув увагу на необхідність існування вагомих обставин для такого процесуального рішення.
У справі № 643/8372/20 такими обставинами стали смерть первісного позивача та залучення його правонаступників, яким потрібно було змінити предмет позову.
Таким чином, у зв’язку з об’єктивними та непередбачуваними обставинами (смерть позивача у справі та залучення його правонаступників), суд першої інстанції за відсутності недобросовісності зі сторони позивачів мав вагомі обставин для повернення до стадії підготовчого провадження для зміни предмету позову через залучення до справи правонаступників позивача.
Отже, повернення до підготовчого провадження не є безумовно неприпустимим: у цій справі Верховний Суд визнав його виправданим з огляду на конкретні об’єктивні обставини.
Чи є помилка в розрахунку судового збору підставою для скасування рішення
Харківська міська рада також стверджувала, що суди не перевірили правильність розрахунку судового збору, оскільки звіт про оцінку майна, використаний для визначення ціни позову, на момент звернення до суду втратив чинність.
ВС визнав цей довід недостатнім для скасування судових рішень.
Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не перевірив правильності розрахунку судового збору, сплаченого позивачем під час звернення до суду із позовом, зокрема, ціна позову розрахована на підставі звіту про оцінку майна, який станом на дату подання позовної заяви та відкриття провадження у справі втратив чинність, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не свідчить про те, що це призвело до ухвалення незаконного рішення.
Таким чином, Суд виходив із того, що наведений процесуальний аргумент сам по собі не доводить незаконності рішень по суті спору.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу Харківської міської ради без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду — без змін.
Суд підтвердив, що родинні відносини для оформлення спадщини можуть встановлюватися на підставі сукупності належних доказів, зокрема архівних довідок і документів з актових записів цивільного стану, навіть якщо в них є розбіжності в написанні імен та прізвищ. За обставин цієї справи відсутність підтвердженої відмови органу ДРАЦС у виправленні записів не перешкоджала судовому захисту, оскільки позивачі не мали іншої можливості підтвердити юридично значущий факт.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
