Окупація Чернівців у роки Другої світової війни: як місто пережило зміну влади та репресії

Чернівці у ХХ столітті неодноразово опинялися під владою різних держав. Особливо трагічним для міста став період Другої світової війни, коли після короткого перебування під радянською владою сюди повернулися румунські війська, які діяли в союзі з нацистською Німеччиною. Місто пережило репресії, переслідування єврейського населення, депортації та примусове переселення людей.

Історія окупації Чернівців — це не лише зміна прапорів над адміністративними будівлями, а й долі мешканців, які опинилися між тоталітарними режимами.Як Чернівці опинилися під владою СРСР

До початку Другої світової війни Чернівці входили до складу Румунського королівства. У червні 1940 року, після висунення Радянським Союзом ультиматуму Румунії, румунська адміністрація залишила Північну Буковину. 28 червня 1940 року радянські війська зайняли Чернівці, а територію краю включили до Української РСР.

Почався період радянізації. Влада націоналізовувала підприємства й торговельні заклади, перебудовувала систему управління та освіти. Водночас радянські репресивні органи переслідували людей, яких вважали противниками нового режиму. Частину мешканців заарештовували, а окремі групи населення депортували.

Для багатонаціональних Чернівців, де століттями жили українці, євреї, румуни, німці, поляки та представники інших спільнот, зміна влади означала серйозні потрясіння. Зокрема, частина єврейської громади, яка за румунського режиму зазнавала антисемітських обмежень, після приходу радянської влади зіткнулася з націоналізацією майна та репресіями проти представників заможних і громадських кіл.

Повернення румунських і німецьких військ у 1941 році

22 червня 1941 року нацистська Німеччина напала на Радянський Союз. На південно-західному напрямку разом із німецькими військами наступала Румунія, яка прагнула повернути території, втрачені роком раніше.

У липні 1941 року румунські війська знову зайняли Чернівці. За матеріалами Державного архіву Чернівецької області, 3 липня було проголошено встановлення окупаційного режиму в регіоні. Влада запровадила обмеження на пересування мешканців, перебування на вулицях у нічний час і зібрання людей.

Румунська адміністрація відновила контроль над містом, а політика режиму передбачала переслідування частини населення за національною та політичною ознаками. Особливо тяжких утисків зазнали євреї, яких влада позбавляла прав, майна та можливості вільно пересуватися.

Однією з найтрагічніших сторінок окупації стало створення гетто для єврейського населення. У жовтні 1941 року румунська влада розпочала примусове зосередження євреїв у визначеній частині міста. Звідти багатьох людей депортували до Трансністрії — території між Дністром і Південним Бугом, що перебувала під румунським управлінням.

Депортації супроводжувалися насильством, голодом, хворобами та загибеллю людей. Родини розлучали, майно конфісковували, а депортовані опинялися в умовах, де виживання залежало від доступу до їжі, житла й допомоги інших.

Важливу роль у порятунку частини єврейської громади відіграв тодішній мер Чернівців Траян Попович. Він домагався звільнення окремих людей від депортації, використовуючи адміністративні можливості та аргументи про їхню важливість для міського господарства. Його діяльність стала одним із прикладів допомоги переслідуваним у період Голокосту.

Документи про створення гетто, депортації та життя єврейської громади зберігаються в Державному архіві Чернівецької області.

Навесні 1944 року, під час наступу радянських військ на захід, румунська адміністрація втратила контроль над містом. 29 березня 1944 року до Чернівців повернулася радянська влада. Цю дату засвідчують історичні матеріали міста та документи Державного архіву Чернівецької області.Завершення румунсько-німецької окупації не означало повернення до довоєнного життя. Радянська влада відновила свої адміністративні структури, продовжила політику націоналізації та контроль над суспільством. Після війни регіон залишався частиною Української РСР, а його мешканці ще довго відчували наслідки депортацій, втрати близьких, репресій і руйнування звичних суспільних зв’язків.

Пам’ять про окупацію Чернівців

Історія Чернівців у 1940–1944 роках показує, наскільки трагічними можуть бути наслідки боротьби тоталітарних режимів за території. За короткий час місто пережило радянську радянізацію, повернення румунської влади та переслідування єврейської громади під час Голокосту.Водночас історія цього періоду — це не лише історія насильства. Вона нагадує про людей, які намагалися допомагати переслідуваним, зберігати людяність і рятувати життя навіть за умов окупаційного режиму.

Вивчення архівних документів, свідчень очевидців і досліджень істориків допомагає відновлювати пам’ять про жертв та краще розуміти складне минуле Буковини.