Олексій Гуцуляк уже близько місяця перебуває без клубу. 1 липня він припинив співпрацю з «Поліссям» і отримав можливість самостійно обирати наступне місце роботи, однак конкретної угоди досі немає. Тим часом українського вінгера пов’язували з командами з Об’єднаних Арабських Еміратів, Саудівської Аравії, Туреччини, Бельгії та Ізраїлю.
Головною перешкодою для переходу називають фінансові умови. Гуцуляк залишив житомирський клуб вільним агентом, тому потенційному роботодавцю не потрібно домовлятися з «Поліссям» про викуп футболіста. Переговори залежать лише від позиції самого гравця та його представників, а надто високі очікування можуть поступово звузити коло реальних варіантів.
Скільки хоче заробляти Гуцуляк
У середині липня агент Олег Авдиш, який представляє інтереси футболіста, прокоментував інформацію про зацікавленість «Андерлехта», «Коджаеліспора» та інших клубів. За його словами, ці команди справді контактували з українцем, але їхні фінансові можливості не відповідали запитам Гуцуляка.
За інформацією журналістів, вінгер розраховує на зарплату в межах 1–1,5 млн євро на рік. Такі вимоги здатні суттєво ускладнити переговори: клуби можуть бути зацікавлені у спортивних якостях футболіста, але не готові погоджуватися на запропонований рівень винагороди.
- 1 липня Гуцуляк залишив «Полісся» та став вільним агентом.
- Серед можливих напрямків називали Бельгію, Туреччину, Саудівську Аравію, ОАЕ та Ізраїль.
- Представники «Андерлехта» і «Коджаеліспора» виходили на контакт із футболістом.
- Зарплатні очікування Гуцуляка оцінюють у 1–1,5 млн євро на рік.
- У збірній України він провів 16 матчів, забив 6 голів і віддав 3 результативні передачі.
Вільний агент із можливістю обирати, але без підписаного контракту
У Гуцуляка немає обмежень, пов’язаних із чинним клубом. Він може вести переговори одночасно з кількома командами та обрати найбільш вигідний варіант. Для футболіста, якому в грудні виповниться 29 років, це може бути важливою можливістю забезпечити фінансову стабільність на найближчі сезони.
Теоретично новий контракт на три роки дозволив би гравцеві створити значну фінансову подушку. Водночас трансферний ринок не завжди винагороджує максимальні очікування, особливо коли за претендента не потрібно платити компенсацію, але клуб не бачить достатніх підстав для дуже високої зарплати.
Кар’єра Гуцуляка та європейський досвід
За роки кар’єри футболіст виступав за «Карпати», «Десну», «Дніпро-1» і «Полісся». У 2016 році він також провів орендний період у «Вільярреалі С». Іспанський клуб розглядав можливість повноцінного трансферу, але угода не відбулася.
Сам Гуцуляк пояснював, що йому та його родині було некомфортно в Іспанії, тому після завершення оренди він повернувся до Львова. На той момент футболістові було 18 років, а переїзд до іншої країни та необхідність швидко адаптуватися могли стати серйозним випробуванням. Водночас відтоді минуло майже десять років, а повноцінна спроба повернутися до європейського футболу для нього фактично з’явилася лише зараз.
Досягнення Гуцуляка переважно пов’язані з українськими турнірами. Він здобув срібні медалі УПЛ разом із «Дніпром-1» у сезоні 2022/23, а з «Поліссям» став бронзовим призером чемпіонату за підсумками минулого сезону. Перемог у клубних турнірах у його послужному списку немає.
Єврокубкові цифри не створюють ажіотажу
У єврокубках українець провів 22 матчі, що сумарно становили 1756 хвилин. За цей час він забив один гол — у грі проти «Санта-Коломи» — та віддав дві результативні передачі: у матчах із трнавським «Спартаком» і тією ж андоррською командою.
На основному етапі Ліги конференцій сезону 2022/23 Гуцуляк зіграв шість поєдинків, але не відзначився результативними діями. Інші матчі припали на кваліфікацію. Для українського чемпіонату його показники виглядають переконливо, однак на міжнародному рівні вони поки не формують образ футболіста, за якого європейські клуби готові без вагань платити великі гроші.
Збірна України підвищила інтерес до вінгера
Важливим аргументом на користь Гуцуляка стали його виступи за національну команду. Сергій Ребров регулярно використовував колишнього лідера «Полісся», і цей вибір приніс результат. У 16 матчах за збірну України футболіст забив шість м’ячів і зробив три гольові передачі.
Особливо запам’яталися його дії у відборі до чемпіонату світу 2026 року. Гуцуляк забив гол і віддав асист у матчі проти Азербайджану, а в зустрічі з Ісландією записав до активу два голи та результативну передачу. Ці виступи допомогли Україні зберегти шанси на вихід до плейоф і стали найпомітнішою частиною міжнародного резюме гравця.
Чому «Андерлехт» міг бути важливим варіантом
Попри сильні матчі за збірну, Гуцуляк не належить до категорії футболістів із широкою міжнародною впізнаваністю. У межах УПЛ він залишається гравцем високого рівня, здатним посилити більшість команд чемпіонату. Але перехід до клубу з провідної європейської ліги вимагає не лише хороших українських показників, а й підтвердженої стабільності на міжнародній арені.
Саме тому можливий інтерес «Андерлехта» виглядав привабливо. Бельгійський клуб має значну історію та велику кількість титулів, а його чемпіонат активно відстежують європейські скаути. Крім того, у команді міг допомогти адаптуватися співвітчизник Данило Сікан.
Бельгійська Жупіле Про-ліга також може стати зручнішим майданчиком для подальшого розвитку кар’єри, ніж УПЛ. Гравцеві з такого чемпіонату простіше привернути увагу клубів із сильніших ліг. Однак, якщо інформація про відмову від бельгійського варіанту відповідає дійсності, ключовою причиною могли бути саме фінансові умови.
Ризик залишитися з компромісним рішенням
Прагнення отримати максимальну винагороду зрозуміле: у 28–29 років футболіст може розглядати наступний контракт як шанс закріпити фінансове майбутнє. Проте вибір між грошима та спортивною перспективою має наслідки. Переїзд до Європи міг би стати для Гуцуляка можливістю подолати ігровий, побутовий і ментальний бар’єри, а також перевірити себе в іншому темпі футболу.
Окремим викликом може бути фізична адаптація. Після повільнішого та більш закритого за стилем чемпіонату України інтенсивність європейських турнірів здатна вимагати часу на перебудову. У цьому сенсі для гравця важливою була б не лише сума контракту, а й клуб, який міг би забезпечити комфортне входження в нове середовище.
Серед потенційних напрямків також називали команди із Саудівської Аравії та Об’єднаних Арабських Еміратів, зокрема «Аль-Вахду». Однак висока зарплата сама по собі не гарантує надійного спортивного проєкту. Приклад Георгія Бущана, який опинився в непростій ситуації в «Аль-Шабабі», показує, що приваблива фінансова пропозиція не завжди означає стабільність і комфорт.
Трансферне вікно поступово наближається до завершення. Якщо Гуцуляк і надалі наполягатиме на максимальних фінансових умовах, вибір може звестися не до найкращого спортивного проєкту, а до першої пропозиції, яка дозволить уникнути паузи до зими. У такому разі бажання заробити 1,5 млн євро за сезон може обернутися компромісним рішенням без очевидних переваг для подальшої кар’єри.