Працюючи над книгою про величних українок, я буквально днями потрапила з нашою Соломією до Стамбула.
Спробувала їй показати Константинополь. Ще християнський. Так раніше називався Стамбул до захоплення його турками.
Ось тут, кажу, біля Великої Софії стояла і наша княгиня Ольга, яка приїхала сюди з Києва, щоб охреститись.
Вона була не лише княгинею, дружиною вбитого князя Ігоря, але й регентом їхнього малолітнього сина — князя Святослава, що правив нашою могутньою державою.
До цього Ольга сповна помстилась причетним до вбивства її чоловіка. Може, і багатьом безневинним…
І чогось здалось мені, що після справедливої помсти їй не захотілось жити, переповненій ненавистю.
Тому поїхала до Константинополя, столиці могутньої Візантії, тодішньої столиці світового християнства, щоб впустити у серце Ісуса.
І ось тут, у Софії (на жаль, це тепер повністю мусульманська мечеть, у якій ведеться реконструкція), її охрестили.
Імператор був настільки вражений нашою княгинею, що захотів, щоб вона стала його дружиною. Може, і затріпотіло серце молодої вдови як жінки. Але у Києві, в Русі-Україні її чекав малолітній князь, її син, і її рідна держава. Тому вона вибрала іншу любов — обов’язку і жертовності, материнську.
Але як відмовити імператору? Щоб він не образився і навіть цього не помітив… Розумна і мудра княгиня Ольга знайшла вихід:
– Станьте, Ваша світлосте, моїм хрещеним батьком, бо ж нікого кращого тут немає…
– О так, — погодився закоханий імператор Другого Риму.
А коли хрещення відбулось, Ольга «наївно» відповіла: як жаль, що я мушу вам відмовити. Бо виходити заміж за батька хрещеного — то великий гріх…
Це по вірі, яку прийняла… А я й не знала…
Знала вона все добре… Але ж у Києві її чекав малолітній син князь Святослав — що він міг без мудрої матері-регентки? Що могла Русь-Україна?
А так, під наглядом матері, князь Святослав зумів зібрати під крило Київської Русі найбільше земель у всій Європі. І за нього Київська Русь стала найбільшою державою у Європі. І другою за впливом після Візантії (Другого Риму).
Але Ольга, крім настанов синові-князю, об’єднувачу земель Київської Русі — України Святославу, мала ще одну сокровенну місію, тому виховувала онука Володимира на християнській моралі. Щоб і він впустив у своє серце Бога сам, а далі охрестив і Київську Русь..
Онук Володимир, вихований бабусею Ольгою (за вимогами того часу відібраний у «простолюдинки» — матері Малуші), після підступного вбивства сина Святослава печенігами біля Запоріжжя (з його голови за наказом печенізького хана Курая зробили чашу) зумів не лише прийняти християнство, але й охрестити на той час найбільшу та наймогутнішу державу — Київську Русь…
Ось так я намагалась посвячувати наше молоде покоління у життя наших величних землячок…
А коли повернулась, мене чекав сюрприз: Міжнародна громадська організація «Українки» в особі героїчних жінок — Ірини Веригіної та Світлани Зброй номінувала мене на орден княгині Ольги.
Із рук Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України його отримала.
Так, це неймовірні миті… За відданість боголюбивому народу, — читаю, а у серці — веселкове поєднання усього пережитого…
А ще більше того, що нам ще потрібно зробити, щоб засяяло Сонце України на мирному небі…
Здолати! Перебороти! Перемогти!
Ось такий привіт із небес передала мені свята княгиня Ольга!
Тому прошу її найсокровенніше: свята Ольго, моли Бога за Україну і її народ!
Нехай знову у світі гордо постане така велика за територією і незламна боголюбива держава! Тільки без тієї «шобли»…
Бо тепер всякі рижі, музи, мудрі і карфагени із ескортницями позалазили у святая святих країни, де мають сидіти ось такі мудрі княгині і королеви. Княгиня Ольга дала світу 149 потомків — королів і королівен для Європи та світу. Тільки подумати!
Спасибі Владиці і Церкві за велике визнання і ці неймовірні враження: все моє життя і любов — тобі, мій багатостраждальний і боголюбивий український народе!
Слава Богу і Україні!
З повагою Тетяна Редько,
заслужена журналістка
України, письменниця