Осучаснення класики через воєнний досвід: переосмислення «Енеїди» переросло в театральний бум в Україні

Рядки «Еней був парубок моторний і хлопець, хоч куди козак» — це переважно все, що більшість українців пам’ятає зі шкільної програми про поему Івана Котляревського. Проте за останні воєнні роки театри по всій країні поставили щонайменше 15 вистав за цим твором, що змусило театральних критиків говорити про справжній «Енеїдобум». Про це в матеріалі від 11 липня повідомляє видання BBC News Україна.

Режисери переконують: цей тренд виник спонтанно як реакція на війну, а не в межах спланованого флешмобу. Усі нові постановки відійшли від класичного бурлескного тексту й тісно пов'язані з сучасною боротьбою України за виживання. Під час круглого столу в «Укрінформі» режисер театру імені Марії Заньковецької Максим Голенко пояснив цей феномен так: «Волосся стає дибки, коли читаєш розділи „Енеїди“ про війну — наскільки це про нас. Тому й беруться за це режисери. Бо це про націю, яка виживає, перемагає, наперекір обставинам».

Історичні паралелі та прихований зміст

Іван Котляревський написав свою поему в 1798 році — невдовзі після того, як Російська імперія за наказом Катерини II у 1775 році остаточно зруйнувала Запорозьку Січ. Автор скористався методом травестії: взявши за основу «Енеїду» Вергілія, він перетворив римлян на українських козаків. Падіння Трої в українській поемі стало алегорією на ліквідацію Запорозької Січі, а козаки-троянці перетворилися на шукачів нової землі, які продовжують виборювати власну ідентичність.

У радянський період поему тривалий час позиціонували виключно як веселу й жартівливу розповідь «про шаровари і горілку», а самого Енея — як гульвісу. Докторка мистецтвознавства Ганна Веселовська зазначає: за цим прикриттям ховався глибший зміст про збереження нації. Саме через це до 1910 року цензура забороняла ставити п'єсу в театрах. Окрім того, «Енеїда» стала першим друкованим твором, написаним новою українською літературною мовою на основі живої розмовної мови, та перетворилася на своєрідну енциклопедію народознавства через фіксацію сотень національних страв, напоїв, ігор, обрядів і казок.

Ветерани на сцені та воєнні втрати

Сучасні театри використовують текст Котляревського як ґрунт для нового прочитання сьогодення. У Київському театрі ветеранів на початку 2026 року відбулася прем'єра вистави, де ролі троянців виконують професійні військові та ветерани з важкими пораненнями й ампутаціями. Режисер Ахтем Сеітаблаєв розповів, що творча група вирішила зробити всіх чоловіків у постановці Енеями. Актори поєднують класичний текст із власними спогадами про бойові дії, полон, втрату побратимів та теперішнє життя.

У Рівненському обласному академічному музично-драматичному театрі автори перемістили акценти на воєнну частину поеми, проводячи аналогію між троянцями та тисячами українців, які пішли на війну після мирного життя. Перемога Енея над царем рутулів Турном у виставі символізує перемогу України. Трагізму цій постановці додає реальна втрата: виконавець ролі Енея, актор Володимир Федінчук, загинув на фронті у січні 2024 року.

Регіональні символи та рефлексії війни

Кожен український театр підійшов до візуалізації «Енеїди» через власні символи:

• Івано-Франківський обласний муздрамтеатр: вистава з'явилася наприкінці 2014 року під керівництвом Ростислава Держипільського; режисер згадує, що текст про війну слово в слово повторював пережите українцями під час розстрілів на Інститутській у 2013–2014 роках, а у 2021 році цю постановку показали на горі Піп Іван;

• Черкаський драмтеатр імені Шевченка: актори читають текст майже без скорочень, а головним символом на сцені стали великі бетонні оборонні блоки;

• Одеський музично-драматичний театр: у виставі «Енеїда ХХІ» центральним елементом сцени є уламок збитого Росією над Донбасом літака Boeing MH17, а сюжет розгортається навколо поневірянь переселенців як «нових троянців»;

• Харківський національний академічний театр опери та балету: в оперній версії героями стали українці, які змушені тікати від війни, а їхні рюкзаки символізують пам'ять про втрачений дім;

• Національний театр імені Івана Франка (Київ): створив виставу «Троянство» про події напередодні повномасштабного вторгнення, де телегрупа обговорює патріотичну адаптацію поеми без Енея, а частину ролей також грають ветерани.

У Києві виставу також поставили театр українського фольклору «Берегиня» та академічний ляльковий театр — їхні прем'єри відбулися вже після початку широкомасштабного вторгнення. Свою «Енеїду» показують і в обстрілюваному Херсоні. Керівник Херсонського обласного драмтеатру Олександр Книга згадує, що вистава з'явилася ще наприкінці 2012 року і стала поворотним моментом, після якого в касах перестали питати, якою мовою йтиме спектакль. Постановку також возили на гастролі до Одеси та Миколаєва.

Представники театральної спільноти сходяться на думці, що Котляревський заклав у свій твір безліч прихованих сенсів, зрозумілих кожному українцю. Режисер Рівненського драмтеатру Іван Данілін підсумував це так: «Котляревський наскільки закодував „Енеїду“, що тут зрозуміють тільки свої, а чужих нам не треба».