Пам’ять про Людмилу Рушай: людина, яка жила життям села з Тальнівщини
Минуло кілька тижнів відтоді, як відійшла у вічність 88-річна жителька села Корсунка, що на Тальнівщині Рушай Людмила Вікторівна – багаторічна працівниця сільської ради, секретар, яку знали й поважали не лише колеги, а й односельці.
Про неї згадує колишня сільська голова Білоус Ліда Степанівна, з якою Людмила Вікторівна пропрацювала понад 14 років.
За її словами, Людмила Вікторівна присвятила роботі в органах місцевого самоврядування 34 роки. Її діяльність була тісно пов’язана з життям села – від щоденних документальних справ до вирішення термінових звернень жителів.
«До неї можна було звернутися в будь-яку годину, навіть у неробочий час. Вона завжди допомагала – чи потрібна була довідка, чи термінове доручення», – згадує Ліда Степанівна.
За її словами, навіть після завершення домашніх справ Людмила Вікторівна поспішала на робоче місце, щоб допомогти людям. У роботі вона була відповідальною та принциповою, а для новопризначеного керівника стала першим помічником і наставником.
«Я прийшла на посаду сільського голови без досвіду роботи у далеких 90-х. Можна сказати, що вона була моїм першим помічником і наставником. Усі справи ми вирішували разом, ніколи не було непорозумінь», – розповідає вона.
Особливо важко, за словами колег, прийняти втрату людини, з якою щодня спілкувалися і радилися.
«Сьогодні мені тяжко змиритися з тим, що я більше не почую її голосу по телефону», – додає Ліда Білоус.
Після виходу на пенсію Людмила Вікторівна продовжувала жити активним життям, допомагала родині, виховувала дітей і раділа онукам та правнукам. У родині її пам’ятають як добру господиню, уважну матір і бабусю. Разом із чоловіком вона виховала двох дітей, мала чотирьох онуків і сімох правнуків.
Особливою радістю для неї були сімейні зустрічі. Коли рідні збиралися разом, вона щиро ними пишалася. За словами близьких, навіть найменші правнучки співали їй пісні та молилися за мир і перемогу.
До останніх днів Людмила Вікторівна залишалася активною, багато читала, цікавилася подіями в країні та регулярно отримувала місцеву газету «Новий Дзвін», яку уважно перечитувала.
«Вона дуже любила цю газету, останнім часом казала, що вона стала ще цікавішою», – згадують у розмові.
Померла Людмила Рушай раптово, без тривалих хвороб. За словами близьких, вона вела здоровий спосіб життя, займалася фізичними вправами, підтримувала активність.
«Вона була дуже доброю господинею, у неї всюди були квіти, вазони. Вона їх дуже любила. А людина, яка любить квіти, має добру душу», – зазначає подруга.
Поховання стало важким випробуванням для родини та знайомих. Рідні та колеги просять пам’ятати її як людину, яка все життя працювала для людей і залишила по собі добрий слід у громаді.
«Вона буде завжди жити в наших серцях», – підсумовує зі сльозами на очах Ліда Білоус.
Аріана НЕСТЕРЕНКО
Ігор Новицький: партнерство з CEJA відкриває нові можливості для молодих фермерів України