Пам’ятнику мамонту в Кулішівці - 185 років!
Однією з найвідоміших історичних пам’яток Сумщини є пам’ятник мамонту в селі Кулішівка, що на Недригайлівщині. Він посідає перше місце в переліку «Семи чудес Сумщини» та є особливим символом історичної спадщини нашого краю.
187 років тому - у 1839 році, неподалік річки Хусь в цьому селі знайшли кістки доісторичних тварин: ребра, стегна, лопатки, ключиці, хребці, щелепи давно, серед них кістки та зуби дикого коня, корінні зуби слона, залишки кістяка північного оленя. Кісток мамонтів вистачило на два скелети.
Але чомусь, як правило, згадують тільки мамонта.
Саме йому 185 років тому - у 1841 році, у Кулішівці й поставили перший у світі пам’ятник мамонту.
Тодішній власник цього села граф Юрій Головкін запросив з Харкова свого друга, палеонтолога Івана Калиниченка, який провів необхідні дослідження на місці першої в Україні решток мамонтів.
У 1841 році на місці знахідки було встановлено виготовлений у Харкові пам’ятник з барельєфом скелету мамонта. Чавунні плити доставляли з Харкова підводами, таким же чином, на шести підводах, рештки тварин були відправлені до Харкова, де довгий час зберігались у зоологічному кабінеті університету, а нині – в історичному музеї. Фундамент пам’ятника складали 60 тисяч цеглин об’ємом120 м3. На плитах викарбувані написи: «На цім місці в 1839 році відкритий кістяк передпотопного мамонта»; «Ця надзвичайна рідкість знайдена у присутності власника обер-камергера графа Ю.А.Головкіна»; «Кістки мамонта подаровані Харківському університету та зберігаються у зоологічному кабінеті»; «Село Кулішівка. Місце це було кордоном між Польщею та росією».
До речі, росією – в оригіналі «россией», так і написано, з маленької літери. Чому - допіру не зрозуміло. В російських документах ХVIIІ-ХІХ століть досить часто зустрічається написання власної назви російської держави з маленької літери. А, можливо, граф Головкін, який увічнив і себе в цьому пам’ятникові, таким чином хотів підкреслити зверхність Польщі, польської шляхти та власну належність до прихильників Речі Посполитої. Хоча ця версія здається менш ймовірною.
У 1948 р. пам’ятник був досліджений за дорученням інституту археології науковцями Іваном Подоплічком та Павлом Бориславським і в 1950 р. реставрований - споруджено новий фундамент.
Ця знахідка дає підстави говорити, що 15 тисяч років тому в нашому краї мешкали первісні люди, які залишили свій слід у вигляді скупчення кісток доісторичних тварин. Можливо, з них вони будували житло, а можливо, що на цьому місці вони обробляли кістки, виготовляли з них інструменти та зброю.
Ігор СКРИПЧЕНКО, Іван АБАРОВСЬКИЙ, фото згенеровані ШІ за описовими моделями авторів
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини: