Пасажир з інвалідністю II групи відсудив у перевізника 1500 грн моральної компенсації за відмову у безоплатному проїзді
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області встановив, що водій автобуса неправомірно відмовив пасажиру з інвалідністю II групи у безоплатному проїзді приміським маршрутом, та присудив 1 500 гривень моральної компенсації.
Обставини справи
14 серпня 2025 року інвалід 2 групи, пов’язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ, звернувся до суду з позовом. Позивач посилався на те, що відповідно до законодавства він має право на пільговий безоплатний проїзд транспортом загального користування приміського сполучення.
26 червня 2025 року приблизно об 11 годині 50 хвилин позивач перебував на автобусній зупинці «Хлібзавод» по вул. Гідності (колишня вул. Сучкова) м. Самар Дніпропетровської області з метою доїхати до кінцевої зупинки «Автовокзал» через вкрай погане самопочуття та сильний біль у ногах. На зупинці для висадки пасажирів зупинився автобус моделі ТАТА, маршрут № 205, що рухався у напрямку Дніпро–Самар. Позивач зайшов у салон, пред’явив водію посвідчення інваліда 2 групи. Водій у брутальній формі вимагав залишити салон, на заперечення не реагував і поводився хамськи. Позивач покинув салон автобуса, зафіксував державний номерний знак та, пересилюючи фізичні страждання, пов’язані із захворюванням ніг, вимушений був пішки добиратися до помешкання.
Позивач зазначив, що водій грубо проігнорував вимоги статті 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1994 року № 555 «Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року № 354».
26 червня 2025 року позивач звернувся з письмовою заявою до генерального директора товариства про вжиття заходів дисциплінарного впливу на водія та недопущення порушення прав пасажирів з інвалідністю. У відповіді від 28 липня 2025 року № 255 генеральний директор визнав факт протиправної поведінки водія, проте до дисциплінарної відповідальності водія не притягнуто. З водієм проведено додатковий інструктаж.
Позивач просив визнати протиправними дії товариства, які виразилися у відмові йому як інваліду 2 групи на безоплатний проїзд на пасажирському транспорті загального користування на приміському маршруті, та стягнути 20 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Представник відповідача позов не визнав. У відзиві посилався на частину другу статті 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», згідно з якою особи з інвалідністю мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях у період з 1 жовтня по 15 травня. Оскільки інцидент стався 26 червня 2025 року, позивач, на думку відповідача, повинен був оплатити повну вартість проїзду.
Судом встановлено, що 22 жовтня 2018 року між Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та товариством укладено Договір № 026 про організацію перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування. Згідно з пунктом 2.3.8 договору перевізник здійснює безкоштовне перевезення пільгових категорій громадян з правом отримувати компенсацію витрат відповідно до чинного законодавства. Дію договору продовжено до 21 жовтня 2026 року.
Факт того, що 26 червня 2025 року водій автобуса товариства маршруту № 205 не надав можливості проїзду позивачу, який є інвалідом 2 групи, визнаний учасниками справи і не підлягає доказуванню.
Що вирішив суд
Суд у справі № 183/8491/25 установив, що позивач є інвалідом 2 групи та відповідно до статті 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1994 року № 555 має право на безоплатний проїзд на міському пасажирському транспорті загального користування та приміських маршрутах. Відмова водія у наданні безоплатного проїзду є протиправною.
Вимоги про визнання протиправними дій товариства, які виразилися у відмові інваліду 2 групи на безоплатний проїзд на пасажирському транспорті загального користування на приміському маршруті 26 червня 2025 року, задоволено.
Суд дійшов висновку, що діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях у зв’язку з протиправною поведінкою щодо нього. Відмова вимагала від позивача додаткових зусиль з організації життя та переміщення, що за наявності інвалідності спричиняло додаткові труднощі та незручності. З урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, вимог розумності і справедливості розмір компенсації моральної шкоди визначено у сумі 1 500 гривень. У решті вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.
Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним трудових обов’язків. Моральну шкоду зобов’язано відшкодувати товариство.
Судові витрати у розмірі 2 433,40 гривні покладено на відповідача.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
