Пасхальне послання митрополита Тернопільського і Кременецького Нестора

Дорогі брати і сестри!
Христос воскрес!

Традиційно ми збираємось на пасхальне богослужіння вночі або рано-вранці, аби першими почути звістку про Христове воскресіння. Цим наслідуємо жон-мироносиць, зокрема Марію Магдалину, котра так поспішала до померлого Христа, що «прийшла до гробу вранці, коли було ще темно» (Мк. 20:1). Нею керувала любов до померлого Вчителя, тому вона, як і раніше, хотіла послужити Йому і після смерті. Любов Марії Магдалини до Господа, її Вчителя і Спасителя, настільки сильна, що вона прагнула проводити з Ним якнайбільше часу, має бути зразком для кожного християнина, котрий теж повинен якомога більше часу присвячувати Господу. І тому у свято Воскресіння Христового богослужіння починаються набагато раніше, ніж в інші дні, бо ми прагнемо якнайшвидше відчути цю пасхальну радість, якомога найраніше зустріти воскреслого Христа.

Перед тим, як відсвяткувати день Світлого Христового Воскресіння, ми в стриманні та покаянні прожили 40 днів Великого посту. Ми взяли на себе цей духовний подвиг, хто більше, хто менше, але всі старались його нести, щоб підготувати себе до свята Пасхи. Ці зусилля були важчими за один прихід на пасхальне богослужіння, коли ми встаємо рано-вранці чи не спимо всю ніч. Кожен з нас знав, що свято Воскресіння Христового все одно настане: будемо ми постити чи ні.

На відміну від нас, християн XXI ст., для яких Воскресіння Христове вже стало історичним фактом, апостоли, хоча і чули слова Христа, що на третій день Він воскресне, не знали, як їх розуміти, тому перебували в страху та розгубленості та не були впевнені, чи побачать знову свого Вчителя. А ми свідомо взяли на себе духовний подвиг посту, аби, в міру своїх сил, достойно підготуватися до святкування Пасхи.

Порівняно з періодом Великого посту, який минає досить швидко, набагато важче щоденно вести духовне християнське життя. Ми не знаємо, скільки років життя нам благословив Господь, але усвідомлюємо, що всі ці роки для православного християнина – це час боротьби з гріхом, зі спокусами, це постійне підтримання себе в стані духовної боротьби та опору проти диявола, котрий намагається нас зламати та змусити здатись і не противитись злу.

Часто християни, вважаючи себе молодими і бачачи попереду десятиліття важкої боротьби, вважають, що вони втратять повноцінне яскраве життя, якщо присвятять усі роки свого земного існування протиборству гріхам та злу. Тому вони не починають цієї боротьби, намагаються не думати про свої гріхи, вважаючи, ніби зможуть їх перемогти наприкінці свого життя, в старості. Таким чином людина намагається уникнути духовної боротьби заради життя в своє задоволення.

Дорогі брати і сестри! Сьогодні, коли ми живемо в час війни, поняття щоденного протистояння з ворогом перейшло для нас з теоретичної в практичну площину. Хтось більше, хтось менше, але всі знають та відчувають, що таке війна. Кожен розуміє, що від московського окупанта та його обстрілів гинуть не тільки воїни на передовій, а й кожен українець щоденно ризикує своїм життям. І, що головне, будь-який результат, крім перемоги, призведе до втрат – територій, людей і, головне, не зупинить цю війну, а дасть ворогу зібратися із силами і знову вдарити по Україні. Тому будь-який варіант, крім перемоги, – це поразка.

Так само відбувається і духовна боротьба. Коли ми боремося з гріхом, то не ми починаємо цю війну – диявол приходить і спокушає нас, направляє до гріха, щоб привести до загибелі. Він запускає по нас свої ракети-спокуси, які, потрапляючи в ціль, призводять до великих руйнувань у нашій душі. І нас захищають воїни – наші чесноти, котрі можуть перемогти ворога, якщо ми ці чесноти підтримуємо своєю пильністю; а можуть загинути і зникнути, якщо ми не дбаємо про їх зміцнення. Але важливо усвідомити, що, як у збройній боротьбі, так і в духовній, перемога залежить не тільки від прикладених зусиль, а й від Божої допомоги. І немає такої ситуації, у якій людина під Божою опікою не стала б переможцем.

Христос помер плоттю і був похований у гробі. Він не лише Сам воскрес, а й відкрив шлях до воскресіння та вічного життя усім людям. Віруючій людині Він дасть сили перемогти гріх і прийти до спасіння, але в цій боротьбі ми маємо брати безпосередню й активну участь, не відкладати її на майбутнє, а зробити все, аби відкинути напади диявола і перемогти спокуси. Також і в збройній боротьбі з допомогою та під опікою Божою ми переможемо диявола і його московських слуг, якщо нами керуватиме любов до Бога, турбота про захист власної землі та нашого народу. І перемігши як особисті гріхи, так і московського ворога, ми разом з апостолом виголосимо: «Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?» (1 Кор. 15:55)

У ці пасхальні дні хочу привітати духовенство та парафіян нашої єпархії з радісним святом Воскресіння Христового. Також вітаю наших воїнів-захисників, завдяки котрим ми можемо святкувати це радісне свято на вільній українській землі. Закликаю всіх нас до молитви за укріплення їхніх духовних та фізичних сил для боротьби зі злом, яке прийшло в Україну. Також сьогодні ми не повинні забути помолитись за наших братів та сестер українців, які перебувають у полоні та в окупації, щоб Господь дарував їм звільнення від ворога та свободу. Щиро вітаю обласну, районну та місцеву владу, вітаю лікарів, волонтерів і всіх православних християн Тернопільщини з величним і славним святом Пасхи Христової.

Не забуваймо у ці святкові дні і тих, хто віддав своє життя, захищаючи українську державу. Нехай Господь дарує нашим героям Царство Небесне і вічне життя, а їхнім родинам, які перебувають у горі та скорботі, утіху, що як Христос помер і воскрес, так і новітні українські лицарі знайдуть вічне життя в оселях небесних, а пам’ять про них ніколи не зникне з наших сердець.

Нехай Христос, що воскрес із мертвих і Своїм воскресінням переміг смерть, і нам подасть перемогти як московського окупанта, так і наші гріхи, щоб у цій боротьбі народилася нова українська нація, котра буде по-справжньому любити Бога та Україну!

Воістину Христос воскрес!

Нестор, митрополит Тернопільський і Кременецький

Пасха Христова

2025 рік

м. Тернопіль