«Пекло Реформи»: Пацієнти умирають, бо не мають грошей на лікування, - Голубовська.
Її підтримують й медики? (АК)
Допис, який подається нижче, ми помітили на ФБ-сторінці відомого рівненського лікаря Любомира Олексюка, який свого часу був активістом Народного РУХу, а з приходом Незалежності певний час працював на посаді керівника Управління охорони здоров’я м. Рівне.
Це репост оригінальної авторської колонки Ольги Голубовської – відомої своєю незламною позицією, яка дозволила зберегти тисячі життів під час пандемії COVID-19 і не тільки. Нині ж, як вона каже:
Пацієнти вмирають, бо не мають грошей жити, й не вірять, що «потягнуть» лікування.
«Реформатори» примудрилися створити систему, де пацієнт, окрім фінансового пресу, має подолати ще й дев'ять кіл бюрократичного пекла.
Щоб просто потрапити до профільного спеціаліста, людина в селі чи райцентрі мусить вистояти віртуальні та реальні черги, знайти транспорт, проїхати десятки, а то й сотні кілометрів до «оптимізованої» лікарні.
Система згадує про пацієнта не тоді, коли хворобу можна виявити на ранній стадії, вчасно пролікувати чи зупинити її розвиток, а тоді, коли людину вже привозить «швидка» у стані кардіогенного шоку чи з термінальною стадією онкології.
Тоді, коли лікарі змушені вже не просто проводити планову терапію, а буквально виривати людину з лап смерті.
Хоча всього цього жаху можна було б уникнути!
За роки цих експериментів над медициною люди просто втратили довіру. Вони чують із трибун про «безкоштовні пакети НСЗУ», а приходячи в стаціонар, знову стикаються з реальністю, де треба купувати все – від шприца до високовартісних антибіотиків.
У наших людей сформувався стійкий психологічний бар'єр: звернення до лікаря — це великі витрати. Тому вони тягнуть до останнього. Вони бояться дізнатися діагноз, бо знають, що не мають за що його лікувати.
Можна відбудувати стіни лікарень, можна закупити найсучасніші комп'ютерні томографи та звітувати про запуск чергового електронного додатка. Але якщо пацієнт не наважиться переступити поріг цієї лікарні — уся «реформа» не варта жодної копійки, витраченої на її презентацію.
Залишити старіючу націю сам на сам із бідністю та комерціалізованою медициною – це не просто короткозорість, це соціальний цинізм.
Самотній пенсіонер у селі, де ліквідували амбулаторію, приречений на повільне згасання.
Бідність в Україні в поєднанні зі стрімким старінням суспільства – це вже не просто соціально-економічна проблема.
Це самостійний, провідний фактор ризику для здоров'я нації та питання національної безпеки.
І доки держава не почне розглядати подолання бідності та реальну допомогу літнім людям як складову політики громадського здоров'я, ми й надалі будемо бачити тисячі пацієнтів, які приходять по допомогу надто пізно.
Приходять вмирати просто тому, що у них не було грошей жити.
*АК -- авторська колонка
Радіо Трек: НОВИНИ