Пенсію не платили понад вісім років: після відеоідентифікації суд зобов'язав ПФУ поновити виплату

Питання поновлення пенсійних виплат після відеоідентифікації є актуальним для пенсіонерів, чиї виплати були припинені, зокрема у зв’язку з проживанням на тимчасово окупованих територіях. На практиці важливо розмежувати вимоги до підтвердження особи та законні підстави для відмови у поновленні пенсії.

Перший апеляційний адміністративний суд 17 вересня 2026 року ухвалив постанову у справі № 200/509/26 щодо поновлення пенсії за віком, припиненої у 2017 році, після проходження пенсіонером відеоідентифікації.

Обставини справи

Позивач отримував пенсію за віком на пільгових умовах та перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. Згідно з паспортом, його місце проживання було зареєстроване в Донецьку, на тимчасово окупованій території України.

Виплату пенсії припинили з 1 квітня 2017 року. Як випливало з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11 листопада 2025 року та відзиву відповідача, підставою стало застосування статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Потім, 13 листопада 2025 року пенсіонер звернувся із заявою про поновлення виплати. Того самого дня рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за результатами проведеного відеоконференцзв’язку, опрацювання наданих документів та відповідей на запитання особу позивача було встановлено, а також зафіксовано, що він не отримує пенсію в іншій державі.

Однак 20 листопада 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням № 914370160321 відмовило в поновленні пенсії.

Пенсійний фонд мотивував відмову тим, що в електронній пенсійній справі немає довідки ВПО та сканкопії сторінки паспорта з місцем реєстрації. За позицією відповідача, до матеріалів відеоідентифікації долучили зображення лише першої та другої сторінок паспорта, а тому поновити виплату можна було лише після особистого звернення до органів Пенсійного фонду України.

Позивач оскаржив відмову в суді, вимагаючи визнати її протиправною та зобов’язати Пенсійний фонд поновити виплату пенсії з 1 квітня 2017 року.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 2 березня 2026 року задовольнив позов. Суд визнав відмову протиправною та зобов’язав відповідача прийняти рішення про поновлення виплати пенсії за минулий час.

Пенсійний фонд подав апеляційну скаргу, в якій наполягав на скасуванні цього рішення. Зокрема, відповідач стверджував, що вимоги щодо виплати пенсії за період із 1 квітня 2017 року виходять за межі строку звернення до адміністративного суду, оскільки заява про поновлення пенсії була подана лише в листопаді 2025 року.

Позиція апеляційного суду

Припинення пенсії можливе лише з підстав, визначених законом

Апеляційний суд проаналізував положення статті 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка регулює припинення виплати пенсії.

Суд зазначив, що «припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом або судом відповідного рішення з підстав, визначених законом».

Водночас відповідач не надав доказів ухвалення рішення про припинення виплати пенсії позивачу з 1 квітня 2017 року.

Як наголосив суд, «відповідачем не надано суду ні рішення територіальних органів Пенсійного фонду, ні рішення суду про припинення позивачеві виплати пенсії з 01 квітня 2017 року, ні доказів на підтвердження наявності визначених законом підстав для такого припинення».

Пенсійний фонд посилався на статтю 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Проте апеляційний суд звернув увагу на те, що така підстава для припинення пенсійних виплат не передбачена частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV.

Суд також підкреслив, що перелік підстав для припинення виплати пенсії, визначений цією нормою, є вичерпним і допускає припинення з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Таким чином, припинення пенсії без відповідного рішення та без установлених законом підстав апеляційний суд визнав неправомірним.

Правову позицію апеляційний суд також підкріпив практикою Європейського суду з прав людини (зокрема рішеннями у справах «Суханов та Ільченко проти України» та «Щокін проти України»). Суд наголосив, що припинення виплати законно призначеної пенсії є втручанням у право власності (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції), яке обов’язково має ґрунтуватися на чіткому законі, переслідувати легітимну мету та не покладати на людину надмірний особистий тягар.

Якщо пенсію не виплачували з вини Пенсійного фонду, строк виплати не обмежується

Окрему увагу апеляційний суд приділив наслідкам незаконного припинення пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Суд дійшов висновку, що припинення виплати пенсії у цій справі відбулося з вини органу, який її призначає та виплачує. Це стало підставою для застосування спеціального правила про виплату пенсії за минулий час без обмеження строком.

У постанові прямо зазначено: «Таким чином, припинення виплати пенсії відбулося з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, що є підставою для виплати пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV».

Апеляційний суд також погодився з висновком першої інстанції, що позивач виконав усі передбачені законом дії для поновлення пенсії. Зокрема, особу було встановлено під час відеоконференцзв’язку, а заяву про поновлення виплати подано до Пенсійного фонду.

При цьому суд урахував положення пункту 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 299. Цей пункт передбачає можливість поновлення виплат, припинених, зокрема, у зв’язку зі скасуванням довідки ВПО та внесенням відповідних відомостей до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, за заявою після встановлення особи отримувача у режимі відеоконференцзв’язку.

Водночас вирішальним для цієї справи стало те, що пенсію припинили ще у 2017 році без передбачених законом підстав і без відповідного рішення. Саме тому апеляційний суд погодився з поновленням виплати з 1 квітня 2017 року із застосуванням частини другої статті 46 Закону № 1058-IV.

Шестимісячний строк звернення до суду не обмежує виплату пенсії за минулий час

Пенсійний фонд також наполягав, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, оскільки оскаржував невиплату пенсії за період із 2017 року, а із заявою про її поновлення звернувся лише в листопаді 2025 року.

Апеляційний суд розглянув цей аргумент крізь призму загального та спеціального правового регулювання.

Частина друга статті 122 КАС України встановлює загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Водночас спеціальний Закон № 1058-IV передбачає окреме правило щодо виплати нарахованих сум пенсії, не отриманих з вини пенсійного органу.

Суд зазначив, що позивач звернувся з позовом про виплату пенсії, право на яку пенсійним органом не заперечується, однак було піддано формальним обмеженням із порушенням вимог законодавства.

У постанові наголошено: «Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону № 1058 суми пенсії виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком».

З огляду на це апеляційний суд погодився з висновком першої інстанції про необхідність поновити виплату пенсії з 1 квітня 2017 року. Доводи Пенсійного фонду щодо пропуску строку звернення до суду не стали підставою для скасування рішення.

Перший апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 2 березня 2026 року — без змін.

Отже, Пенсійний фонд зобов’язаний прийняти рішення про поновлення виплати пенсії за віком із 1 квітня 2017 року відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та пункту 8 Порядку № 299.

Рішення підтверджує, що припинення пенсійних виплат має ґрунтуватися на визначених законом підставах і відповідному рішенні уповноваженого органу або суду. Якщо пенсію не виплачували з вини органу, який її призначає та виплачує, суми за минулий час підлягають виплаті без обмеження будь-яким строком.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.