Переселенця оштрафували на 17 тисяч грн за непостановку на облік у ТЦК протягом 7 днів: суд виявив порушення
Подільський районний суд міста Києва розглянув справу за позовом військовозобов’язаного переселенця до територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови щодо накладення штрафу в розмірі 17 тисяч гривень за порушення правил військового обліку.
Суд дослідив обставини притягнення чоловіка до адміністративної відповідальності за непостановку на військовий облік протягом семи днів після отримання довідки внутрішньо переміщеної особи, перевірив правові підстави застосування штрафу та дійшов висновку про необхідність скасування постанови ТЦК.
Суть справи
Підставою для судового спору стала постанова начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 24 грудня 2024 року № 1123, якою військовозобов’язаного притягнули до адміністративної відповідальності та наклали штраф у розмірі 17 000 гривень.
Згідно з матеріалами справи, 20 березня 2023 року чоловік отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Однак, як вважали у ТЦК, після оформлення статусу ВПО він протягом семи днів не прибув до відповідного територіального центру комплектування для взяття на військовий облік.
20 грудня 2024 року посадова особа ТЦК склала щодо чоловіка протокол про адміністративне правопорушення № 1123 за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У протоколі зазначалося, що порушення виявили 20 грудня 2024 року приблизно о 10:45. Його суть, за версією ТЦК, полягала в тому, що чоловік не виконав обов’язку стати на військовий облік у семиденний строк після отримання довідки ВПО.
Через чотири дні, 24 грудня 2024 року, начальник ТЦК виніс постанову про накладення адміністративного стягнення.
У документі зазначалося, що чоловік порушив вимоги статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», а також положення Правил військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.
ТЦК виходив із того, що військовозобов’язаний після отримання статусу переселенця повинен був своєчасно стати на військовий облік за місцем перебування на обліку ВПО.
Водночас під час судового розгляду з’ясувалися додаткові обставини, які мали значення для оцінки правомірності накладеного штрафу.
Суд встановив, що чоловік із 18-річного віку перебував на військовому обліку за місцем реєстрації у місті Макіївка Донецької області.
Після набрання чинності 18 травня 2024 року Законом України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку військовозобов’язані мали протягом 60 днів уточнити свої персональні дані, тобто до 16 липня 2024 року включно.
Як випливає з досліджених судом матеріалів, чоловік звернувся до ТЦК для уточнення військово-облікових даних.
Під час оформлення документів він виявив втрату військового квитка та звернувся з цього приводу до Дніпровського управління поліції в Києві.
6 серпня 2024 року поліція надала йому відповідь, у якій роз’яснила необхідність звернення до відповідного ТЦК для відновлення військового квитка. Чоловік виконав цю рекомендацію та уточнив свої облікові дані.
Крім того, з метою оформлення нового військово-облікового документа він пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої отримав довідку № 155/4 від 28 листопада 2024 року.
Надалі, коли настав час оформлення військово-облікового документа, представник ТЦК повідомив чоловіку, що він повинен звернутися до іншого територіального центру комплектування, оскільки перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в Подільському районі Києва.
20 грудня 2024 року чоловік звернувся до відповідного ТЦК, однак того самого дня щодо нього склали протокол про адміністративне правопорушення.
Не погодившись із накладенням штрафу, військовозобов’язаний звернувся до суду з вимогою скасувати постанову ТЦК та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позиції сторін
Позивач вважав постанову про накладення штрафу незаконною та такою, що ухвалена всупереч вимогам законодавства.
Він просив суд скасувати рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності та закрити відповідне провадження.
Із матеріалів, досліджених судом, випливало, що чоловік перебував на військовому обліку за попереднім місцем реєстрації, звертався для уточнення облікових даних, вживав заходів для відновлення втраченого військового квитка та пройшов військово-лікарську комісію.
Представник ТЦК у відзиві на позов просив відмовити в задоволенні заявлених вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Позиція відповідача ґрунтувалася на тому, що після отримання довідки внутрішньо переміщеної особи чоловік не виконав обов’язку щодо постановки на військовий облік у встановлений семиденний строк.
Правова оцінка та висновки суду
Досліджуючи обставини справи, суд насамперед звернув увагу на необхідність дотримання встановленого законом порядку притягнення громадян до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом.
Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення як протиправну, винну дію чи бездіяльність, за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Суд наголосив, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно встановити факт вчинення відповідного правопорушення та вину особи, підтверджену належними доказами.
За статтею 251 КУпАП такими доказами можуть бути фактичні дані, на підставі яких уповноважений орган встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші істотні обставини справи. Вони можуть підтверджуватися протоколом, поясненнями особи та іншими документами.
Водночас стаття 256 КУпАП встановлює вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, документ повинен містити відомості про місце, час і суть правопорушення, нормативний акт, що передбачає відповідальність, та інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи.
Особа, щодо якої складається протокол, має право надати пояснення та зауваження до його змісту, викласти мотиви відмови від підписання, а її права й обов’язки повинні бути роз’яснені.
Суд також врахував принцип 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи щодо адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року. Цей принцип передбачає, що особу необхідно завчасно поінформувати про факти, які їй ставляться у вину, надати достатній час для підготовки захисту, ознайомити з характером доказів, забезпечити можливість висловити свою позицію, а рішення про застосування санкції має бути належно мотивованим.
Окремо суд проаналізував повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування розглядають справи щодо порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також окремі справи щодо військово-облікових документів.
Право розглядати такі справи та накладати адміністративні стягнення від імені ТЦК належить керівникам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідні повноваження також передбачені Положенням про ТЦК та СП, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 154.
Разом із тим наявність у ТЦК повноважень щодо накладення штрафів не звільняє його від обов’язку належно встановити обставини правопорушення та дотриматися процедури притягнення до відповідальності.
Обов’язок переселенців ставати на військовий облік
Суд звернув увагу на положення статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», яка регулює питання взяття громадян на військовий облік, зняття з нього та виключення з військового обліку.
Зокрема, відповідно до частини третьої цієї статті, призовники, військовозобов’язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов’язані у семиденний строк стати на військовий облік.
Частина четверта статті 37 встановлює окремий обов’язок на період мобілізації та воєнного стану.
Військовозобов’язані, призовники та резервісти, які залишили своє місце проживання, повинні протягом семи днів із дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у відповідному ТЦК за місцем перебування на обліку ВПО.
Для військовозобов’язаних і резервістів СБУ та розвідувальних органів законодавство передбачає спеціальний порядок виконання відповідних облікових обов’язків.
Суд також навів норми щодо категорій громадян, які підлягають взяттю на військовий облік, підстав зняття та виключення з нього, а також загальний обов’язок військовозобов’язаних виконувати правила військового обліку.
Проте ключовим у цій справі стало не саме існування семиденного строку, а те, чи належним чином ТЦК встановив склад адміністративного правопорушення та чи мав правові підстави застосувати до чоловіка відповідну санкцію.
Чому суд визнав постанову ТЦК необґрунтованою
Проаналізувавши зміст постанови про накладення штрафу, суд дійшов висновку, що з неї неможливо однозначно встановити, яке саме адміністративне правопорушення інкримінували позивачу.
Зокрема, в оскаржуваній постанові не були належним чином зазначені дата, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, а також чітко визначена норма закону, яку, на думку ТЦК, порушив чоловік.
За висновком суду, документ не містив достатніх фактичних даних, які дозволяли б з’ясувати зміст інкримінованого діяння та вирішити питання про наявність або відсутність у поведінці військовозобов’язаного складу адміністративного правопорушення.
При цьому суд наголосив, що не може враховувати правові та фактичні посилання, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення ТЦК.
Ще однією істотною обставиною стало співвідношення дати отримання чоловіком довідки ВПО та часу набрання чинності законодавчими змінами щодо адміністративної відповідальності.
Суд встановив, що довідку внутрішньо переміщеної особи чоловік отримав 20 березня 2023 року.
Водночас Закон України № 3696-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який набрав чинності 19 травня 2024 року, доповнив статтю 210 КУпАП частиною третьою щодо порушення правил військового обліку в особливий період.
Таким чином, на дату видачі чоловіку довідки ВПО — 20 березня 2023 року — частини третьої статті 210 КУпАП ще не існувало.
На той момент адміністративна відповідальність за порушення правил військового обліку була передбачена частиною першою статті 210 КУпАП.
З огляду на це суд дійшов висновку, що чоловіка не можна вважати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, оскільки на дату, з якою пов’язувалося невиконання облікового обов’язку, відповідного складу адміністративного правопорушення за цією нормою ще не було передбачено.
Отже, застосування до позивача адміністративного стягнення за вказаною нормою суд визнав необґрунтованим.
Суд наголосив на обов’язку ТЦК доводити законність своїх рішень
Окремо суд послався на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо перевірки правомірності рішень суб’єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 2 КАС України, адміністративні суди перевіряють, чи ухвалено рішення суб’єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України, а також чи є воно обґрунтованим з урахуванням усіх обставин, що мають значення.
Статті 72 та 77 КАС України визначають засади доказування в адміністративному судочинстві.
Зокрема, у справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доведення правомірності відповідного рішення покладається на відповідача.
Крім того, суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до частини третьої статті 79 КАС України відповідач має подавати докази разом із відзивом на позов.
Суд також врахував пункт 1 статті 247 КУпАП, згідно з яким провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 286 КАС України місцевий загальний суд як адміністративний за результатами розгляду спору щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності має право, зокрема, скасувати рішення уповноваженого органу та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішення суду
Оцінивши встановлені обставини та наявні докази, Подільський районний суд міста Києва дійшов висновку, що постанова ТЦК про накладення на чоловіка штрафу в розмірі 17 000 гривень була винесена з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та без достатньої правової підстави.
Суд встановив, що в оскаржуваній постанові не було належним чином визначено обставини інкримінованого правопорушення, а застосована правова кваліфікація не відповідала законодавчому регулюванню на дату, з якою пов’язувалося порушення правил військового обліку.
За результатами розгляду справи № 758/914/25 суд задовольнив позов військовозобов’язаного, скасував постанову начальника ТЦК від 24 грудня 2024 року № 1123 та закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів із дня його складення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
