Підкоп під Хмельницьким СІЗО: історія однієї з найзухваліших втеч 1980-х
Історія міста Хмельницького тісно пов’язана із установою, що розміщена в самісінькому його центрі та наразі виконує функцію слідчого ізолятору. Так склалось історично, що в майже в кожному обласному центрі нашої держави в межах центральних її частин дислокуються пенітенціарні заклади, які, відповідно до визначених законодавством України завдань, виконують як функції слідчого ізолятору так і установи виконання покарань.
Здавалося б такі об’єкти з високими парканами, колючим дротом і спостережними вежами з озброєними вартовими є неприступними фортецями. Однак навіть найсуворіші установи не застраховані від надзвичайних подій.
Сьогодні пропонуємо згадати один із резонансних випадків, що мав місце в установі на початку 80-х років ХХ століття, який залишив слід у пам’яті жителів міста Хмельницький. За своєю гостросюжетністю та зухвалістю вчинку ця подія могла б заслуговувати на екранізацію.
«Отже, 1981 року в установі трапилась безпрецедентна подія — вперше за понад двохсотлітню історію існування в’язниці з її стін зуміли здійснили втечу двоє особливо небезпечних засуджених — рецидивістів. Скориставшись втратою пильності тодішнього персоналу, в’язні зуміли прорити тунель від камерного приміщення, що розташовувалось на першому поверсі одного із режимних корпусів установи та вночі, роздягнувшись, щоб легше було протиснутись крізь вузький хід, втікачі подолали територію охоронюваної зони й потрапили до міста приблизно в тій його частині, де наразі розташовуються будівлі сучасного торгового центру, що поряд із установою», — повідомляє ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор».
Як їм це вдалося
Віртуальний музей міста Хмельницького свого часу розповів деталі цієї резонансної втечі. Вона була вражаюче продумана.
«Маленьким шматком жерсті, яким табуретка в камері була прикріплена до підлоги, двоє злочинців вирили тунель завдовжки більше 50 метрів! Звісно, достатнього розміру, щоб по ньому пролізла людина. Викопану землю вони тихенько спускали в унітаз. Злочинці рили підкоп ночами. Замість себе клали на ліжко опудала. Замість жерстяної смужки, що тримала табуретку, причепили декорацію — шмат газетного паперу, пофарбованого тютюновою водою. Двічі вони були близькі до провалу. Один раз землею забився туалет, але сантехнік нічого особливого не запідозрив. Другий раз — провалилася земля у дворі в’язниці, але все списали на кротів», — кажуть у Віртуальному музеї міста Хмельницького.
Пізньої осені підкоп було закінчено. Він виходив з-за стін в’язниці, зі сторони Дитячого світу, біля громадського туалету. Розповідають, що спочатку, коли хід було завершено, один з втікачів виліз на волю, зірвав яблуко, з яблуні, що росла прямо біля стіни, і повернувся у камеру. В той самий день в ізоляторі затіяли грандіозний обшук, але й яблуко не привернуло уваги.
Наступної ночі, злочинці втікають на волю. В перший же день вони подалися… на дискотеку Одягом їх забезпечили родичі одного з втікачів з Чорного Острову, хоча до себе не пустили.
Попалися вони на свіжому злочині. Планували викрасти мотоцикл, юного водія вдарили, і подумали, що на смерть. Той же вижив, і заявив в міліцію, де вже знали про втікачів.
Розповідають, що в ту ніч заяв у 02 було дві. Черговий спершу зателефонував у СІЗО, але там з нього посміялися. Другим подзвонив мотоцикліст, сказав, що нападники схожі на злочинців. Після другого дзвінка в СІЗО вже виявили втечу. Через це у втікачів було стільки часу. Кажуть, що черговий офіцер в СІЗО як дізнався — знепритомнів.
Виявлення втечі
Після виявлення втечі, за сигналом тривоги до пошуків були негайно залучені правоохоронні органи та спецпідрозділи.
Тікаючи, злочинці дорогою відібрали мотоцикл у випадкового чоловіка та рушили в бік Грузевиці. Декілька днів вони переховувалися в кар’єрах, сподіваючись уникнути переслідування. Проте втекти їм не вдалося — їх затримали спецпідрозділи за межами міста.
«Групи завхвату одразу ж рвонули в Чорний Острів, до мами одного з втікачів, але вже було пізно, ті (як потім вияснили на допиті) подалися на Донбас, де жив другий. А ще на всіх виїздах з міста, на всіх великих перехрестях по трасі і на в”їздах в ліси чергували озброєні пікети ВВ. На кожному з таких пікетів перевіряли всі машини. В легковиках заглядали в багажник та опитували кожного водія, чи не бачив підозрілих… Злочинці, коли побачили погоню, розділилися. Одного взяли швидко, в перший чи другий день, а другого шукали майже тиждень і знайшли… в озері, у чагарнику, де той сидів прямо у воді, а дихав через соломину в роті дві доби! Ті чагарі по пояс у воді прочісували тільки офіцери, а витягали втікача рибальськими сітками», — кажуть у музеї.
Після втечі тюрму значно розширили, а підслідчих з важкими статтями перевели на вищі поверхи.
«Цей випадок мав серйозні наслідки для персоналу установи. Усю зміну, яка чергувала тієї ночі, звільнили з посад. Постраждали навіть ті, хто безпосередньо не був винен. Один із працівників, майор, якого знали як чесну та порядну людину, був понижений у званні до рядового, а всі його нагороди скасували. До пенсії йому залишалося менше, ніж пів року. Цей удар виявився для нього надто важким — чоловік пережив серцевий напад і довго лікувався», — розповідають у Хмельницькому СІЗО.
В подальшому після детального розгляду й вивчення всіх обставин події та з метою недопущення повторення подібних випадків були переглянуті підходи до забезпечення в установі системи безпеки й підтримання належного рівня правопорядку. В установі постійно модернізувались охоронні системи, підвищувався рівень кваліфікації й службової підготовки персоналу.
Сьогодні державна установа «Хмельницький слідчий ізолятор» функціонує з урахуванням сучасних стандартів безпеки. Впроваджено інженерно-технічні рішення, що унеможливлюють подібні випадки, діють інтегровані системи охорони та цілодобове відеоспостереження, які забезпечують належний рівень правопорядку й оперативного реагування на будь-які позаштатні ситуації.
Історія вчить, а досвід — зміцнює безпеку сьогодення.
