Пішов, щоб захистити кожного з нас: у Славуті прощались із Андрієм Бандурою

Андрій народився 25 січня 1984 року тут, у нашій рідній Славуті. Він виріс у звичайній українській родині. Хлопець, який бігав цими вулицями, дихав тим самим повітрям, мріяв під тим самим небом, що й ми.

З 1990 по 1999 рік Андрій навчався у загальноосвітній школі №2. Учителі згадують його як добру, старанну і чуйну дитину. Згодом він продовжив навчання у Славутському ліцеї №8, де здобув фах кухаря. А у 2001 році переїхав до столиці, вступивши до вищого професійного училища №26 міста Києва, де опанував ще одну почесну чоловічу професію — штукатур, лицювальник-плиточник.

Андрій був справжнім майстром своєї справи.

У 2009 році працював у ТОВ «Аква Родос» на посаді ґрунтувальника.

У 2015-му — у ТОВ «Ювента» на посаді верстатника.

Йому можна було довірити будь-яку справу — і знати, що вона буде виконана сумлінно та точно.

Та найціннішим у його житті була родина. Він був люблячим чоловіком, турботливим сином для батька, ніжним татом для двох рідних синів і ще двох донечок, яких прийняв як своїх, оточивши їх теплом, опікою і батьківською любов’ю.

Коли він говорив про них — очі в нього сяяли. Він мріяв повернутися додому з перемогою. Обійняти. Сказати: «Тато повернувся!». Але доля написала інший рядок...

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення рашистів, 1 березня 2022 року Андрій був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він пішов без вагань. Без сумнівів. Пішов, щоб захистити кожного з нас.

Служив у 71-й окремій єгерській десантно-штурмовій бригаді, військова частина А4030, на посаді розвідника-гранатометника.

Це не просто посада — це бути весь час першим. Це ризик, якого не уникнути. Мужність, яку не всі можуть навіть уявити.

23 серпня 2023 року його було відзначено нагородою — нагрудним знаком «Ветеран війни – Учасник бойових дій». Мужній Воїн неодноразово отримував подяки — за сумлінне ставлення до служби, за патріотизм, дисципліну, відповідальність.Командир згадує:

«Якщо Андрій за щось брався — я знав: зробить. До кінця. Без компромісів. І завжди — із добрим словом, із підтримкою. Зі щирістю, якої так бракує в окопах.»

Побратим Ігор каже:

«Дякую тобі, братику, за те, що прикривав спину. За підтримку в найважчі хвилини. За твій сміх, який досі звучить у моїй пам’яті.

Ти ділився останнім — їжею, теплом, надією.

Дякую за все. Спочивай з миром, Воїне.»

26 січня 2025 року — день, що закарбувався у наших серцях назавжди. Цього дня, під час виконання бойового завдання в районі селища Янтарне Покровського району Донецької області, загинув Андрій Вікторович Бандура.

Він загинув, захищаючи тих, кого любив. Захищаючи нас та рідну Україну.

Міський голова, виконавчий комітет, депутати Славутської міської ради та вся Славутська громада висловлюють щирі співчуття рідним та близьким українського Воїна.

Пам’ять про Андрія Бандуру залишиться з нами назавжди. Вона житиме в кожному зернятку нашої землі, у наших серцях, в очах його дітей — які знатимуть, що їхній тато — Герой.

Андрій Вікторович Бандура — Людина, Захисник, Герой, Українець.

СЛАВА УКРАЇНІ! ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЯМ!

Пресслужба Славутського МВК.