Після богослужіння чоловіка доставили до ТЦК, а наступного дня призвали: суд перевірив законність мобілізації

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу за позовом військовослужбовця до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та військової частини щодо правомірності його призову на військову службу під час мобілізації та подальшого зарахування до списків особового складу військової частини.

Позивач просив визнати протиправним і скасувати наказ начальника ТЦК та СП від 6 листопада 2025 року №1575 у частині його призову на військову службу, а також наказ командира військової частини від 8 січня 2026 року №8 у частині зарахування до списків особового складу. Крім того, він просив зобов’язати командира військової частини виключити його зі списків особового складу та звільнити від проходження військової служби.

Суть справи

Як зазначалося в обґрунтуванні позовних вимог, 5 листопада 2025 року після ранкового богослужіння чоловіка доставили працівники ТЦК та СП до територіального центру комплектування та соціальної підтримки без пояснення причин. Того ж вечора, за твердженням сторони позивача, його без його волі доставили до Дніпра для проходження військово-лікарської комісії.

Представник позивача стверджував, що фактично військово-лікарську комісію чоловік не проходив, однак в усній формі його повідомили про визнання придатним до військової служби. 6 листопада 2025 року за результатами медичного огляду йому видали військово-обліковий документ із відміткою про мобілізацію.

Того ж дня наказом начальника ТЦК та СП №1575 чоловіка було призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлено до військової частини для проходження військової підготовки.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що 6 листопада 2025 року у комунальному медичному закладі — міській клінічній лікарні №6 Дніпровської міської ради — військово-лікарська комісія провела медичний огляд військовозобов’язаного та оформила довідку ВЛК №2025-1106-0044-4048-7.

У довідці були зазначені, зокрема, гіпертонічна хвороба І стадії, виразкова хвороба шлунка, хронічний комбінований геморой І ступеня, вертеброгенна цервікобрахіалгія та люмбоішіалгія. На підставі статей 53в, 39в, 43в та 23в графи ІІ Розкладу хвороб військовозобов’язаного було визнано придатним до військової служби.

Відповідно до витягу з наказу начальника ТЦК та СП від 6 листопада 2025 року №1575 чоловіка згідно з відповідним поіменним списком було призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлено до військової частини.

Після проходження підготовки військовослужбовець прибув до іншої військової частини. Наказом її командира по особовому складу від 8 січня 2026 року №2-РС його призначили на посаду стрільця-снайпера механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти.

Того ж дня наказом командира військової частини по стройовій частині №8 його зарахували до списків особового складу та на всі види забезпечення. Військовослужбовець був визнаний таким, що прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов’язків.

Підставами для видання наказу про зарахування до списків особового складу, як встановив суд, були розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 5 січня 2026 року, наказ командира військової частини по особовому складу від 8 січня 2026 року №2-РС, припис військової частини, з якої прибув військовослужбовець, а також його рапорт, зареєстрований 8 січня 2026 року.

Вважаючи мобілізацію та подальше зарахування до списків особового складу військової частини протиправними, військовослужбовець звернувся до адміністративного суду.

Провадження у справі було відкрито 4 травня 2026 року. Суд вирішив розглядати спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.

Позиція позивача

Основні заперечення позивача стосувалися правомірності процедури його мобілізації та медичного огляду.

Сторона позивача наполягала, що 5 листопада 2025 року чоловіка після ранкового богослужіння працівники ТЦК та СП доставили до територіального центру комплектування без пояснення причин, після чого того ж дня без його волі перевезли до Дніпра для проходження військово-лікарської комісії.

За твердженням представника, фактичного проходження ВЛК не відбулося, хоча позивача усно повідомили про визнання придатним до військової служби. Надалі йому видали військово-обліковий документ із відміткою про мобілізацію, а наказом ТЦК та СП призвали на військову службу.

Саме з огляду на оспорювання правомірності мобілізаційної процедури позивач вважав незаконним не лише наказ про призов, а й подальший наказ військової частини про зарахування його до списків особового складу. Як спосіб відновлення своїх прав він просив не тільки скасувати обидва накази, а й зобов’язати військову частину виключити його зі списків особового складу та звільнити від проходження військової служби.

Позиція військової частини

Військова частина заперечила проти задоволення позову.

Її представник зазначав, що військовослужбовець був призваний на військову службу за мобілізацією та зарахований до списків особового складу військової частини і на всі види забезпечення відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008.

Військова частина наголошувала, що рішення відповідних органів про призов військовослужбовця та його переміщення по службі не були скасовані. За таких умов у командування військової частини, на його думку, не було правових підстав не виконувати відповідні рішення та не зараховувати військовослужбовця до особового складу.

Також відповідач зазначив, що військовослужбовець фактично приступив до виконання службових обов’язків за посадою.

Окремо військова частина звернула увагу, що військовослужбовець не звертався по команді з рапортом про звільнення з військової служби.

ТЦК та СП, який також був відповідачем у справі, станом на 12 серпня 2026 року відзиву на позов не подав. Суд зазначив, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд справи шляхом направлення відповідних процесуальних документів до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», тому справа була вирішена за наявними матеріалами.

Позиція та висновки суду

Розглядаючи справу № 160/10993/26, суд виходив із положень статей 19 та 65 Конституції України, Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154, Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560, а також Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402.

Суд зазначив, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов’язані, які є придатними до військової служби за станом здоров’я та не мають права на відстрочку від призову з підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Обставин, які свідчили б про наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, суд не встановив.

Окремо суд проаналізував порядок проведення військово-лікарської експертизи. Він звернув увагу, що постанови штатних та позаштатних ВЛК є обов’язковими до виконання, а Положення №402 передбачає порядок їх перегляду та оскарження. Скарги на постанови ВЛК районних та міських ТЦК та СП можуть подаватися за підпорядкованістю до відповідних ВЛК вищого рівня, а за певних умов рішення можуть бути оскаржені у судовому порядку. Штатна ВЛК також може прийняти рішення про повторний або контрольний медичний огляд.

Суд врахував, що постанова ВЛК районного або міського ТЦК та СП про придатність військовозобов’язаного до військової служби за призовом під час мобілізації та під час дії воєнного стану є дійсною протягом одного року з дня закінчення медичного огляду. У разі зміни стану здоров’я за зверненням військовозобов’язаного або відповідними медичними висновками може бути проведено повторний медичний огляд.

Суд також зазначив, що під час здійснення мобілізаційних заходів позивач не надав документів, які підтверджували б його право на відстрочку або визнання непридатним до військової служби.

При цьому в мотивувальній частині рішення міститься посилання на довідку ВЛК від 15 грудня 2025 року №2025-1215-1631-5421-0, яку суд назвав чинною на момент призову. Водночас безпосередньо встановлюючи обставини медичного огляду позивача та формулюючи кінцеві висновки, суд послався на довідку ВЛК від 6 листопада 2025 року №2025-1106-0044-4048-7. Саме за цією довідкою було зафіксовано відповідні діагнози та зроблено висновок про придатність чоловіка до військової служби.

За оцінкою суду, зазначені у довідці від 6 листопада 2025 року захворювання відповідно до статей 53в, 39в, 43в та 23в графи ІІ Розкладу хвороб передбачали придатність до військової служби.

Отже, суд дійшов висновку, що на момент призову під час мобілізації позивач був визнаний придатним до військової служби та не мав відстрочки від призову з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З урахуванням установлених обставин та норм законодавства суд не встановив протиправних дій з боку ТЦК та СП у питанні мобілізації позивача та його направлення до військової частини для проходження військової служби в особливий період.

Щодо вимоги про скасування наказу командира військової частини від 8 січня 2026 року №8 про зарахування до списків особового складу суд зауважив, що на відповідному етапі позивач уже набув статусу військовослужбовця.

При цьому матеріалами справи не підтверджувалося, що він звертався до командира військової частини з рапортом про звільнення з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Суд також послався на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 22 травня 2023 року у справі №260/1851/22 та від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22. Відповідно до наведеної судом позиції, право на звільнення або відстрочку має бути реалізоване шляхом вчинення активних дій та оформлене у встановлений спосіб. Наявність у військовослужбовця певних захворювань без відповідного висновку ВЛК про непридатність до військової служби не звільняє його від обов’язку проходження військової служби після видання наказу про призов.

Оскільки порушень процедури призову суд не встановив, а довідку ВЛК від 6 листопада 2025 року №2025-1106-0044-4048-7 вважав чинною, вимоги про визнання протиправними та скасування наказу начальника ТЦК та СП про призов і наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу суд визнав необґрунтованими.

Вимогу про зобов’язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу суд розцінив як похідну від основної вимоги щодо скасування наказу про призов. Оскільки підстав для скасування індивідуальних актів, прийнятих унаслідок мобілізаційного процесу, суд не встановив, похідні позовні вимоги також не підлягали задоволенню.

Оцінивши досліджені докази у сукупності та обставини справи, Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд відмовив військовослужбовцю у задоволенні позовних вимог до ТЦК та СП і військової частини щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів, а відтак не задовольнив і вимогу про виключення його зі списків особового складу та звільнення від проходження військової служби.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене у строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.