Після розлучення батьків час хлопчика розписали між родичами: Верховний Суд пояснив, чому дитина не має жити за графіком дорослих
Після розлучення батьків хлопчик залишився жити з матір’ю, а його батько, який мешкає в Румунії, та бабуся з дідусем по батьківській лінії зіткнулися з перешкодами у спілкуванні з дитиною. Родичі звернулися до суду й домоглися встановлення окремих графіків зустрічей.
Однак мати оскаржила рішення, вважаючи, що визначений порядок потрібно змінити.
Справа дійшла до Верховного Суду, який звернув увагу на важливу обставину: батько, бабуся та дідусь отримали окремий час для зустрічей із хлопчиком, хоча під час перебування батька в Україні всі вони проживали за однією адресою. Водночас дитина відвідувала дзюдо та робототехніку, мала звичний розпорядок дня і потребувала часу на відпочинок.
Касаційний цивільний суд пояснив, чому право родичів на спілкування не означає, що їхні побажання щодо тривалості зустрічей мають переважати над інтересами дитини, та змінив встановлений судами графік.
Суть справи
У червні 2024 року батько малолітнього хлопчика звернувся до суду з позовом до колишньої дружини про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні.
Подружжя уклало шлюб у 2015 році, у якому народився син. У листопаді 2022 року шлюб було розірвано, після чого дитина залишилася проживати з матір’ю в Одесі.
Батько фактично проживав у Румунії, а під час перебування в Україні мешкав у своїх батьків.
За словами чоловіка, протягом 2022–2024 років спілкування із сином було нерегулярним через конфлікти з колишньою дружиною. Востаннє він бачився з дитиною у березні 2024 року, після чого, як стверджував позивач, мати повністю обмежила їхнє спілкування.
Чоловік вважав, що через такі дії втрачається емоційний зв’язок між ним і сином.
У позові він просив зобов’язати матір не перешкоджати його участі у вихованні хлопчика та встановити конкретний порядок спілкування.
Зокрема, батько хотів регулярно проводити час із сином під час перебування в Україні, забирати його на канікули, зустрічатися у святкові дні та підтримувати дистанційний зв’язок телефоном або через месенджери.
Крім того, оскільки чоловік проживав за кордоном, він просив зобов’язати матір забезпечувати можливість тимчасового виїзду дитини до нього, зокрема у супроводі бабусі, дідуся або самої матері.
Окремий позов подали бабуся та дідусь хлопчика по батьківській лінії. Вони також стверджували, що з березня 2024 року мати обмежила їхнє спілкування з онуком, не відповідала на дзвінки та повідомлення.
Родичі просили встановити регулярні зустрічі з онуком без присутності матері, а також забезпечити можливість телефонного спілкування і зв’язку через інтернет.
Суд об’єднав обидві справи в одне провадження.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Хаджибейський районний суд Одеси частково задовольнив позови батька, бабусі та дідуся. Суд зобов’язав матір не перешкоджати їхньому спілкуванню з хлопчиком та визначив порядок участі кожного у його вихованні.
Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів негативного впливу батька, бабусі чи дідуся на дитину або того, що спілкування з ними загрожує її нормальному розвитку.
Водночас, враховуючи конфлікт між дорослими та тривалу відсутність регулярного спілкування, суд вирішив, що відновлення контактів має бути поступовим.
До досягнення дитиною семирічного віку було встановлено адаптаційний період: зустрічі з батьком, бабусею та дідусем мали відбуватися у присутності матері, без ночівлі у батька.
Суд пояснив це необхідністю зберегти у дитини відчуття безпеки та поступово відновити її емоційний зв’язок із родичами.
Після досягнення хлопчиком семирічного віку суд дозволив зустрічі без присутності матері.
Для батька під час його перебування в Україні встановили щотижневий графік: з 16:30 вівторка до 08:00 середи та з 16:30 суботи до 10:00 неділі.
Для бабусі та дідуся визначили окремі зустрічі щосереди з 16:00 до 20:00 та щонеділі з 10:00 до 14:00.
Також суд передбачив можливість проведення дитиною часу з батьком під час канікул, святкових днів, її тимчасового виїзду за кордон для перебування з батьком, а також дистанційного спілкування з родичами.
Одеський апеляційний суд залишив це рішення без змін.
Мати звернулася з касаційною скаргою. Вона просила змінити встановлений порядок, зокрема продовжити період зустрічей у її присутності до восьмирічного віку сина, а надалі визначити менш тривалі побачення з батьком, бабусею та дідусем.
Позиція Верховного Суду
Касаційний цивільний суд погодився з висновками попередніх інстанцій щодо необхідності захисту права батька, бабусі та дідуся на спілкування з дитиною.
Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати й батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі. Розлучення та окреме проживання не припиняють цих прав і не звільняють від батьківських обов’язків.
Відповідно до статей 153, 157 та 159 СК України той із батьків, хто проживає окремо, має право на особисте спілкування з дитиною та зобов’язаний брати участь у її вихованні. Інший із батьків не має права перешкоджати такому спілкуванню, якщо воно не заважає нормальному розвитку дитини.
Окреме право на спілкування з онуками та участь у їх вихованні передбачене для бабусі й дідуся статтею 257 СК України.
У цій справі суди встановили, що мати періодично створювала перешкоди у спілкуванні батька із сином, а бабусі та дідуся — з онуком. При цьому доказів негативного впливу позивачів на дитину не було.
Тому Верховний Суд визнав правильним рішення зобов’язати матір не перешкоджати спілкуванню та встановити відповідний порядок зустрічей.
КЦС ВС також підтримав висновок про необхідність адаптаційного періоду до досягнення хлопчиком семирічного віку, коли зустрічі відбувалися у присутності матері.
Однак з графіком зустрічей після досягнення дитиною семи років Верховний Суд погодився не повністю.
Колегія суддів звернула увагу, що попередні інстанції фактично порушили принцип дотримання розумного балансу на співмірну участь обох батьків у вихованні дитини.
Визначаючи окремі тривалі періоди спілкування хлопчика з батьком, бабусею та дідусем, суди залишили поза увагою, що всі троє родичів під час перебування батька в Україні проживають за однією адресою. Це свідчить про їхні спільні інтереси та можливості щодо спілкування з дитиною.
Крім того, суди недостатньо врахували повсякденне життя самого хлопчика.
Верховний Суд звернув увагу, що дитина відвідує спортивну секцію з дзюдо, займається робототехнікою, має певний розпорядок дня та право на відпочинок, ігри й інші заняття у звичному середовищі.
На думку КЦС ВС, встановлений судами графік не забезпечував справедливої рівноваги між інтересами дитини та інтересами дорослих.
При цьому Верховний Суд погодився, що після семи років побачення з батьком, бабусею та дідусем мають проводитися без присутності матері.
Суд пояснив, що з огляду на конфліктні відносини між дорослими такий порядок сприятиме формуванню емоційного зв’язку дитини з родичами та зменшенню впливу на неї сімейного конфлікту.
Який графік зустрічей визначив Верховний Суд
Врахувавши вік хлопчика, характер відносин між сторонами, його інтереси та необхідність забезпечити розумний баланс участі батьків у вихованні, КЦС ВС змінив графік побачень після досягнення дитиною семирічного віку.
Для батька під час перебування в Україні визначено такі щотижневі зустрічі:
- з 18:00 вівторка до 08:00 середи;
- з 16:30 суботи до 10:00 неділі.
Зустрічі можуть відбуватися за місцем проживання батька або поза ним без присутності матері.
Для бабусі та дідуся встановлено інший графік:
- щовівторка з 16:00 до 18:00;
- щонеділі з 10:00 до 12:00.
Ці зустрічі також проводитимуться без присутності матері.
Отже, Верховний Суд скоротив окремі періоди перебування хлопчика з родичами та змінив їхній розподіл протягом тижня.
Водночас КЦС ВС залишив чинним визначений попередніми судами порядок перебування дитини з батьком під час канікул.
Зокрема, передбачено можливість проводити з батьком кожного літнього місяця по 15 днів поспіль або за іншим погодженим між батьками графіком. Протягом зимових, осінніх та весняних канікул — не менше половини їх тривалості.
Також збережено порядок зустрічей у дні народження дитини, батька, бабусі та дідуся, а також загальнодержавні святкові дні відповідно до умов, визначених судом.
Що вирішив Верховний Суд щодо відеозв’язку та поїздок за кордон
КЦС ВС погодився з рішеннями попередніх інстанцій щодо дистанційного спілкування хлопчика з родичами.
Мати зобов’язана забезпечувати можливість телефонного або відеозв’язку дитини з батьком тричі на тиждень, а з бабусею та дідусем — двічі на тиждень, з урахуванням режиму дня дитини.
Крім того, Верховний Суд залишив без змін рішення щодо можливості тимчасового виїзду хлопчика за кордон для перебування з батьком після досягнення семирічного віку.
Суд зазначив, що ці правовідносини регулюються спеціальними нормами частини другої статті 10 Конвенції про права дитини та статтями 16, 16-1 Закону України «Про охорону дитинства».
КЦС ВС наголосив, що метою такого виїзду є саме тимчасове перебування дитини з батьком, який проживає за кордоном, а тому відповідні вимоги не охоплюються положеннями абзаців п’ятого та шостого частини п’ятої статті 157 СК України.
Отже, залишено чинним обов’язок матері своєчасно надавати оформлену в установленому законом порядку згоду на тимчасовий виїзд дитини та необхідні документи. Водночас витрати на переїзд і проживання хлопчика та особи, яка його супроводжує, покладено на батька. Він також має забезпечити повернення сина до місця постійного проживання після завершення визначеного періоду.
Не змінив Верховний Суд і рішення щодо обов’язку матері інформувати батька про місцезнаходження дитини та повідомляти про зміну її постійного місця проживання.
Окремо КЦС ВС погодився з висновками попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для заслуховування думки хлопчика під час судового засідання. Суди врахували, що на час розгляду справи дитині було шість років, а сторони спільно заперечували проти її заслуховування.
Рішення КЦС ВС
Верховний Суд у справі № 521/9617/24 частково задовольнив касаційну скаргу матері та змінив рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині визначення графіка спілкування батька, бабусі та дідуся з дитиною після досягнення нею семирічного віку.
В іншій частині судові рішення залишено без змін.
Таким чином, Верховний Суд підтвердив, що окреме проживання батька та конфлікт між дорослими не є підставами для позбавлення дитини спілкування з батьком, бабусею та дідусем. Водночас суди, визначаючи графік таких зустрічей, мають враховувати не лише права родичів, а й реальні потреби самої дитини.
Право на спілкування з дитиною не означає безумовного права дорослих на будь-який бажаний графік зустрічей. Визначальним залишається забезпечення найкращих інтересів дитини, зокрема її повсякденного розпорядку, розвитку, відпочинку та збереження сімейних зв’язків.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
