Після штучного запліднення подружжя дізналося, що дитина їм біологічно не рідна: справа дійшла до Верховного Суду
Подружжя звернулося до клініки для лікування безпліддя і погодилося на ЕКЗ із використанням власного біологічного матеріалу. Після народження довгоочікуваного сина з’ясувалося те, чого вони не могли передбачити: ані чоловік, ані жінка не є біологічними батьками дитини. При цьому окремої згоди на використання донорських гамет чи ембріонів вони не давали.
Ця історія спричинила кілька судових процесів. Чоловіка виключили з актового запису як батька дитини, провадження у справі про стягнення з нього аліментів закрили, а жінка звернулася вже з позовом до медичного закладу, вимагаючи відшкодувати майнову та моральну шкоду.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду погодився, що медзаклад без належної згоди подружжя застосував допоміжні репродуктивні технології з використанням донорського матеріалу, фактично самовільно змінивши метод лікування. Водночас ВС окремо розібрав важливе для практики питання: чи може особа, яка після припинення аліментних зобов’язань сама утримує дитину, вимагати компенсації відповідних майнових втрат від особи, чиї протиправні дії до цього призвели.
Подружжя погодилося на ЕКЗ із використанням власного біологічного матеріалу
У 2017 році жінка разом із чоловіком звернулася до Державного закладу «Прикарпатський центр репродукції людини» МОЗ України для лікування безпліддя.
Вони подали заяву про застосування допоміжних репродуктивних технологій методом екстракорпорального запліднення.
Як встановили суди, ця згода передбачала використання біологічного матеріалу самого подружжя для збереження кровного споріднення з майбутньою дитиною.
Водночас окремої згоди на застосування таких допоміжних репродуктивних технологій, як донація гамет або ембріонів, подружжя не надавало. Для використання донорського матеріалу Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій №787 передбачав окрему заяву встановленої форми.
У грудні 2018 року у подружжя народився син.
Чоловік зробив тест на батьківство, а згодом перевірили і материнство
Після народження дитини чоловік почав сумніватися у своєму біологічному батьківстві та зробив відповідний тест.
Дослідження показало відсутність кровного споріднення між ним і хлопчиком.
Згодом провели дослідження щодо материнства. Його результат також виявився негативним: ймовірність біологічного материнства жінки становила 0%.
У грудні 2021 року судова експертиза підтвердила: чоловік не може бути біологічним батьком дитини, а жінка — її біологічною матір’ю.
Чоловіка виключили з актового запису як батька
Після встановлення відсутності біологічного споріднення чоловік звернувся до суду з вимогою виключити відомості про нього як про батька дитини з актового запису про народження.
Івано-Франківський апеляційний суд у 2022 році задовольнив цю вимогу, а Верховний Суд залишив відповідну постанову без змін.
У межах тієї справи суди встановили, що в процесі лікування фактично застосовувалися допоміжні репродуктивні технології, передбачені розділом V «Донація гамет та ембріонів» Порядку №787.
При цьому чоловік підписував згоду на ЕКЗ із використанням репродуктивного матеріалу подружжя, однак окремої заяви на застосування донорських гамет чи ембріонів не подавав.
Після виключення відомостей про чоловіка як батька змінилася і ситуація з аліментами.
Раніше суд першої інстанції присудив стягувати з нього на користь жінки аліменти на дитину у твердій грошовій сумі 8 тис. грн щомісяця.
Однак після того, як його виключили з актового запису як батька, жінка відмовилася від позову про стягнення аліментів. Заочне рішення про їх стягнення було визнано нечинним, а провадження закрито.
Жінка звернулася з позовом до медзакладу
У вересні 2023 року жінка подала позов до Державного закладу «Прикарпатський центр репродукції людини» МОЗ України.
Вона посилалася на те, що під час лікування працівники медичного закладу неправомірно застосували донорські гамети та ембріони, хоча подружжя відповідної згоди не надавало.
Позивачка просила стягнути з медзакладу 1 893 983,50 грн майнової шкоди та 1 млн грн моральної шкоди.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
Натомість Івано-Франківський апеляційний суд скасував це рішення та частково задовольнив позов.
З медичного закладу на користь жінки було стягнуто:
- 56 400 грн майнової шкоди;
- 800 000 грн моральної шкоди.
В іншій частині вимог суд відмовив.
Апеляція: лікарі фактично самовільно змінили метод лікування
Апеляційний суд дійшов висновку, що працівники медзакладу під час лікування безпліддя застосували допоміжні репродуктивні технології, пов’язані з донацією гамет та ембріонів, без відповідної згоди подружжя.
Суд фактично кваліфікував це як самовільну зміну методу лікування.
Наслідком таких дій стала відсутність кровного споріднення між чоловіком, жінкою та народженою дитиною, а також подальше виключення відомостей про чоловіка як батька з актового запису про народження.
56,4 тис. грн майнової шкоди, стягнутих апеляційним судом, становили витрати на професійну правничу допомогу, яких жінка зазнала в попередніх справах — про виключення відомостей про батька та про аліменти.
Апеляційний суд визнав, що ці витрати пов’язані з неправомірними діями медичного закладу.
Водночас суд відмовив у частині вимог, пов’язаних із втратою можливості отримувати аліменти.
Апеляційний суд виходив із того, що відповідно до статті 179 Сімейного кодексу України аліменти є власністю дитини, а жінка не заявляла вимоги від імені дитини.
І жінка, і медичний заклад звернулися до Верховного Суду.
Верховний Суд: для використання донорського матеріалу необхідна окрема згода
КЦС ВС передусім звернув увагу на законодавчі вимоги до медичного втручання.
Закон передбачає необхідність інформованої добровільної згоди пацієнта на застосування методів діагностики та лікування.
Щодо допоміжних репродуктивних технологій Порядок №787 розмежовує звичайне екстракорпоральне запліднення та використання донорських гамет чи ембріонів.
Для застосування донорського матеріалу необхідна окрема заява пацієнта або пацієнтів за встановленою формою.
Отже, згода на ЕКЗ сама по собі не означає автоматичної згоди на використання донорських гамет чи ембріонів.
У цій справі такої окремої згоди не було.
Верховний Суд погодився з апеляційним судом, що працівники медзакладу використали допоміжні репродуктивні технології, пов’язані з донацією гамет та ембріонів, без відповідної згоди жінки та її колишнього чоловіка і фактично самовільно змінили метод лікування.
Хто має доводити порушення у медичних спорах
Окремо Верховний Суд нагадав про специфіку доказування у справах, пов’язаних із наданням медичних послуг.
Суд зазначив, що від пацієнта не можна вимагати точного володіння професійними медичними знаннями.
Пацієнт не зобов’язаний самостійно детально відтворювати всі медичні процеси та встановлювати, на якому саме етапі було допущене порушення.
Якщо наведені пацієнтом обставини дозволяють припустити порушення з боку медичного персоналу з огляду на наслідки лікування, тягар доказування належного надання медичних послуг покладається на медичний заклад або лікаря.
У цій справі, зазначив Верховний Суд, відповідач не довів, що лікування здійснювалося належним способом та без порушень.
Верховний Суд залишив у силі 800 тисяч грн моральної шкоди
Медичний заклад також заперечував проти стягнення моральної шкоди.
Втім, Верховний Суд погодився з висновками апеляції.
При визначенні розміру компенсації суд врахував характер порушення, вимушені зміни в житті жінки, тривалість негативних наслідків та глибину душевних страждань.
Позивачка пояснювала, що народження дитини було дуже бажаним, а лікування безпліддя тривало тривалий час.
За її словами, чоловік погодився на допоміжні репродуктивні технології лише за умови використання їхнього власного біологічного матеріалу та був проти використання матеріалу донорів.
Спочатку стало відомо, що чоловік не є біологічним батьком дитини, а пізніше — що й сама позивачка не є її біологічною матір’ю.
Верховний Суд погодився, що за таких обставин стягнення 800 тис. грн моральної шкоди відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Цю суму позивачка у касаційному порядку не оскаржувала.
56,4 тисячі грн витрат на адвокатів також залишили в силі
КЦС ВС погодився і з висновком апеляційного суду щодо компенсації 56,4 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу, яких жінка зазнала в попередніх судових спорах.
Верховний Суд звернув увагу, що ці процеси виникли саме внаслідок неправомірних дій медичного закладу.
Тому понесені в них витрати у цій ситуації можуть розглядатися як збитки, спричинені такими діями.
При цьому Верховний Суд відмежував цю ситуацію від звичайного розподілу судових витрат у межах однієї й тієї самої справи.
Чи є припинення аліментів майновою шкодою: позиція Верховного Суду
Найважливіший окремий висновок КЦС ВС стосувався тієї частини вимог жінки, яку апеляційний суд відхилив через положення статті 179 СК України.
Ця норма передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Верховний Суд погодився з цим загальним правилом, однак зазначив, що апеляція надто формально витлумачила статтю 179 СК України та неправильно визначила суб’єкта майнової шкоди.
За висновком КЦС ВС, статус аліментів як власності дитини не означає, що особа, яка проживає з дитиною та фактично її утримує, взагалі не може зазнати власних майнових втрат.
Така особа має самостійний майновий інтерес у належному виконанні іншим із батьків обов’язку щодо утримання дитини.
У чому саме Верховний Суд побачив можливу майнову шкоду
У цій справі через неправомірні дії медичного закладу було встановлено відсутність біологічного споріднення між чоловіком і дитиною.
Це стало підставою для виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження і, відповідно, припинення його аліментного обов’язку.
У результаті весь тягар матеріального забезпечення дитини фактично залишився на жінці.
При цьому Верховний Суд окремо врахував, що сама позивачка також не є біологічною матір’ю дитини саме внаслідок установлених судами протиправних дій медзакладу.
Тому, за висновком КЦС ВС, можлива майнова шкода в такій ситуації полягає не у втраті права власності на аліменти.
Йдеться про інше: про збільшення власних витрат особи на утримання дитини та втрату джерела фінансування цього утримання.
Саме ці майнові наслідки Верховний Суд визнав такими, що можуть перебувати у прямому причинному зв’язку з неправомірними діями медичного закладу.
КЦС ВС сформулював правовий підхід
Верховний Суд зазначив: якщо внаслідок протиправних дій медичного закладу встановлено відсутність біологічного споріднення між дитиною та особою, яка була записана її батьком, і наслідком цього стало припинення аліментних зобов’язань, то особа, з якою проживає дитина та яка здійснює її утримання, має право вимагати відшкодування майнової шкоди в розмірі втраченої можливості отримувати кошти на утримання дитини, якщо такі втрати перебувають у прямому причинному зв’язку з протиправними діями заподіювача шкоди.
Сам по собі факт того, що відповідно до статті 179 СК України аліменти є власністю дитини, цього не виключає.
Водночас це не означає, що Верховний Суд уже визначив конкретну суму такої компенсації у цій справі.
Питання про відповідну частину майнової шкоди ще має бути переглянуте апеляційним судом.
Неправильно зазначена норма закону не означає автоматичної відмови у позові
КЦС ВС також звернув увагу на принцип jura novit curia — «суд знає закон».
Позивачка, обґрунтовуючи свої вимоги, посилалася, зокрема, на статтю 179 СК України, однак Верховний Суд зазначив, що вона фактично вимагала не передати їй аліменти як власність дитини, а компенсувати майнову шкоду, спричинену протиправними діями відповідача.
Тому неправильне зазначення стороною норми закону саме по собі не може бути підставою для відмови у захисті права.
Суд повинен самостійно надати встановленим правовідносинам належну юридичну кваліфікацію і застосувати норму, яка їх фактично регулює.
Що в результаті вирішив Верховний Суд
Касаційну скаргу медичного закладу Верховний Суд залишив без задоволення.
Касаційну скаргу жінки задовольнив частково.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду скасували в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди, а справу в цій частині передали на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині постанову апеляційного суду залишили без змін.
Отже, 800 тис. грн моральної шкоди та 56,4 тис. грн уже визначеної майнової шкоди залишилися в силі, а питання щодо інших майнових втрат жінки, пов’язаних із припиненням фінансування утримання дитини, апеляційний суд має розглянути повторно.
Постанова Верховного Суду у справі №344/4082/23 набрала законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
