До повномасштабного вторгнення Олександр працював майстром лісу в Чуйківці Хутір-Михайлівської громади. Попри статус обмежено придатного до військової служби, уже другого дня війни він вирішив піти добровольцем. Як досвід роботи в лісі став у пригоді на фронті, розповідає видання «Новини Краснопільщини».
«Я й зараз готовий»: шлях усупереч медичним книжкам
Ранок 24 лютого для 22-річного Олександра починався буденно – він збирався на роботу в лісництво. Буденність зруйнував один телефонний дзвінок: короткі слова «Щось почалося» дали чітке розуміння – це війна.
За тогочасним законодавством, статус «обмежено придатного» давав Олександру законне право не призиватися до досягнення 27-річного віку. Але чекати він не збирався.
«Вже на другий день ми з товаришем вирішили йти добровольцями. Приїхали, але найближчий військкомат у Ямполі вже не працював. Так війна взяла для мене вимушену відстрочку на пів року», – згадує чоловік.
Влітку пролунав черговий дзвінок – Олександра викликали пройти військово-лікарську комісію. Під час оформлення документів працівник ТЦК напівжартома зауважив, що незабаром черга дійде і до обмежено придатних. Відповідь хлопця була миттєвою: «Я і зараз готовий».
Ці слова зафіксували не лише в пам’яті, а й в особовій справі. За два тижні Олександру зателефонували знову й запропонували контракт. Далі були медкомісія, швидкі збори та навчання.
30 серпня 2022 року Олександр офіційно став воїном 27-ї окремої артилерійської бригади. Вибір підрозділу був свідомим — напередодні чув багато схвальних відгуків від знайомих, які там служили.
Еволюція в артилерії: від «Урагану» до «Богдани»
Військова кар’єра колишнього лісівника розвивалася стрімко завдяки його влучності та вмінню швидко вчитися:
Перші кроки: Номер обслуги на реактивній системі залпового вогню «Ураган».
Освоєння техніки: Навідник «Урагану».
Новий етап: Перехід на українську колісну гаубицю калібру 155 мм «Богдана» – спочатку на посаді навідника, а згодом – командира гармати.
Сьогодні старший солдат Іляшевич керує розрахунком. На його напрямку фронту українська «Богдана» практично не відпочиває. Роботи вистачає щодня – і для самої установки, і для її екіпажу.
«Звичайно, ми неймовірно радіємо, коли бачимо на екранах БПЛА пряме влучання в ціль. Бувають, ніде правди діти, і прикрі промахи- це війна, тут аналізуєш кожен постріл. Але найголовніше – пам’ятати, що полюємо не лише ми. Ворог теж тримає небо над нами “забитим” своїми дронами-розвідниками. Тому мистецтво маскування тут вирішує все».
Саме тут Олександру став у пригоді його цивільний досвід. Вміння «читати» ліс, розуміти рельєф місцевості та зливатися з довкіллям допомагають йому ховати багатотонну бойову машину від пильного ока ворожих безпілотників. Тут навички майстра лісу та командира гармати працюють як один злагоджений механізм.
Рідна земля за спиною
Успіх бойової роботи Олександр скромно розділяє зі своїм підрозділом. Йому пощастило з екіпажем – хлопці досвідчені, перевірені боями та максимально злагоджені. Більшість із них – земляки, уродженці Сумщини. Коли ти захищаєш свій власний поріг, мотивація стає залізобетонною.
Проте за кожним бойовим виїздом криється особиста тривога. Прикордонну Чуйківку, звідки родом Олександр, його родині довелося покинути через постійні обстріли. Вони виїхали до Сум, але й там сьогодні неспокійно.
«Щойно з’являється вільна хвилина – одразу набираю дружину. Дуже хвилююся за неї та нашого сина. Суми зараз нещадно закидають КАБами. Безпечних місць у нашій області практично не залишилося: вивезли рідних із самого прикордоння, але й в обласному центрі постійно гучно, гинуть цивільні люди. Це змушує стискати зуби і працювати по цілях ще швидше, ще точніше».
Олександр Іляшевич не планував пов’язувати своє життя з армією. Його кабінетом мав бути тихий сосновий бір, а не кабіна бойової машини серед вибухів. Проте сьогодні саме такі люди, як він – вчорашні цивільні спеціалісти, які швидко опанували складну зброю — тримають наш фронт. Вони просто роблять свою роботу, щоб одного дня знову повернутися до улюбленої справи і спокійно ходити рідним українським лісом.
О. МОЦНИЙ