Платник може стягнути з податкової мінімальну зарплату за затримку відшкодування ПДВ навіть без доведення збитків — ВС
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 2 жовтня 2026 року у справі № 922/3177/25 розглянув спір щодо відшкодування шкоди, яку позивач пов’язував із несвоєчасним внесенням податковим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та порушенням строків такого відшкодування.
Питання має значення для правозастосування, оскільки суди попередніх інстанцій застосували загальні положення Цивільного кодексу про деліктну відповідальність і виходили з необхідності доведення всіх її елементів.
Верховний Суд зазначив, що у відповідних податкових правовідносинах пріоритет мають спеціальні положення Податкового кодексу, які передбачають інший порядок притягнення держави до майнової відповідальності.
Обставини справи
ПОГ «Грантсервіс» подало податкову декларацію з ПДВ за травень 2021 року, в якій заявило до бюджетного відшкодування 94 316 грн. ГУ ДПС України у Харківській області прийняло декларацію 20 червня 2021 року.
За встановленими судами обставинами, для узгодження суми бюджетного відшкодування проводиться камеральна перевірка. Після узгодження інформація має бути внесена до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, після чого узгоджена сума стає доступною Казначейству та має бути перерахована протягом установленого строку. За розрахунком позивача, заявлена сума мала бути виплачена не пізніше 28 липня 2021 року.
Водночас 20 липня 2021 року контролюючий орган склав акт перевірки, а 13 серпня 2021 року виніс податкове повідомлення-рішення, яким відмовив у погодженні суми податкового відшкодування. ПОГ «Грантсервіс» оскаржило це рішення в адміністративному порядку. 1 листопада 2021 року ДПС України скасувала податкове повідомлення-рішення. Заявлену суму ПДВ було фактично відшкодовано позивачу 16 листопада 2021 року.
Позивач звернувся до господарського суду, вимагаючи стягнути 6000 грн шкоди, 720 грн 3 % річних та 3818,40 грн інфляційних втрат. Він посилався на статті 114 та 128 ПК України та вказував на несвоєчасне внесення податковим органом даних до Реєстру і порушення строків повернення бюджетного відшкодування.
Господарський суд Харківської області, а згодом Східний апеляційний господарський суд відмовили в задоволенні позову. Суди виходили з того, що позивач не довів усіх елементів деліктної цивільно-правової відповідальності, зокрема заподіяння збитків та їх розміру. Також суди вказали на відсутність доведеного складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 128.2.2 статті 128 ПК України.
Окремо суди зазначили, що рішення ДПС України про скасування податкового повідомлення-рішення не є судовим рішенням і тому не має преюдиційної сили.
У касаційній скарзі ПОГ «Грантсервіс» наполягало, що суди помилково застосували загальні норми ЦК України замість спеціальних положень статей 114, 128 ПК України. На думку скаржника, ці норми встановлюють спрощений порядок стягнення шкоди у фіксованому розмірі за умови доведення протиправності рішення, дії чи бездіяльності контролюючого органу.
Позиція Верховного Суду
ВС вказав, що ПК України містить спеціальні норми, які безпосередньо регулюють питання відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів.
Наявність спеціального нормативного регулювання виключає можливість одночасного застосування загальних норм деліктного права (ЦК України), якщо спеціальний закон (ПК України) встановлює інший алгоритм, розмір або умови настання відповідальності.
Тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягає принцип «спеціальний закон скасовує дію загального», а отже, положення ПК України мають пріоритет.
Суд зазначив, що пункт 114.2 статті 114 ПК України встановлює спеціальний порядок відшкодування шкоди. За наявності передбачених пунктом 128.2 статті 128 ПК України обставин особа має право заявити вимоги про відшкодування шкоди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання відповідних рішень, дій чи бездіяльності незаконними.
У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.
ВС наголосив, що пункт 128.2 статті 128 ПК України, зокрема, відносить до відповідних податкових правопорушень невнесення або несвоєчасне внесення контролюючим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та/або порушення строків початку проведення камеральної перевірки, якщо за результатами таких протиправних діянь було порушено строки повернення сум бюджетного відшкодування.
Суд зазначив, що системний аналіз цих норм свідчить про встановлення законодавцем спрощеного порядку притягнення держави до майнової відповідальності у чітко визначених податкових правовідносинах.
У зв’язку з цим висновки судів про необхідність доведення позивачем повного складу цивільного правопорушення, включаючи наявність збитків та причинно-наслідкового зв’язку у їх класичному розумінні за статтями 22, 1166 ЦК України, є помилковими.
ВС також вказав, що встановлення у ПК України конкретного розміру шкоди повністю звільняє позивача від обов’язку доводити точний розмір збитків. У разі пред’явлення позову про відшкодування шкоди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати такий розмір шкоди презюмується та додатковому доведенню не підлягає.
Отже, суди попередніх інстанцій, застосувавши загальні норми ЦК України та поклавши на позивача тягар доведення точного розміру збитків і повного складу правопорушення, помилилися, оскільки у спірних правовідносинах застосуванню підлягали спеціальні норми статей 114, 128 ПК України.
Водночас Верховний Суд окремо розглянув питання того, якими доказами може підтверджуватися протиправність рішення контролюючого органу.
Суд зазначив, що обов’язковому доведенню підлягає факт протиправності рішення контролюючого органу, який може підтверджуватися не лише судовим рішенням. Чинне законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади.
Господарський суд, розглядаючи спір про відшкодування шкоди, наділений компетенцією та зобов’язаний самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного правопорушення шляхом всебічної, повної та об’єктивної оцінки наданих сторонами доказів.
ВС вказав, що якщо за результатами адміністративного оскарження контролюючий орган вищого рівня скасовує рішення органу нижчого рівня, він констатує незаконність та протиправність такого рішення.
Таким чином, ухвалення ДПС України рішення від 01.11.2021 про скасування податкового повідомлення-рішення є юридичним фактом, який офіційно від імені держави встановлює протиправність прийнятого територіальним податковим органом акта.
Суд зазначив, що у цьому випадку рішення ДПС виступає не як преюдиційне судове рішення, а як належний, допустимий і достовірний письмовий доказ, який безпосередньо підтверджує наявність обов’язкового елемента відповідальності за пунктом 114.2 статті 114 ПК України — протиправність рішення суб’єкта владних повноважень.
ВС наголосив, що у разі, якщо держава в особі податкового органу вищого рівня сама визнала рішення територіального органу незаконним, вимагати від позивача додаткового підтвердження цієї протиправності в судовому порядку є порушенням принципу належного урядування, згідно з яким ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу.
При цьому Верховний Суд звернув увагу, що господарський або цивільний суд має повну компетенцію самостійно встановлювати факт протиправної поведінки суб’єкта владних повноважень як обов’язкового елемента складу цивільного правопорушення.
Тому для підтвердження протиправності рішення суб’єкта владних повноважень у спорі про відшкодування шкоди на підставі статей 114, 128 ПК України наявність преюдиційного рішення суду не є обов’язковою вимогою законодавства.
Окремо Суд звернув увагу на порядок внесення інформації до Реєстру після скасування податкового повідомлення-рішення.
ВС зазначив, що відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
А за пунктом 200.15 статті 200 ПК України після закінчення процедури адміністративного оскарження контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов’язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
Суд вказав, що скасування рішенням ДПС від 01.11.2021 податкового повідомлення-рішення є тим юридичним фактом, з яким податкове законодавство пов’язує безумовний обов’язок контролюючого органу вчинити активні дії — внести відповідні дані до Реєстру у встановлений строк.
Водночас суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином доводи щодо можливого порушення контролюючим органом строків внесення даних до Реєстру вже після завершення адміністративного оскарження. Вони, зокрема, не встановили дату фактичного отримання ГУ ДПС у Харківській області рішення ДПС України від 01.11.2021, момент виникнення обов’язку внести дані до Реєстру та не перевірили, чи могли внутрішні процедури податкового органу виправдовувати недотримання нормативно встановлених строків.
ВС окремо наголосив, що відповідно до підпункту 128.2.2 статті 128 ПК України несвоєчасне внесення даних до Реєстру є самостійним податковим правопорушенням.
Оскільки суди передчасно дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення основної вимоги, вони також не розглянули по суті вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Верховний Суд зазначив, що суди не перевірили відповідні розрахунки, не встановили періоди прострочення та не дослідили правомірність застосування статті 625 ЦК України до спірних правовідносин.
Отже, Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Для практики ця позиція означає: якщо платник заявляє вимогу про відшкодування шкоди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати на підставі абзацу другого пункту 114.2 статті 114 та статті 128 ПК України, йому не потрібно доводити розмір збитків і повний склад цивільного правопорушення. У такому разі достатньо довести протиправність рішення, дії чи бездіяльності контролюючого органу, а встановлений законом розмір відшкодування не потребує додаткового доказування.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
