Плете меблі для ляльок із паперу: як запорізька майстриня Альона Мельник розвиває власну справу

Дитячі меблі, будиночки, люльки, коляски, кошики та таці з паперової лози створює запорізька майстриня Альона Мельник. Плести почала у 2020 році, коли ще працювала на заводі. Паперові трубочки для майбутніх виробів крутила під час обідньої перерви, а замовлення виконувала вечорами й інколи до пізньої ночі.

Після початку повномасштабної війни рукоділля поступово перетворилося з хобі на основну справу.

З чого почалося захоплення жінки, як звичайний папір перетворюється на міцні вироби – у матеріалі «Першого Запорізького». 

Працювала економісткою на «Іскрі», а у вільний час займалася рукоділлям 

Альона Мельник народилася у селі Веселянка Запорізької області, яке нині перебуває у сірій зоні. Там закінчила школу, а згодом переїхала до Запоріжжя. Творчістю захоплювалася з юності: плела дерева з бісеру та повністю вишивала ним картини.

У родині Альони рукоділлям займався і дідусь. Щоправда, матеріалом для нього була справжня лоза, якої вдосталь росло біля річки: «Мій дідусь жив у селі біля річки й плів із лози кошики. Робив їх переважно для себе, іноді дарував сусідам. Ще робив віники. Мабуть, любов до такої роботи в мене саме від нього».

У Запоріжжі знайти природний матеріал було складніше, тому згодом жінка відкрила для себе його паперовий аналог.

У 2003 році вона вступила до Запорізького авіаційного коледжу, де навчалася за спеціальністю, пов’язаною з металообробкою. Після випуску працювала на виробництві, певний час – в «Ощадбанку», а пізніше понад десять років – на підприємстві «Іскра».

Там Альона була економісткою у підрозділі головного конструктора та поєднувала цю роботу із секретарською. Робочий день був насиченим, тому для творчості залишалася хіба що обідня перерва. Саме під час неї вона згодом почала крутити перші паперові трубочки.

Шукала піднос для сніданків, а знайшла нове захоплення

Паперовою лозою Альона зацікавилася у 2020 році. Почалося все з бажання придбати піднос для сніданків у ліжку. Переглядаючи варіанти в інтернеті, серед дерев’яних моделей вона побачила плетену та знайшла інструкцію, як зробити таку самостійно: «Дивлюся і думаю: чого це я не можу таке зробити, якщо люди роблять?».

Першу тацю зберігає й досі. Зараз, зізнається, бачить у ній чимало недоліків, однак саме ця робота стала початком нового захоплення. Жінка опублікувала фотографію в Instagram – і незабаром отримала перші замовлення.

Спочатку готові речі продавала за 50 гривень. Заробіток тоді не був головною метою: важливіше було тренуватися й поступово вдосконалювати техніку.

Згодом плетені кошики та таці почали купувати не лише знайомі. Їх замовляли на подарунки та передавали родичам і друзям за кордон. Деякі роботи потрапили до Франції та Німеччини: «Я тоді жартувала: мої кошики в Парижі побували, а я – ні».

Сотні паперових трубочок і кілька шарів лаку: як створює свої роботи

Основний матеріал Альони – тонкий газетний папір. Його нарізають смужками, а потім кожну вручну накручують на спицю. Так виходять трубочки, з яких можна плести майже так само, як зі справжньої лози.

Підготовка забирає не менше часу, ніж саме плетіння. Для однієї таці можуть знадобитися сотні заготовок: «На один піднос треба приблизно 400–500 трубочок. За годину накручую близько сотні. Тобто тільки на це йде чотири-п’ять годин».

Після цього паперову лозу фарбують, висушують і готують до роботи. Вона має залишатися достатньо гнучкою, щоб можна було формувати вигини та візерунки.

Коли плетіння завершене, річ кілька разів покривають екологічним лаком на водній основі. Альона наносить до п’яти шарів. Завдяки такій обробці папір стає твердим, не боїться вологи, а готові речі зовні нагадують вироби з дерева або натуральної лози.

Свої таці майстриня навіть перевіряла на міцність – вони витримували навантаження до десяти кілограмів.

У середньому на одне замовлення потрібно від п’яти до семи днів. До самого плетіння додаються фарбування, сушіння та кілька етапів лакування. Якщо передбачений складніший декор, робота триває довше.

Після початку вторгнення хобі поступово стало основною справою

До повномасштабної війни Альона поєднувала плетіння з роботою на заводі. Замовлення виконувала після зміни, коли завершувала домашні справи. Інколи доводилося працювати до другої ночі.

Початок вторгнення змінив і звичний ритм життя, і попит. Незадовго до 24 лютого 2022 року жінка отримала велике замовлення на шість кошиків. Вона встигла їх сплести, однак через початок війни клієнтка відмовилася від покупки. Передоплату Альона тоді ще не брала.

Перші кілька місяців жінка разом із сином провела в селі у матері, після чого родина повернулася до Запоріжжя. На заводі вона взяла тривалу відпустку без збереження зарплати. Наприкінці 2022 року року вирішила приділяти плетінню значно більше часу й перетворювати захоплення на власну справу.

Одночасно змінилися й запити покупців. Якщо раніше часто замовляли кошики, таці, плейсмати та інші речі для оселі, після вторгнення такі покупки стали рідшими. Натомість попит на дитячі товари зберігся: «Для себе зараз беруть рідше, а для дітей – на подарунок, для доньки чи онуки. Діти є діти. У них усе одно має бути дитинство».

Саме це стало однією з причин, чому згодом вона зосередилася на лялькових меблях та інших дитячих виробах.

Будиночки-грибочки, люльки та меблі для ляльок: знайшла свій основний напрям

Одним із перших експериментів став плетений будиночок у формі грибочка.

Щоб розібратися з конструкцією, Альона придбала майстер-клас іноземної авторки. Навчання на той момент здавалося дорогим, а впевненості, що новинка зацікавить покупців, не було. Спробувати її переконав чоловік: «Він мене завжди підтримував і допомагав купувати курси. Казав, що якщо не зайде – то не зайде, нічого страшного».

Перший експеримент виявився вдалим. Згодом вона виготовила близько трьох десятків грибочків і кілька більших будиночків. Коли розібралася в основі конструкції, почала створювати власні варіанти – у формі гарбузів, полуниць і чайників.

Пізніше до асортименту додалися люльки, коляски та інші меблі для ляльок. Зараз саме вони складають більшість замовлень. Особливо популярними стали невеликі стійки з вішачками для лялькового одягу: «Не знаю, чому її всі так люблять, але зараз це, мабуть, хіт моїх продажів. Робила стійки різної висоти – і десять сантиметрів, і тридцять, і навіть сорок».

Майже все Альона плете під конкретне замовлення. Розміри залежать від ляльки, а колір обирає покупець. Наприклад, якщо іграшка має висоту 17 сантиметрів, люльку роблять трохи більшою – приблизно 20 сантиметрів.

Меблі можуть бути білими, бежевими, сірими, чорними чи іншого відтінку. Деякі клієнти підбирають їх під оформлення дитячої кімнати.

За кілька років майстрині доводилося братися не лише за звичні кошики, таці чи дитячі меблі. Одним із найбільш незвичних стало замовлення для кімнати домашніх кроликів.

Для тварин вона створила плетений тунель, кошик із вушками та підвісну ємність для смаколиків. Пізніше власниця надіслала фотографії облаштованого простору вже разом із його мешканцями.

Ще одне велике замовлення виконувала для запорізького закладу – сплела понад 30 невеликих підставок для солі та перцю. Цю роботу їй передала інша майстриня, яка не встигала виконати партію самостійно: «Ми не конкуруємо. Можемо навіть ділитися замовленнями. Якщо мені терміново пишуть про кошик, а я розумію, що не встигну, можу перенаправити людину до іншої дівчини. Так само вони роблять зі мною».

«Найважче – щоб тебе побачили»: як Альона планує розвивати свою справу 

Нині головним майданчиком, через який Альона знаходить покупців, залишається Instagram. Інші сервіси підходять не завжди: більшість речей вона робить лише після замовлення, тому швидко відправити готовий товар не може.

Складно долучатися і до ярмарків. Для участі потрібно заздалегідь підготувати достатньо робіт, а плести великий асортимент, який потім може довго залишатися непроданим, жінка не хоче.

«Найважче – це, мабуть, просування. Щоб тебе десь побачили, почули. Якби про мене знало більше людей, можливо, і справи йшли б краще», – говорить Альона.

Водночас нових задумів у неї вистачає. Хоче створювати інші моделі будиночків і меблів, однак кожну ідею спершу потрібно втілити у готовій роботі, сфотографувати й лише після цього пропонувати покупцям.

Ще одна мета – проводити живі майстер-класи для дітей. Жінка бачила, як майстри в інших містах навчають учасників плести невеликі кошики, таці, зірочки або новорічні прикраси, і хотіла б започаткувати подібні заняття у Запоріжжі.

У розвитку власної справи її підтримує родина. Коли замовлень багато, чоловік бере на себе частину побутових справ, а 17-річний син допомагає знімати відео для соцмереж. У його кімнаті теж є мамині роботи – підставки під гаряче, а також заплановані кошики-органайзери.

На початку ідею залишити стабільну роботу заради рукоділля підтримували не всі. Мати Альони вважала завод надійнішим варіантом. Коли з’явилися покупці, її ставлення змінилося – тепер вона сама рекомендує роботи доньки знайомим.

Тим, хто також хоче перетворити захоплення на справу, Альона Мельник радить не розраховувати на швидкий результат: «Перші півроку робила не для того, щоб заробити гроші, а щоб набити руку й показати, що я це можу. Треба працювати. Бувало, що й уночі плела, коли не встигала. Якщо вже взяла замовлення і знаю, що в дитини третього вересня день народження, то не можу підвести. Буду плести хоч до четвертої ранку, але зроблю».

Текст – Анастасія Гавриш, фото з архіву Альони Мельник

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!