Полеглому лучанину Вікторові Каленику просять надати звання Героя України
27-10-2025 18:12
На сайті президента України з’явилася петиція про надання загиблому на війні лучанину Каленику Віктору Миколайовичу посмертного звання Героя України.
Петицію зареєстрували дружина Наталія Анатоліївна та син Віталій.
Народився Віктор Каленик 6 серпня 1977 року в селі Боровичі Луцького району. Навчався в місцевій загальноосвітній школі. З 1995 до 1997 оку служив в армії. З липня 1997 року проживав у Луцьку.
Більш як 25 років пропрацював у технічному коледжі Луцького національного технічного університету на посаді слюсаря-сантехніка. Неодноразово нагороджений грамотами, відзначений подяками за сумлінну, плідну працю, високий професіоналізм, зразкове виконання службових обов’язків, активну громадську позицію.
13 серпня 2024 року мобілізований до лав ЗСУ, був гранатометником 501-го ОБМП 36-ї бригади морської піхоти.
17 жовтня 2024 року героїчно загинув під час виконання бойового завдання внаслідок штурмових дій та вогневого контакту з противником біля населеного пункту Обуховка Курської області РФ. Віктор віддав життя, повністю зберігши групу, де був старшим.
За спогадами близьких друзів, що знали його все життя, Віктор був безвідмовною людиною. Без вагань допомагав залагодити усі проблеми.
Колеги згадують його як дуже хорошу людину, чудового професіонала. Він майстер-самоук. Хай за яку роботу візьметься, виконає її досконало. Хороший товариш і сім'янин. Людина, яка в будь-яку хвилину готова прийти на допомогу.
«Він був найкращим. Побачивши його риси, поставили старшим групи. Всі були в захваті, як він керував…» – сказав командир.
«Відважний воїн, справжній патріот України з честю виконував обов'язок щодо захисту своєї держави і до останнього залишився вірним присязі. За Україну він віддав найцінніше – життя. Ми пишаємося його незламністю, мужністю, силою духу та патріотизмом», – йдеться у тексті.
Підписати петицію можна за посиланням.
Петицію зареєстрували дружина Наталія Анатоліївна та син Віталій.
Народився Віктор Каленик 6 серпня 1977 року в селі Боровичі Луцького району. Навчався в місцевій загальноосвітній школі. З 1995 до 1997 оку служив в армії. З липня 1997 року проживав у Луцьку.
Більш як 25 років пропрацював у технічному коледжі Луцького національного технічного університету на посаді слюсаря-сантехніка. Неодноразово нагороджений грамотами, відзначений подяками за сумлінну, плідну працю, високий професіоналізм, зразкове виконання службових обов’язків, активну громадську позицію.
13 серпня 2024 року мобілізований до лав ЗСУ, був гранатометником 501-го ОБМП 36-ї бригади морської піхоти.
17 жовтня 2024 року героїчно загинув під час виконання бойового завдання внаслідок штурмових дій та вогневого контакту з противником біля населеного пункту Обуховка Курської області РФ. Віктор віддав життя, повністю зберігши групу, де був старшим.
За спогадами близьких друзів, що знали його все життя, Віктор був безвідмовною людиною. Без вагань допомагав залагодити усі проблеми.
Колеги згадують його як дуже хорошу людину, чудового професіонала. Він майстер-самоук. Хай за яку роботу візьметься, виконає її досконало. Хороший товариш і сім'янин. Людина, яка в будь-яку хвилину готова прийти на допомогу.
«Він був найкращим. Побачивши його риси, поставили старшим групи. Всі були в захваті, як він керував…» – сказав командир.
«Відважний воїн, справжній патріот України з честю виконував обов'язок щодо захисту своєї держави і до останнього залишився вірним присязі. За Україну він віддав найцінніше – життя. Ми пишаємося його незламністю, мужністю, силою духу та патріотизмом», – йдеться у тексті.
Підписати петицію можна за посиланням.
Источник:
Волинські Новини
