Поліцейський замість відрядження до Сумщини відкрив лікарняний, після чого його звільнили — ВС не погодився з таким рішенням

Касаційний адміністративний суд розглянув справу № 140/13415/24 за скаргою поліцейського якого звільнили зі служби за те, що він не поїхав у відрядження, хоча в день відправлення йому відкрили лікарняний. Дисциплінарна комісія вирішила, що правоохоронець навмисно ухилився від виконання наказу, а суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у поновленні на службі.

Суть справи

Правоохоронець над 10 років проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції. На момент звільнення він був капітаном поліції та працював оперуповноваженим Луцького районного управління поліції  . У жовтні 2024 року його включили до складу поліцейських, яких мали відрядити до зведеного батальйону НПУ «ЗАХІД» для виконання завдань при ГУНП у Сумській області. Того ж дня поліцейський ніс службу у складі групи оповіщення разом із військовослужбовцями ТЦК та СП. Близько 9:30 керівник повідомив йому про необхідність прибути до Луцького районного управління поліції.

За матеріалами службового розслідування, після цього поліцейський поскаржився на самопочуття. Близько 10:30 його відвезли на Київський майдан, а о 10:28 він звернувся до сімейного лікаря. Вже о 10:32 йому відкрили лікарняний. Водночас увечері того ж дня поліцейський мав прибути на інструктаж перед відрядженням, однак цього не зробив і до складу зведеного батальйону не поїхав.  

Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що він навмисно та свідомо не виконав наказ керівника. 24 жовтня 2024 року йому призначили найсуворіше дисциплінарне стягнення — звільнення зі служби в поліції.

Поліцейський не погодився з таким рішенням та звернувся до суду. Він наполягав, що мав поважну причину для невиконання наказу, оскільки перебував на лікарняному. У позові він просив скасувати наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності в частині звільнення та наказ про звільнення зі служби, поновити його на посаді та стягнути середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Волинський окружний адміністративний суд відмовив поліцейському в задоволенні позову. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з факту умисного створення поліцейським передумов для невиконання наказу керівника ГУНП у Волинській області, яке мало місце у період запровадження правового режиму воєнного стану і полягав в ухиленні від виконання завдань поліцейської служби.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що поліцейський у період запровадження правового режиму воєнного стану обрав пасивну поведінку, чим на власному прикладі показав повне нехтування та зневажання своїм статусом та посадою поліцейського, безвідповідальним відношенням до своїх службових обов`язків, що є грубим порушенням службової дисципліни та абсолютно дискредитує позивача як поліцейського. Зазначена позиція була підтримана і Восьмим апеляційним адміністративним судом, який переглянув рішення суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд підправив справу на повторний розгляд

Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх обставин, необхідних для вирішення питання про правомірність звільнення поліцейського за невиконання наказу про відрядження. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач був зобов’язаний не допускати вчинків, несумісних із вимогами до професійних і моральних якостей працівника поліції або таких, що підривають авторитет поліції. Вони встановили факт невиконання ним наказу ГУНП у Волинській області від 8 жовтня 2024 року  про відрядження до складу зведеного батальйону Національної поліції України «ЗАХІД» та дійшли висновку про умисність такого невиконання. Саме це фактично стало підставою для звільнення поліцейського.

Водночас Верховний Суд зазначив, що для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності необхідно встановити склад дисциплінарного проступку, а також з’ясувати причини та умови його вчинення і ступінь вини працівника.

Службова дисципліна передбачає виконання законодавчих і підзаконних актів у сфері службової діяльності, а також неухильне дотримання встановлених порядку та правил. Водночас питання про наявність дисциплінарного проступку має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи, а не лише загальних вимог Дисциплінарного статуту, Присяги поліцейського чи Правил етичної поведінки.

Верховний Суд звернув увагу, що адміністративний суд під час перевірки рішення про дисциплінарну відповідальність має встановити, чи прийняте воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України, а також чи є воно обґрунтованим, пропорційним і прийнятим з урахуванням усіх обставин.

У цій справі суди встановили, що поліцейський дійсно не виконав наказ про відрядження. Однак вони не надали належної оцінки причинам його невиконання.

Верховний Суд звернув увагу на те, що позивач у 2015 році отримав статус учасника бойових дій, а також, за його твердженням, був нагороджений державною відзнакою Президента України за участь в антитерористичній операції. Ці обставини, на думку суду, також підлягали оцінці під час вирішення питання про ступінь вини та обрання виду дисциплінарного стягнення. Суд наголосив, що звільнення зі служби в Національній поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення. Під час його застосування необхідно враховувати тяжкість проступку, обставини його вчинення, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до виконання службових обов’язків та інші обставини. При цьому саме по собі посилання на загальні положення Дисциплінарного статуту, Присяги поліцейського та Правил етичної поведінки недостатнє для обґрунтування звільнення. Необхідно конкретно визначити, у чому саме полягало порушення відповідних вимог.

Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, погодившись із висновками службового розслідування, не встановили, зокрема, чи був причинний зв’язок між діями поліцейського та їхніми наслідками, які саме вимоги законодавства або посадові обов’язки він порушив, чи була в його діях вина та який був ступінь її тяжкості. Також не було належним чином досліджено обставини, що могли пом’якшувати або обтяжувати відповідальність.

Крім того, суди не надали належної оцінки аргументу про перебування поліцейського на лікарняному саме в день, коли він мав прибути на інструктаж перед відрядженням.

З огляду на це Верховний Суд дійшов висновку, що суди не з’ясували всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Оскільки касаційний суд не має повноважень самостійно встановлювати та додатково перевіряти відповідні фактичні обставини, справу необхідно направити на новий розгляд.

У результаті Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення Волинського окружного адміністративного суду та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.