Поліція на службі мобілізації: чому людей доставляють до ТЦК без суду та що хочуть змінити

Звернення ТЦК — і поліція отримує підставу для адміністративного затримання та примусового доставлення військовозобов’язаного. Попереднє рішення суду для цього чинний закон прямо не вимагає. Але чи достатньо самого звернення, щоб людину позбавили свободи, і хто перевіряє законність таких дій?

Поки громадяни оскаржують у судах звернення ТЦК до поліції, у Верховній Раді пропонують змінити сам механізм затримання. Законопроєкт № 16139 передбачає, що поліцейські зможуть адміністративно затримувати та доставляти військовозобов’язаних до ТЦК лише на підставі постанови суду. Крім того, участь поліції в заходах оповіщення хочуть зробити необов’язковою.

Автор ініціативи прямо пов’язує запропоновані зміни з практикою, яку називають «бусифікацією», та стверджує, що чинна норма суперечить Конституції. Що саме пропонують заборонити поліції, чому попереднє рішення суду нині не є обов’язковим і за яких обставин примусове доставлення до ТЦК можна оскаржити?

«Бусифікація» і затримання без суду: що саме хочуть змінити в законі

Проєкт пропонує змінити частину п’яту статті 24 Закону України «Про Національну поліцію». Його автор — народний депутат Георгій Мазурашу.

Ініціатива стосується двох повноважень поліції: участі в оповіщенні військовозобов’язаних і резервістів та адміністративного затримання з подальшим доставленням до ТЦК.

Найсуттєвіша зміна — вимога постанови суду для затримання.

За чинною редакцією закону поліція за зверненням ТЦК, органів СБУ або розвідувальних органів здійснює адміністративне затримання та доставлення до відповідних органів призовників, військовозобов’язаних і резервістів, які вчинили правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП.

Ці статті стосуються порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку й мобілізацію.

При цьому частина п’ята статті 24 Закону «Про Національну поліцію» не вимагає попередньої постанови суду як обов’язкової умови такого затримання.

Законопроєкт пропонує доповнити норму словами «на підставі постанови суду».

Фактично автор ініціативи хоче змінити порядок застосування примусу: звернення ТЦК залишатиметься передбаченим законом механізмом взаємодії з поліцією, але для адміністративного затримання та доставлення за цією нормою пропонується запровадити додаткову умову — постанову суду.

Водночас законопроєкт не розписує окремої судової процедури отримання такої постанови. Тому навіть у разі ухвалення документа залишиться питання, як саме нова вимога узгоджуватиметься з Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими нормами мобілізаційного законодавства.

Поліцейських хочуть звільнити від обов’язкової участі в оповіщенні

Друга поправка на перший погляд значно коротша, але також може вплинути на практику спільних заходів поліції та ТЦК.

Зараз закон передбачає, що органи та підрозділи поліції «беруть участь» у заходах оповіщення військовозобов’язаних і резервістів разом із представниками ТЦК.

Натомість пропонується записати «можуть брати участь».

Таким чином, участь поліцейських пропонують визначити як можливість, а не безумовний законодавчий обов’язок.

У пояснювальній записці автор стверджує, що до нього неодноразово зверталися поліцейські, які не хотіли брати участі в заходах, що супроводжуються примусовим доставленням громадян.

За словами депутата, саме ці звернення стали одним із мотивів запропонованої поправки. Водночас пояснювальна записка не містить даних, які дозволяли б незалежно оцінити кількість таких звернень.

Чи справді поліція може затримати людину без рішення суду

Так, чинне законодавство передбачає адміністративне затримання та доставлення до ТЦК без обов’язкової попередньої постанови суду. Проте це не означає, що поліцейські можуть затримувати будь-якого військовозобов’язаного лише через необхідність перевірити його документи або з’ясувати військово-облікові дані.

Відповідні повноваження регулюються одразу кількома нормативними актами.

Частина п’ята статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» визначає повноваження поліцейських щодо адміністративного затримання та доставлення до ТЦК осіб, які вчинили правопорушення за статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стаття 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил військового обліку. Стаття 210-1 — за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Окремі підстави взаємодії ТЦК із поліцією визначає стаття 27 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Порядок доставлення, адміністративного затримання, його оформлення та строки регулюються статтями 259–263 КУпАП.

Крім того, постанова Кабінету Міністрів № 560 від 16 травня 2024 року визначає порядок проведення призову під час мобілізації, перевірки військово-облікових документів і взаємодії представників ТЦК та поліції.

Таким чином, законність конкретного затримання залежить не лише від наявності у поліції відповідного повноваження. Потрібно встановити, чи існувала передбачена законом підстава для його застосування та чи було дотримано необхідної процедури.

Чи достатньо звернення ТЦК, щоб людину затримали

Звернення територіального центру комплектування до поліції саме по собі не звільняє державні органи від обов’язку діяти в межах закону.

Стаття 27 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає механізм звернення керівника ТЦК до поліції у випадках невиконання громадянином визначених законом обов’язків під час мобілізації.

Однак для застосування такого механізму необхідні відповідні правові та фактичні підстави.

Значення має те, яке саме порушення інкримінують громадянину, чи підтверджено обставини цього порушення та чи дотримано процедури, яка передувала зверненню до поліції.

Зокрема, якщо підставою є неприбуття за повісткою, важливим стає питання належного повідомлення громадянина.

Якщо ж доставлення обґрунтовують необхідністю скласти протокол про адміністративне правопорушення, необхідно встановити, чи справді його складення є обов’язковим у конкретному випадку.

Саме ці обставини вже стають предметом судових спорів.

Три години чи довше: скільки може тривати затримання

Адміністративне затримання є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Стаття 260 КУпАП передбачає можливість його застосування у визначених законом випадках, зокрема для припинення правопорушення, встановлення особи або забезпечення розгляду справи.

За загальним правилом статті 263 КУпАП адміністративне затримання може тривати не більш як три години, якщо закон не встановлює спеціальних винятків.

При цьому затримання має бути належним чином оформлене.

Відповідно до статті 261 КУпАП складається протокол адміністративного затримання. У ньому зазначаються дата й місце складення, відомості про посадову особу та затриманого, час і мотиви затримання.

Закон також передбачає повідомлення родичів про місцеперебування затриманого та гарантії правничої допомоги.

Важливо розуміти: доставлення людини до ТЦК не означає, що її можна утримувати там без визначеного строку. Для будь-якого подальшого примусового обмеження свободи необхідна належна правова підстава.

Доставлення і затримання — не одне й те саме

У повідомленнях про примусове доставлення громадян до ТЦК поняття «доставлення» та «адміністративне затримання» часто використовують як синоніми.

Однак КУпАП розмежовує ці заходи.

Стаття 259 регулює доставлення порушника, зокрема для складення протоколу про адміністративне правопорушення, якщо його неможливо скласти на місці, а складення є обов’язковим.

Адміністративне затримання регулюється іншими положеннями КУпАП і є окремим заходом забезпечення провадження, який безпосередньо обмежує свободу людини.

Тому під час оцінки законності дій поліцейських потрібно з’ясувати, який саме захід застосували, з якою метою та на якій правовій підставі.

Це розмежування має значення і для судових спорів, у яких громадяни оскаржують звернення ТЦК до поліції.

Суди вже визнають окремі звернення ТЦК незаконними

Судова практика показує, що навіть передбачене законом повноваження щодо затримання та доставлення не гарантує правомірності кожного конкретного рішення.

Суди досліджують підстави звернення до поліції, документи, які підтверджують можливе правопорушення, та дотримання передбаченої законом процедури.

Доставлення для складання протоколу: коли виникають питання

Київський окружний адміністративний суд у справі № 320/50078/25 розглянув питання законності звернення ТЦК до поліції щодо адміністративного затримання та доставлення громадянина.

Одним із ключових питань стало співвідношення статей 258 і 259 КУпАП.

Стаття 259 передбачає можливість доставлення для складення протоколу за визначених законом умов. Водночас стаття 258 встановлює випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.

За результатами розгляду суд визнав оскаржуване звернення протиправним, хоча й не підтримав усіх аргументів позивача.

Це рішення стосується конкретних обставин справи. Воно не встановлює загальної заборони доставлення громадян до ТЦК.

Порушення військового обліку не завжди дає підстави для доставлення

Київський окружний адміністративний суд у справі № 320/32469/25 досліджував співвідношення статей 210 і 210-1 КУпАП та спеціальних положень мобілізаційного законодавства.

Суд звернув увагу, що порушення правил військового обліку за статтею 210 КУпАП саме по собі не є достатньою підставою для застосування механізму звернення до поліції, передбаченого статтею 27 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, для оцінки законності звернення до поліції має значення не лише факт можливого адміністративного порушення, а й те, яку саме норму закону застосовує ТЦК.

Немає підтвердження повістки — виникають питання до затримання

Харківський окружний адміністративний суд у справі № 520/30256/25 розглядав обставини направлення повістки громадянину.

Суд установив, що належне надсилання повістки не було підтверджено.

За обставин цієї справи звернення ТЦК до поліції щодо адміністративного затримання та доставлення не мало достатньої правової підстави.

Це рішення демонструє значення документального підтвердження обставин, які передують застосуванню примусових заходів.

Самих тверджень про порушення громадянином обов’язків може бути недостатньо, якщо вони не підтверджені належними доказами.

Коли суд погодився з діями ТЦК

Водночас суди не в усіх випадках визнають звернення до поліції протиправними.

Хмельницький окружний адміністративний суд у справі № 560/13345/25 розглянув обставини неприбуття громадянина за повісткою.

За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення до поліції.

Отже, судові рішення не свідчать про загальну заборону адміністративного затримання та доставлення до ТЦК. Вони показують, що законність таких заходів залежить від конкретних обставин і доказів.

Наведені рішення не можна автоматично вважати остаточними або ототожнювати з єдиною позицією Верховного Суду. Їхню чинність і можливе апеляційне чи касаційне оскарження необхідно перевіряти окремо.

Чи суперечить затримання без рішення суду Конституції

Стаття 29 Конституції України гарантує кожній людині право на свободу та особисту недоторканність.

Вона передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду на підставах і в порядку, встановлених законом.

Водночас Конституція допускає тимчасове затримання без попереднього рішення суду за визначених нею умов і встановлює гарантії судового контролю.

Тому питання відповідності адміністративного затримання конституційним гарантіям не можна зводити лише до наявності або відсутності попередньої постанови суду.

Окремо слід розмежовувати адміністративне затримання за КУпАП і затримання в межах кримінального провадження.

Зокрема, стаття 208 Кримінального процесуального кодексу України визначає підстави затримання особи без ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні. Вона не є універсальним переліком підстав для всіх видів затримання.

Адміністративні правопорушення за статтями 210 і 210-1 КУпАП регулюються іншими процесуальними нормами.

Як оскаржити незаконне затримання та доставлення до ТЦК

Стаття 267 КУпАП передбачає можливість оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Залежно від обставин предметом спору можуть бути законність звернення ТЦК до поліції, підстави адміністративного затримання, дотримання строків, оформлення документів та дії посадових осіб.

Для судової оцінки можуть мати значення підтвердження належного повідомлення громадянина, документи щодо можливого адміністративного правопорушення, протокол затримання та інші матеріали, на підставі яких ухвалювали рішення про застосування примусових заходів.

Як свідчать наведені судові справи, навіть за наявності звернення ТЦК законність застосованих заходів може бути поставлена під сумнів, якщо відповідні підстави не підтверджені або процедуру порушено.

Що зміниться, якщо нові правила ухвалять

Законопроєкт № 16139 пропонує змінити дві складові взаємодії поліції та ТЦК.

Перша — участь поліцейських у заходах оповіщення. Замість прямого формулювання про участь пропонується передбачити, що вони можуть брати участь у таких заходах.

Друга — адміністративне затримання та доставлення до ТЦК. Його пропонують здійснювати на підставі постанови суду.

Водночас у наданій порівняльній таблиці немає змін до статті 27 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», положень КУпАП або постанови Кабінету Міністрів № 560.

Це означає, що в разі ухвалення законопроєкту виникне потреба оцінити узгодженість нової редакції статті 24 з іншими нормами, які регулюють адміністративне затримання та взаємодію поліції з ТЦК.

Станом на 14 жовтня 2026 року запропоновані зміни не набрали чинності.

Поліція продовжує діяти за чинним законодавством, яке передбачає можливість адміністративного затримання та доставлення до ТЦК без обов’язкової попередньої постанови суду, але лише за визначених законом підстав і з дотриманням установленої процедури.

Водночас судова практика вже демонструє: наявність у поліції такого повноваження не означає, що кожне звернення ТЦК чи кожне примусове доставлення є законним. Вирішальними залишаються підстави, документи та дотримання прав людини.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.