Поліція затримала чоловіка, закувала в кайданки та відвезла до ТЦК: він заявив, що його тримали 4 доби і звернувся до суду

Полтавський окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом військовозобов’язаного до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, двох поліцейських та територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо визнання протиправними затримання із застосуванням фізичної сили та кайданок, примусового доставлення до ТЦК, а також заявленого утримання в його приміщенні протягом чотирьох діб без судового рішення. 

Суть справи

У березні 2025 року громадянин звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії співробітників поліції щодо його затримання, застосування фізичної сили, використання спеціальних засобів — кайданок та примусового доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, позивач вимагав визнати незаконними дії працівників ТЦК щодо його утримання протягом чотирьох діб у приміщенні центру без судового рішення. На його переконання, такі дії порушували право на свободу, належне утримання та гуманне ставлення.

Як встановив суд, позивач перебував на військовому обліку в третьому відділі ТЦК у Великій Багачці Полтавської області.

За інформацією представника ТЦК, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів «Оберіг», 16 січня 2025 року системою автоматично сформовано повістку про необхідність прибуття громадянина до третього відділу ТЦК 30 січня 2025 року.

Повістку 17 січня направили рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення та описом вкладення через АТ «Укрпошта» за адресою, зазначеною в Реєстрі.

Однак у визначений повісткою час громадянин до ТЦК не прибув і про поважні причини неявки з наданням підтвердних документів не повідомив.

У зв’язку з цим 31 січня 2025 року системою Реєстру автоматично сформовано електронне звернення до Національної поліції щодо розшуку громадянина як порушника військового обліку.

Третій відділ ТЦК також звернувся до відповідного підрозділу Миргородського районного відділу поліції з питання доставлення громадянина у зв’язку з адміністративними правопорушеннями, передбаченими статтями 210 та 210-1 КУпАП. У зверненні йшлося про доставлення для взяття на військовий облік військовозобов’язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період або направлення для проходження медичного огляду.

3 березня 2025 року під час добового чергування поліцейські Миргородського районного відділу поліції виявили автомобіль ВАЗ-2106, який мав пошкодження. Водія зупинили для з’ясування інформації щодо можливої причетності транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

За кермом перебував позивач. Під час перевірки його даних в інформаційній системі Національної поліції було встановлено, що громадянин перебуває в розшуку як особа, яка ухиляється від мобілізації.

За поясненнями представника поліції, правоохоронці запропонували водієві проїхати до третього відділу ТЦК для уточнення відомостей. Однак він відмовився виконати цю вимогу, почав поводитися агресивно та вчинив сварку.

Поліцейські попередили чоловіка про можливість застосування фізичної сили та спеціальних засобів у разі подальшого невиконання їхніх вимог. Попри попередження, за твердженням відповідача, громадянин продовжував кричати та відмовлявся їхати до ТЦК.

У зв’язку із цим поліцейський склав протокол про адміністративне затримання від 3 березня 2025 року серії АА № 188799.

Відповідно до протоколу, позивача доставили до службового приміщення ТЦК 3 березня 2025 року о 23:35 у зв’язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, для складення протоколу про адміністративне правопорушення.

У цьому ж документі зафіксовано, що громадянина звільнили 4 березня 2025 року о 00:23. Від підписання протоколу адміністративного затримання він відмовився.

4 березня уповноважена особа ТЦК склала стосовно позивача протокол № 91 про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП — порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Від надання пояснень, підписання протоколу та отримання його другого примірника громадянин відмовився.

Під час оформлення матеріалів було також встановлено, що востаннє позивач проходив військово-лікарську комісію у 2016 році. За результатами огляду його визнали непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час в особливий період.

Представник ТЦК звернув увагу, що у квітні 2024 року статус «обмежено придатний» було скасовано. На думку відповідача, громадянин мав пройти військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності до військової служби до 5 червня 2025 року.

14 березня 2025 року за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення ТЦК виніс постанову № 103 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Водночас позивач наполягав, що саме затримання, застосування до нього фізичної сили та кайданок і примусове доставлення до ТЦК були незаконними. Окремо він стверджував, що працівники територіального центру комплектування без судового рішення утримували його в приміщенні установи протягом чотирьох діб.

Спочатку позов було подано до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, який 19 березня 2025 року передав матеріали за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду на підставі пункту 2 частини першої статті 29 КАС України.

Після усунення недоліків позовної заяви 22 квітня 2025 року суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Позиції сторін

Головне управління Національної поліції в Полтавській області заперечувало проти задоволення позову.

Представник поліції зазначив, що застосування до позивача заходів примусу відповідало частині першій статті 44 та підпунктам «б», «г» пункту 1 частини третьої статті 45 Закону України «Про Національну поліцію».

За позицією відповідача, з урахуванням обставин події обрані поліцейськими заходи були необхідними для забезпечення особистої безпеки правоохоронців, припинення протиправних дій та затримання правопорушника.

У поліції наголошували, що застосовані заходи були пропорційними створеній загрозі заподіяння шкоди та ефективними для виконання покладених на поліцейських повноважень.

ТЦК також заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник центру посилався на неявку громадянина за повісткою, формування електронного звернення до поліції щодо його розшуку, доставлення до ТЦК, складення протоколу про адміністративне правопорушення та подальше притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, ТЦК зазначав про необхідність проходження позивачем військово-лікарської комісії з огляду на попередній висновок ВЛК та скасування статусу «обмежено придатний». У цьому контексті відповідач посилався на положення наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, яким затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Позивач не скористався правом подати відповідь на відзиви відповідачів.

Позиція та висновки суду

Оцінюючи заявлені вимоги, Полтавський окружний адміністративний суд насамперед з’ясовував наявність або відсутність порушеного права позивача та характер такого порушення.

Суд виходив із положень частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та їхні посадові особи зобов’язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Також суд послався на статтю 7 КУпАП, яка встановлює, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, визначених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Суд врахував приписи статей 17 і 65 Конституції України щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та незалежності держави, обов’язку громадян захищати Вітчизну, а також положення законів України «Про військовий обов’язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до ТЦК громадянин зобов’язаний з’явитися у зазначені в ній місце та строк.

Закон визначає поважні причини неприбуття за повісткою, які мають бути підтверджені відповідними документами. До них належать, зокрема, перешкоди стихійного характеру, хвороба, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки, інші обставини, які позбавили особу можливості особисто прибути у визначений час, а також смерть визначених законом близьких родичів.

Суд звернув увагу на частину першу статті 27 зазначеного Закону, відповідно до якої у разі невиконання громадянином під час мобілізації обов’язків, передбачених частинами першою та третьою статті 22, і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник ТЦК звертається до органів та підрозділів поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Аналогічне регулювання міститься у пункті 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

Відповідно до цього положення, районні та міські ТЦК звертаються до Національної поліції в установленому законом порядку, якщо неможливо скласти протокол про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, для доставлення осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, до відповідного ТЦК з метою складення протоколів.

Окремо суд навів абзац третій пункту 56 Порядку № 1487, який регламентує здійснення Національною поліцією адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов’язаних і резервістів за зверненням уповноважених органів.

Таке звернення має містити передбачені Порядком відомості про особу, підставу звернення, унікальний вихідний номер і кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи та передається шляхом електронної інформаційної взаємодії між Реєстром і єдиною інформаційною системою МВС. За відсутності технічної можливості передачі даних звернення надсилається в паперовій формі.

Зазначений порядок передбачає адміністративне затримання та доставлення осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, до найближчого районного чи міського ТЦК або відповідного органу СБУ.

Дослідивши обставини справи, суд встановив, що третій відділ ТЦК звернувся до підрозділу Миргородського районного відділу поліції щодо доставлення позивача, а під час перевірки його даних 3 березня 2025 року поліцейські виявили інформацію про перебування громадянина в розшуку.

Позивач відмовився від пропозиції працівників поліції проїхати до ТЦК для уточнення відомостей, після чого було складено протокол адміністративного затримання та здійснено доставлення.

Щодо застосування фізичної сили та кайданок

Перевіряючи доводи позивача про незаконність застосування до нього фізичної сили та кайданок, суд звернувся до положень Закону України «Про Національну поліцію».

Стаття 42 цього Закону передбачає право поліції під час виконання покладених на неї повноважень застосовувати заходи примусу, зокрема фізичну силу та спеціальні засоби.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 42, до спеціальних засобів, які можуть використовувати поліцейські для виконання своїх повноважень, належать засоби обмеження рухомості, зокрема кайданки.

Суд також врахував положення статті 29 Закону України «Про Національну поліцію», яка визначає вимоги до поліцейських заходів.

За змістом цієї статті, поліцейський захід є дією або комплексом дій превентивного чи примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується відповідно до закону для виконання повноважень поліції.

Обраний захід повинен бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Законність означає, що відповідний захід має бути передбачений законом. Необхідність передбачає неможливість застосування іншого заходу для виконання повноважень поліції або його неефективність, а також заподіяння найменшої шкоди особі та іншим людям.

Пропорційність означає, що шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини чи інтересам суспільства або держави, не повинна перевищувати блага, для захисту якого застосовується захід, або створеної загрози заподіяння шкоди.

Ефективним є захід, застосування якого забезпечує виконання повноважень поліції.

Крім того, відповідно до статті 44 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право застосовувати фізичну силу, зокрема спеціальні прийоми боротьби, для забезпечення особистої безпеки або безпеки інших осіб, припинення правопорушення та затримання особи, яка його вчинила, якщо інші поліцейські заходи не забезпечують виконання покладених законом повноважень.

Суд врахував і приписи статті 43 цього Закону, відповідно до якої поліцейський зобов’язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили або спеціальних засобів та надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги, крім установлених законом винятків.

Як з’ясував суд із письмових пояснень представника ГУНП, перед застосуванням фізичної сили та спеціальних засобів позивача попередили про можливість їх використання.

Суд окремо зазначив, що позивач у своїй позовній заяві цих тверджень не спростував.

Водночас суд встановив, що громадянин не виконував вимоги працівників поліції та відмовлявся їхати до ТЦК.

З урахуванням відмови позивача від пропозиції поліцейських проїхати до територіального центру комплектування, а також передбачених законодавством повноважень поліції щодо адміністративного затримання та доставлення військовозобов’язаних, які вчинили правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, суд дійшов висновку про правомірність дій правоохоронців.

На переконання суду, застосовуючи до позивача фізичну силу та кайданки, поліцейські діяли відповідно до повноважень, наданих їм Законом України «Про Національну поліцію».

Отже, вимоги про визнання протиправними дій поліцейських щодо затримання, застосування фізичної сили, використання кайданок і примусового доставлення до ТЦК суд визнав такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо заявленого утримання в ТЦК протягом чотирьох діб

Окремо суд розглянув вимоги позивача про визнання незаконними дій працівників ТЦК у зв’язку з його нібито чотиридобовим утриманням у приміщенні центру без судового рішення, що, за твердженням позивача, порушувало право на свободу, належне утримання та гуманне ставлення.

Вирішуючи цю частину спору, суд виходив із того, що позивач не надав до матеріалів справи доказів фактичного утримання його в приміщенні ТЦК протягом чотирьох діб.

Відповідної інформації суду не надав і територіальний центр комплектування.

Натомість у матеріалах справи містилися документи про адміністративне затримання та оформлення адміністративного правопорушення.

Зокрема, протоколом адміністративного затримання зафіксовано доставлення позивача до ТЦК 3 березня 2025 року о 23:35 та його звільнення 4 березня о 00:23.

Крім того, 4 березня 2025 року уповноважена особа ТЦК склала протокол № 91 про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Від пояснень, підписання протоколу та отримання його другого примірника позивач відмовився.

14 березня 2025 року за результатами розгляду цієї справи було винесено постанову № 103 про притягнення громадянина до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Оцінивши наведені обставини, суд констатував, що факт утримання позивача у приміщенні ТЦК протягом чотирьох діб належними та достатніми доказами не підтверджений.

Саме з цієї підстави суд визнав вимоги до територіального центру комплектування безпідставними та відмовив у їх задоволенні.

Рішення суду

За результатами розгляду справи № 541/1105/25 Полтавський окружний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цілому.

Суд визнав, що поліцейські, застосовуючи до позивача фізичну силу та кайданки під час адміністративного затримання і доставлення до ТЦК, діяли відповідно до наданих їм законом повноважень.

Водночас твердження позивача про незаконне утримання працівниками ТЦК протягом чотирьох діб без судового рішення не знайшло належного доказового підтвердження.

У зв’язку із цим суд залишив позов без задоволення.

Підстав для розподілу судових витрат суд також не встановив. Сплачений позивачем судовий збір становив 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів із моменту його підписання.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.