Поліції наказали доставити чоловіка до ТЦК без повістки, проте з’ясувалося, що він мав інвалідність – хто поніс відповідальність

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області 06 травня 2026 року розглянув об’єднані матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності військової службової особи за частиною другою статті 172-14 та частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обставини справи

Заступник начальника — начальник мобілізаційного відділення територіального центру комплектування та соціальної підтримки у військовому званні підполковник, під час проходження військової служби, близько 11 год. 00 хв. 19.04.2026 на вулиці Липовій у місті Тисмениця Івано-Франківського району Івано-Франківської області, виконуючи спільно із працівниками Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області заходи оповіщення військовозобов’язаних, зустрів громадянина України та без будь-яких заходів щодо оповіщення та вручення повістки про прибуття для уточнення військово-облікових даних надав працівникам поліції вказівку доставити останнього до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чим порушив конституційні права громадянина щодо гідності та недоторканності.

Крім того, підполковник, перебуваючи у приміщенні територіального центру комплектування та соціальної підтримки, внаслідок недбалого ставлення до виконання обов’язків військової служби, близько 14 год. 20 хв. 19.04.2026 не перевірив факти щодо права на відстрочку зазначеного громадянина, оскільки останній є особою з інвалідністю третьої групи, що в свою чергу призвело до подальшого проходження військово-лікарської комісії, після проходження якої громадянина призвали на військову службу за мобілізацією усупереч нормам пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Постановою судді від 06.05.2026 року справи про адміністративне правопорушення об’єднано в одне провадження.

Правопорушник, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився. У матеріалах справи містяться його заяви про розгляд справи без його участі, вину у вчинених адміністративних правопорушеннях визнає.

Що вирішив суд

Суд визнав правопорушника винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 172-14 та частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та наклав на нього адміністративне стягнення:

• за частиною другою статті 172-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень;
• за частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

На підставі статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд призначив остаточне адміністративне стягнення у виді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Правопорушника звільнено від сплати судового збору, оскільки він є військовослужбовцем та вчинив правопорушення під час виконання службових обов’язків.

Правова оцінка суду

Суд у справі № 352/1112/26 установив, що правопорушник є військовослужбовцем, який проходить військову службу на посаді заступника начальника — начальника мобілізаційного відділення територіального центру комплектування та соціальної підтримки у військовому званні підполковник, а отже є військовою службовою особою.

Вина у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується протоколом про вчинення військового адміністративного правопорушення, витягом з наказу, функціональними обов’язками, письмовими поясненнями, заявою та документами, що підтверджують наявність у громадянина інвалідності третьої групи.

Суд дійшов висновку, що дії правильно кваліфіковано за частиною другою статті 172-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки правопорушник, будучи військовою службовою особою, вчинив перевищення службових повноважень, тобто умисні дії, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, в умовах особливого періоду.

Вина у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення також повністю підтверджується дослідженими судом доказами. Суд установив, що внаслідок недбалого ставлення до виконання обов’язків військової служби правопорушник не перевірив факти щодо права на відстрочку особи з інвалідністю третьої групи, що призвело до її призову на військову службу за мобілізацією усупереч нормам пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Обставиною, що пом’якшує відповідальність, визнано щире каяття. Обставин, що обтяжують відповідальність, не встановлено.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.