23 жовтня виповнюється 140 років від дня народження Григорія Павловича Чижевського (1886-1936), державного та військового діяча, міністра внутрішніх справ УНР, полковника Армії УНР.
Джерело: Полтавська ОВА, Український інститут національної пам’яті
Григорій Чижевський народився 23 жовтня 1886 року в селі Ціпки Великобудищанської волості Гадяцького повіту Полтавської губернії (нині Миргородський район Полтавської області).
Він походив із родини, пов’язаної з українським громадсько-політичним рухом. Його батько, Павло Іванович Чижевський, був відомим громадським діячем, членом Української Центральної Ради та одним із учасників розбудови державних установ УНР.
1906 року Григорій закінчив Олександрівське механіко-технічне училище, а згодом навчався в Київському політехнічному інституті, який закінчив 1910-го. Технічна освіта стала підґрунтям для його подальшої військової спеціалізації.
Після мобілізації влітку 1914 року брав участь у Першій світовій війні, поступово пройшовши шлях до штабс-капітана та командира артилерійської батареї. За бойові заслуги відзначений військовими нагородами.
У липні 1917 року Григорій Чижевський потрапив до німецького полону, звідки повернувся на початку 1918-го. Після повернення цього долучився до формування українських військових частин. Із лютого 1918 року служив у війську Української Народної Республіки.
27 листопада 1918-го Директорія УНР призначила Григорія Чижевського губернським комісаром Полтавщини. На цій посаді він працював у складний період відновлення Української Народної Республіки, коли державним органам доводилося діяти в умовах політичної нестабільності та воєнної загрози.
У лютому 1919 року Григорій Чижевський став міністром внутрішніх справ УНР в уряді Сергія Остапенка. У 1919-1920 роках командував артилерійськими підрозділами Дієвої армії УНР.
1920-го його військова діяльність охоплювала й командування кінним підрозділом: спочатку він був помічником командира 3-го збірного кінного полку, а згодом виконував обов’язки командира та очолив цей полк. У червні того самого року наш земляк знову став начальником 3-ї гарматної бригади Залізної дивізії. Він мав звання полковника Армії УНР.
Важливим етапом бойового шляху Григорія Чижевського став Другий Зимовий похід 1921 року (військова операція українських сил, спрямована на розгортання повстання проти більшовицької влади в Україні), у якому він брав участь як начальник артилерії Української повстанчої армії та був поранений.
Поразка походу не припинила служіння Григорія Чижевського українській військовій справі, однак змусила продовжити життя за межами батьківщини. Після завершення основного етапу визвольних змагань він перебував серед українських військовиків, інтернованих у Польщі. 1923 року закінчив Академічні курси Генерального штабу. Навіть після втрати Україною державної незалежності продовжував працювати над питаннями військової підготовки й осмислення досвіду Армії УНР.
Після розформування таборів інтернованих Григорій Чижевський жив у Польщі, у селі Мийово, де працював землеміром.
Помер 6 червня 1936 року, так і не побачивши відновленої незалежної України.
Та його історія на цьому не закінчилася. На сьогодні ім’я Григорія Чижевського носить 48-ма окрема артилерійська бригада Збройних сил України. Це нагадування про те, що українська артилерія має власну історію, власних командирів і традиції боротьби, що сягають далеко за межі сучасної війни.
Щоб дізнатися більше про Григорія Чижевського, гортайте фотокарусель нижче.
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
