Полтавець став першим українцем в Антарктиді
4 січня 1911 року в складі британської експедиції Роберта Скотта зійшов на берег Антарктиди перший українець – Антон Омельченко, член Королівського географічного товариства Великої Британії (1883-1932).
Через 87 років його онук Віктор Омельченко став учасником 3-ї української антарктичної експедиції (1998-1999), а правнук Антон – учасником 20-ї (2015-2016) і 24-ї експедицій (2019-2020).
Народився Антон Омельченко на Полтавщині сьомою дитиною в родині малоземельних селян. Разом із братами їздив до Ставропольського краю працювати у відомого тоді коняра, відставного генерала Пеховського, після смерті якого вирушив на далекий схід разом з полковником М. Ведерниковим, який успадкував маєток військовика. Під Владивостоком полковник помер і Антон став жокеєм на іподромі, найкращим жокеєм. Доля звела його з Вільямом Брюсом, який прибув на Далекий Схід придбати маньчжурських коней для експедиції Роберта Скотта до Південного полюса. За його рекомендацією останній ввів українця до складу експедиції, адже Антон чудово знав коней, мав міцне здоров’я й володів англійською мовою. Невдовзі на кораблі “Терра Нова” команда вирушила до берегів Антарктиди.
“Неправильно було б сказати, що він був “простим сільським хлопцем”. Він був неординарним сільським хлопцем. І не лише тому, що, як гоголівський козак Вакула, заввиграшки гнув п’ятірнею підкови та, як кажуть, мав дар передбачення майбутнього. У 12 років Антон Омельченко вивчив англійську мову, у 27 став учасником експедиції Роберта Скотта до Південного полюсу, за що отримав орден із королівських рук, і в химерній радянській Україні, серед колективізації та малограмотності, до останку днів листувався зі свого села Батьки (нині Опішнянської селищної громади – прим. ред.) на Полтавщині з членами Королівського географічного товариства”, – писав про нашого земляка Науковий антарктичний центр.
Спочатку завданням Антона Омельченка було лише доправити коней до Нової Зеландії, але потім його ввели до групи дослідників. Фотограф, який був в експедиції, зробив серію знімків і записав відео, на якому є й Антон Омельченко, що танцює гопак.
Коли п’ятеро мандрівників на чолі з Робертом Скоттом вирушили до полюса, Антон на конях провів їх до середини шельфового льодовика Росса. Далі ці тварини пройти не могли, тож Омельченко повернувся з ними на базу. На жаль, Роберт Скотт і його четверо супутників загинули.
Члени експедиції, які залишились на березі й вижили, стали у Великій Британії героями. Прізвище полтаця разом з іншими було внесене до списку членів Королівського географічного товариства. У королівському палаці був влаштований урочистий прийом із врученням нагород, учасником якого став і Антон Омельченко, отримавши медаль із рук англійської королеви. Це була медаль, викарбувана на честь подвигу першопрохідців Антарктиди. А ще була довічна пенсія, яку Антон Омельченко отримував до 1927 року, доки срср і Велика Британія не розірвали дипломатичні відносини.
Після повернення на Батьківщину Антон Омельченко був учасником Першої світової війни. Пізніше працював листоношею й мріяв написати книгу про пригоди в Антарктиці, але в 49 років трагічно загинув від удару блискавки на порозі рідного дому.
На честь Антона Омельченка названо бухту на Березі Оутса, відкриту дослідниками Антарктиди 1958-го, а 2012 року на його честь назвали прибережну скелю на острові Росса. Портрет нашого земляка розміщений на українській антарктичній станції “Академік Вернадський”.
