Помер В´ячеслав Брюховецький

Сумна звістка облетіла новинні канали України – в Німеччині на 79-му році життя пішов у засвіти В´ячеслав Брюховецький. Про це першими повідомили в НаУКМА:

«12 листопада перестало битися серце Героя України, видатного літературознавця, педагога, журналіста, громадського діяча, одного із засновників Народного Руху України, ініціатора відродження Києво-Могилянської академії, її першого та почесного президента В’ячеслава Степановича Брюховецького (1947-2026)».

До своїх творчих вершин В’ячеслав Степанович торував непростий шлях. Він народився 14 липня 1947 року у Владикавказі (нині Дзауджикау) в Північній Осетії. В 1966-му, після закінчення Смілянського технікуму харчової промисловості, трудився котельником на місцевому машинобудівному заводі. Відбувши строкову службу в армії, вступив на факультет журналістики КДУ (нині – Київський Національний університет ім. Тараса Шевченка). Після отримання диплому певний час працював у редакції газети “Літературна Україна”.

Потому навчався в аспірантурі Київського державного інституту культури імені Олександра Корнійчука (тепер Київський національний університет культури і мистецтв).

У 1980 році отримав ступінь кандидата педагогічних науку і перейшов на роботу в Інститут літератури АН УРСР (тепер Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України). Був молодшим, а згодом – старшим науковим співробітником, завідував відділом теорії літератури. В 1986 році В’ячеслав Степанович отримав ступінь доктора філологічних наук.

Вже за два роки – він «професор на запрошення» Манітобського університету в Канаді, де читає лекції з української літератури.

А в 1991-му сталася воістину історична подія. 14 вересня, виступаючи на Форумі української інтелігенції, де був присутній і член Політбюро ЦК КПУ та тодішній Голова Верховної ради України Леонід Кравчук, В’ячеслав Брюховецький звернувся до залу:

– Потрібно відновлювати Києво-Могилянську академію. Хто за?

Усі дружньо підняли руки, включно з майбутнім президентом України. Все було розіграно, немов на шахівниці. І вже через п´ять днів вийшло розпорядження Голови Верховної Ради № 1570-ХII «Про відродження Києво-Могилянської академії».

До речі, про шахи. В’ячеслав Степанович дуже полюбляв цю інтелектуальну гру, і, як зазначають апокрифи, він, провівши віртуозну шахову партію, виграв будівлі Могилянки у начальника Військово-морського політичного училища Олександра Коровіна, яке тоді займало приміщення майбутньої академії  і яке контр-адмірал, попри рішення влади, відмовлявся звільняти.

Отож, Брюховецький очолив процес відновлення університету, а вже наступного року став його ректором, а згодом – президентом. В 2007-му В’ячеслав Степанович отримав звання почесного президента Києво-Могилянської академії.

Слід зазаначити, що покійний був одним із засновників Народного руху України, учасником ініціативної групи «Першого грудня». Він – автор літературознавчих досліджень, зокрема, про Миколу Зерова, Віктора Петрова (Домонтовича), Ліну Костенко та інших.

У 2007 році В´ячеслав Брюховецький був удостоєний звання «Героя України» за «визначний внесок у національне відродження України, вагомі особисті заслуги у розвитку вітчизняної освіти і науки, багаторічну плідну науково-педагогічну і громадсько-політичну діяльність як президент Національного університету “Києво-Могилянська академія”».

В свою чергу колектив академії зазначив, що Брюховецький поєднав традиції старої Академії з практиками сучасних західних закладів вищої освіти, «ставши прикладом першого інноваційного, повністю україномовного, некорумпованого й патріотичного університету з динамічною та вимогливою спільнотою, об’єднаною спільними цінностями і чеснотами».

Секретаріат НСПУ висловлює щирі співчуття родині В’ячеслава Степановича Брюховецького, його близьким та численним друзям.

Про дату прощання з Великою Людиною буде повідомлено окремо.

 

Секретаріат НСПУ