Помолилися і до справи: у Шепетівці рідні зниклих безвісти захисників вишивають «Рушник надії»
Сьогодні, 25 липня, у Шепетівці рідні зниклих безвісти захисників із 88-го окремого батальйону ТрО приєдналися до суспільно‑культурної акції «Рушник надії».
Дружини матері, діти військовослужбовців, доля яких залишається невідомою, взялися за вишивання рушника, який символізує пам’ять, надію та молитву за повернення їхніх чоловіків, синів та батьків додому. Організаторами ініціативи виступили ГО «Жінки Роду» за ініціативи об’єднань родин «Жінки ТРО» та «Жінки ЗСУ» спільно з ГО «Народжені Вільними 2024» (93-ї окремої механізованої бригади).
Місце проведення — музей-кав’ярня «BLINDAGE». Саме сюди щодня приходитимуть жінки.
За ескізом планується створити рушник із композицією у вигляді шеврона батальйону територіальної оборони та назвою. Вишивання рушника — це своєрідна молитва без слів: кожен стібок — це голос матері, сестри, дружини, що чекає на повернення близької людини з війни.
За кожною з цих жінок — історія безкінечного чекання. До прикладу пані Людмила приїхала зі Славути. Вона — дружина військовослужбовця, який зник безвісти у жовтні 2023 року на Донеччині. З того часу вона, донечки та син живуть у невідомості, але щоразу чекають на звістку про нього. Людмила бере участь в мирних акціях родин зниклих безвісти захисників, наразі вона приєдналася до вишивання «Рушника надії».
Поруч вишиває свій клаптик надії шепетівчанка Наталія. Її історія також сповнена болю та очікувань. На війні у березні 2024 року зник безвісти її єдиний син Василь. Жінка вірить, що він живий:
— Він мені сниться і каже, що живий, що повернеться, щоб молилися. Треба час і не втрачати надію. Я так і роблю.
І така історія чи не в кожної із жінок, які сьогодні об’єдналися за вишиванням «Рушника надії». А ще у них виникла ідея зробити книгу про тих, хто безвісти, або знаходиться у російському полоні:
— Вона називається «Нескорені та незабуті. Книга імен 88-го окремого батальйону ТРО». Сюди кожна родина може вклеїти фото свого зниклого безвісти рідного, додавши дані. Ми сподіваємося, що з часом ця книга буде зменшуватися.
Книга знаходиться у кав’ярні, де жінки вишивають рушник.
Аби встигнути, потрібно щоб процес був якомога динамічнішим, для цього стануть у пригоді ще вмілі руки. Тому запрошують долучатися й інших членів родин зниклих безвісти.
Завершити роботу мають до кінця вересня, адже 1 жовтня у День захисників та захисниць України відбудеться у Києві на Контрактовій площі масштабна акція.
Ось так у Шепетівці серед тиші народжується «Рушник надії» — вишитий болем, вірою й безмежною любов’ю. Стібок за стібком вплітається у полотно чекання, молитва й імена тих, хто ще не повернувся, але живе в серці.
