Більшість людей сприймає роботу ювенальних поліцейських лише через превентивні уроки безпеки у школах. Але за цією видимою частиною роботи – десятки виїздів до родин, де сталася біда, пошуки дітей, які не повернулися додому, реагування на домашнє насильство та непрості розмови, від яких іноді залежить набагато більше, ніж здається на перший погляд. Понад 10 років цей непростий шлях долає начальниця сектору ювенальної превенції Миргородського районного відділу поліції Яніна Захода.
Джерело: відділ комунікації поліції Полтавщини
За роки служби капітан поліції навчилася звертати увагу не лише на слова. Про глибокі дитячі переживання часто значно більше розповідають тривале мовчання, погляд чи різка зміна поведінки. Саме тому в її підрозділі немає неважливих викликів — за кожним повідомленням стоїть дитина, яка опинилася в біді.
Повномасштабна війна додала нових викликів. Миргородщина стала прихистком для багатьох родин із дітьми, які були змушені залишити свої домівки через бойові дії. Разом із поліцейськими офіцерами громад, соціальними службами та волонтерами працівники ювенальної превенції допомагали сім’ям облаштуватися на новому місці, знаходили одяг, речі першої необхідності, підтримували дітей, які пережили евакуацію.
«Іноді важливо – просто бути поруч. Дитині потрібно відчути, що вона не залишилася сам на сам зі своїми переживаннями», – каже Яніна.
Попри емоційне вигорання та важкі будні, сили повертають моменти щирої дитячої радості. Нещодавно миргородські правоохоронці відвідали вихованців місцевого спеціалізованого закладу. Малеча наввипередки приміряла захисне екіпірування, досліджувала спецсигнали службового авто та довго не відпускала гостей, просячи приїхати знову. Для ювенальних поліцейських відсутність страху перед людиною в однострої є найкращим підтвердженням того, що вони рухаються у правильному напрямку.
«Для нас це найкраща оцінка роботи. Якщо дитина не боїться підійти до поліцейського, поставити запитання чи попросити про допомогу, значить, ми все робимо недаремно», – усміхається Яніна.
Після виснажливих чергувань Яніна повертається додому, де перевтілюється з керівниці на турботливу маму. Разом із дев’ятирічною донькою Веронікою, яка займається волейболом, вони намагаються проводити весь вільний час. Поліцейська намагається не пропускати жодних змагань доньки та зізнається, що саме материнство навчило її тонше відчувати психологію дітей та ще уважніше слухати їхні проблеми під час виконання службових обов’язків.
Благодійна та волонтерська діяльність також стали невіддільною частиною життя підрозділу. На початку 2024 року миргородські поліцейські підтримали ініціативу місцевих школярів, які збирали кошти для потреб Збройних Сил України. Завдяки спільним зусиллям дітлахів та правоохоронців вдалося придбати та передати на передову чотири квадрокоптери Mavic 3 Pro.
Відтоді підтримка колег, які виконують бойові завдання у складі стрілецького батальйону поліції Полтавщини, стала доброю традицією. Миргородські поліцейські регулярно долучаються до зборів і передають на передову те, що найбільше потрібне захисникам.
За роки служби Яніна не пам’ятає кількості викликів чи профілактичних бесід. Для неї головний результат вимірюється не статистикою.
Він – у довірі. У тому моменті, коли дитина не боїться звернутися до поліцейського по допомогу. Коли знає, що її вислухають, зрозуміють і не залишать сам на сам із проблемою.
Саме заради таких моментів Яніна Захода щодня одягає поліцейський однострій. Бо іноді одна вчасна розмова здатна змінити набагато більше.
матеріал підготував/ла: Олександра Клиша
