Тарас Володимирович Матвійчук народився 02 листопада 1993 року в Березному. Тут здобув середню освіту: спочатку навчався у місцевій початковій школі, згодом продовжив навчання в Березнівському аграрному ліцеї, а пізніше — у Березнівському ліцеї-інтернаті спортивного профілю. Змалку Тарас захоплювався спортом, зокрема веслуванням на байдарках і каное. Тож продовжити своє життя у сфері спорту для нього було свідомим вибором. У 2014 році закінчив Західноукраїнський коледж «Полісся», здобувши фах учителя фізичної культури.
Спорт був невід’ємною частиною життя Тараса. Він займався веслуванням на байдарках і каное, мав звання «Майстер спорту України». У 2014–2020 роках жив і працював в Азербайджані у сфері фізичної культури та спорту. Виступав на міжнародній арені, представляючи Україну та Азербайджан, здобував призові місця й неодноразово підіймався на п’єдестал. Після повернення в Україну Тарас займався ремонтом комп’ютерної техніки та телефонів. Цікавився технікою, був допитливим і завжди прагнув застосовувати свої знання та вміння на практиці. Таким його й пам’ятають — веселим, розумним, доброзичливим, допитливим та з чудовим почуттям гумору.
Солдат, командир стрілецького відділення стрілецької роти, захищав Україну з лютого 2024 року. Побратими знали його під позивним «Дікапріо». Загинув 06 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тривалий час вважався зниклим безвісти. За стійкість, бойову звитягу та вагомий внесок у захист України від російської агресії нагороджений відзнакою командира 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша «Хрест воїна-єгеря» I ступеня.
Сьогодні, після більш ніж двох років очікування та болючої невідомості, Тарас повернувся додому — «на щиті».
Поховальна процесія розпочалася у сімейному будинку Захисника. У храмі Різдва Пресвятої Богородиці міста Березне відбулася заупокійна служба, під час якої присутні помолилися за спокій душі Героя. Потому громадська панахида продовжилася на площі Незалежності. Слова скорботи та підтримки родині Тараса висловили заступник міського голови Богдан Дроженець та настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці отець Назарій. Поховали Захисника на міському кладовищі в урочищі «Лукавець».
У Тараса залишилися тато Володимир Миколайович, мама Наталія Степанівна та брат Микола.
Березнівська громада схиляє голову в глибокій шані та скорботі. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким, розділяємо їхній біль і горе.
Вічна пам’ять і слава Герою.
Читайте також: Від тяжкого поранення помер захисник із Рівненщини Едуард Рибачок