Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 09.12.2025
1. Бензин у США подешевшав, у той час як в росії подорожчав.
— Бензин у росії подорожчав до рівня, який уже перевищує середні ціни в США на 8% — показник, що різко контрастує з глобальною динамікою ринку. У Сполучених Штатах середня роздрібна ціна впала до 2,98 долара за галон, найнижчої позначки з лютого 2021 року. У росії ж пальне продовжує дорожчати швидше за інфляцію.
— Причина — у принципово різних системах ціноутворення. В США частка вартості нафти в кінцевій ціні сягає близько 50%, тоді як податки становлять лише 17%. Тому зниження світових котирувань одразу відображається на заправках.
— У росії ситуація інша: до 60% роздрібної ціни формують податки та фіскальні збори, а демпферний механізм, який мав би стабілізувати ринок, фактично блокує зниження цін навіть за падіння світових котирувань.
— У США ринкова модель ціноутворення напряму працює на споживача: коли дешевшає нафта, це одразу відображається на ціні бензину.
— У росії ж високі податки, адміністративне регулювання та демпфер фактично заблокували можливість зниження цін.
— У результаті російський бензин стає дорожчим, навіть коли нафта дешевшає й навіть коли влада забороняє експорт або знижує оптові ціни.
2. російська харчова промисловість, яка довгі роки вважалася «острівцем стабільності», офіційно увійшла в рецесію вперше за 15 років.
— За даними за січень–вересень, виробництво продуктів впало на 0,6%, а напоїв — на 4,1%. Останній раз галузь скорочувалася у 2009-му, після світової фінансової кризи — але тоді падіння було короткочасним. Зараз же ситуація виглядає значно гіршою.
— Проблема не лише у зменшенні поточного випуску, а в тому, що галузь фактично втрачає майбутнє: інвестиції у харчову промисловість обвалилися майже вдвічі й відкотилися до рівня 2013 року. Це сигнал не про тимчасові труднощі, а про глибоку системну кризу, коли бізнес просто не бачить сенсу вкладати гроші. Причини показові для російської економіки 2025 року.
— Висока ключова ставка робить кредити недоступними і вбиває нові проєкти. Хронічний дефіцит кадрів не дає розширювати виробництво. Інфляція роздуває собівартість, а курсові коливання б’ють по експортерах.
— Внутрішній попит також просів: росіяни змушені економити та переходять на найдешевшу продукцію. У підсумку галузь переживає не разовий спад, а справжнє структурне стискання.
— Якщо тенденція збережеться, російський ринок уже найближчими роками може зіткнутися з подорожчанням продуктів, зникненням частини асортименту та падінням конкуренції.
3. Танкер Fortis із вантажем близько 700 тис. барелів «Роснефти», що перебуває під санкціями США, дістався китайських вод після 11 тижнів хаотичної подорожі.
— Маршрут включав рідкісну перевалку біля берегів Індії, зупинки в Мумбаї та поблизу Південної Кореї, а також зміни оголошених портів призначення — від Кочі до Нінбо і Йосу.
— Залишається невідомим, чи буде вантаж розвантажений, а частина маршруту виглядає як спроба уникнути посиленої перевірки з боку США.
— Довгий і непрозорий шлях партії підкреслює, наскільки ризиковими та непередбачуваними стали поставки російської нафти після жорстких санкцій проти «Роснефти» та «Лукойла».
— Китай формально зберігає високий рівень закупівель, але російські барелі дедалі частіше йдуть до Азії через складні схеми перевалки, затримки в портах та маневри в міжнародних водах — що підвищує витрати та ризики для всього ланцюга поставок.
— Китай у листопаді вийшов на максимальні за 27 місяців обсяги імпорту сирої нафти — 12,38 млн барелів на добу, що на 5,2% більше, ніж у жовтні, повідомила митна служба КНР.
— Попит з боку Пекіна залишається ключовим чинником глобального ринку, а російська нафта продовжує потрапляти до Китаю завдяки великим санкційним знижкам та дешевим азійським преміям.
— Для москви це означає очевидне: попит з боку Китаю зберігається, але довіра до російської логістики падає, а санкції змушують компанії все частіше працювати в обхід нормального ринку та під наростаючим наглядом Заходу.
4. Імпорт білоруського бензину до росії зріс у півтора раза й став критичним для російського ринку.
— росія за січень—листопад 2025 року вимушено імпортувала 224 тис. тонн бензину, і понад 99% цього обсягу надійшло з білоруських НПЗ, свідчить звіт Центру цінових індексів.
— Поставки з Білорусі злетіли на 136% порівняно з аналогічним періодом 2024 року та досягли 222,4 тис. тонн. Лише за листопад імпорт удвічі зріс у порівнянні з жовтнем і досяг 96 тис. тонн — це найбільший показник за весь рік.
— Такі масштаби імпорту свідчать про структурні проблеми російської нафтопереробки, хронічні збої у роботі НПЗ та неспроможність москви забезпечити внутрішній ринок власним бензином.
— Фактично росія, яка десятиліттями позиціонувала себе як енергетичну “наддержаву”, тепер добирає паливо за рахунок Мінська, демонструючи різке ослаблення власної енергетичної стійкості.
5. росія намагається компенсувати втрату європейських ринків і планує суттєво наростити поставки зрідженого нафтового газу (ЗНГ) до Китаю.
— За оцінками консалтингової компанії Petromarket, у 2026 році експорт може зрости ще на 40% — до 1,125 млн тонн. Після санкцій ЄС, які повністю заборонили імпорт російського ЗНГ із грудня 2024 року, москва практично повністю переорієнтувала свої нафтові та газові потоки на Схід.
— Китай став ключовим ринком, що дозволяє росії частково компенсувати обвал експорту до Європи. За даними Petromarket, лише цього року поставки російського ЗНГ до Китаю вже подвоїлися — до 800 тис. тонн проти 416 тис. у 2024-му.
— Це пояснюється не економічним зростанням, а критичною залежністю російського енергетичного сектору від китайського попиту. Окрему роль відіграє Амурський газопереробний завод «Газпрому», який розпочав повноцінну переробку газу й наразі виробляє 40–45 тис. тонн ЗНГ на місяць, фактично працюючи на китайський ринок.
— росія також продає ЗНГ до Туреччини, Вірменії, Грузії, Азербайджану, Монголії, Таджикистану та Афганістану, однак саме китайський ринок залишається ключовим і, за оцінками трейдерів, має «потенціал для подальшого зростання».
— Таким чином, після втрати доступу до ЄС москва дедалі глибше занурюється у залежність від Пекіна, який отримує російський ресурс на дедалі вигідніших для себе умовах.
6. Польща та Греція формують нову газову вісь для забезпечення Східної Європи імпортним ЗПГ, поступово витісняючи російський газ із регіону.
— Обидві країни, що мають вихід до морських шляхів на півночі та півдні Європи, активно нарощують інфраструктуру для прийому та транзиту зрідженого газу, щоб забезпечити держави, які не мають власних портів.
— Євросоюз планує повністю припинити закупівлі російського газу з листопада 2027 року, і збільшення експорту ЗПГ зі США, Катару та інших постачальників у 2026–2027 роках має зробити цей перехід безболіснішим.
— Виграють передусім країни Центральної та Східної Європи — від Угорщини й Словаччини, які продовжують виступати проти газового ембарго, до України, що активно скорочує залежність від російських енергоносіїв.
— Польський оператор Gaz-System планує вже у першій половині наступного року ухвалити рішення щодо будівництва нового плавучого термінала для прийому ЗПГ у Балтійському морі.
— Греція також посилює свою роль газового хабу. Великі контракти на імпорт ЗПГ зі США для подальшого реекспорту в Центральну та Східну Європу, укладені грецькими енергетичними компаніями, змінюють енергетичне майбутнє континенту.
— Зміцнення газової інфраструктури на півночі та півдні Європи позбавляє кремль можливості використовувати енергетичну залежність як інструмент тиску, а роль росії в регіональній газовій торгівлі стрімко звужується.
7. Угорщина отримала від Туреччини гарантії безперебійного транзиту російського газу через «Турецький потік».
— Про це заявив прем’єр Віктор Орбан після переговорів із президентом Реджепом Таїпом Ердоганом, підкресливши, що Анкара взяла на себе зобов’язання щодо безпеки маршруту.
— За його словами, з початку року Будапешт отримав близько 7,5 млрд м³ російського газу і планує зберігати такі самі обсяги імпорту — попри загальноєвропейський курс на скорочення залежності від москви.
— Орбан назвав гарантії транзиту «серйозним питанням», знову апелюючи до підриву «Північного потоку». На тлі агресивної політики кремля Угорщина залишається однією з небагатьох країн ЄС, яка продовжує покладатися на російські енергоресурси.
— Тим часом ЄС затвердив графік повної відмови від імпорту російського газу: ЗПГ — до кінця 2026 року, трубопровідний газ — до осені 2027-го.
— Угорщина та Словаччина готують позов до Європейського суду, вимагаючи переглянути ці рішення, що лише підкреслює їхню ізоляцію на тлі загальної політики Євросоюзу щодо скорочення впливу росії на європейський енергетичний ринок.
8. США підтримали передачу іракських активів ЛУКОЙЛа американським компаніям.
— Державний департамент США офіційно підтримав намір Багдада передати частку російського ЛУКОЙЛа в родовищі «Західна Курна-2» американським нафтовим корпораціям.
— У Вашингтоні підкреслили, що й надалі відстоюватимуть інтереси США в Іраку, фактично підтверджуючи готовність витісняти російські компанії з близькосхідного енергетичного ринку.
— Міністерство нафти Іраку ще минулого тижня звернулося до американських компаній із пропозицією купити частку ЛУКОЙЛа.
— Після того як російську компанію в жовтні включили до санкційного списку США, вона оголосила форс-мажор по «Західній Курні-2».
— Родовищу «Західна Курна-2» належать близько 10% усього видобутку нафти Іраку. Джерела в галузі зазначають, що Багдад може віддати перевагу ExxonMobil, яка вже працювала на сусідньому родовищі «Західна Курна-1».
— Раніше ЗМІ також повідомляли про інтерес ExxonMobil і Chevron до частини активів ЛУКОЙЛа. Очільник Chevron відкрито заявляв, що компанія шукає можливості для виходу на іракський ринок.
— росія ризикує втратити свій стратегічний актив в Іраку, що стане черговим ударом по її позиціях у світовій енергетичній сфері та підтвердженням її поступового витіснення з ключових регіонів.
9. Європа публічно декларує відмову від російського газу, але водночас продовжує активно купувати добрива, вироблені на цьому ж російському газі.
— Окремі види добрив ЄС нині імпортує навіть у більших обсягах, ніж до повномасштабного вторгнення. Хоча добрива приносять кремлю значно менше прибутку, ніж енергоресурси, саме вони роблять продовольчу безпеку Європи залежною від країни-агресора.
— Євросоюз намагається підвищенням тарифів зробити російські добрива неконкурентними, однак поки що ці заходи не дають бажаного ефекту.
— До початку війни росія забезпечувала майже третину азотних та інших добрив, які купують європейські фермери.
— Після вторгнення імпорт спершу впав, але вже до другого кварталу 2025 року російська частка знову виросла до 33%. Лише в червні ЄС завіз близько мільйона тонн добрив — найбільший місячний обсяг за десять років. Переважно поставки проходять через посередників у Швейцарії та країнах Перської затоки, що ускладнює контроль.
— Щоб перестати направляти мільярди в російський бюджет, Європа має лише два шляхи — різко збільшити власне виробництво добрив або замістити російські поставки альтернативними виробниками.
Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 10.12.2025
1. Сизранський НПЗ «Роснефти» зупинив роботу після чергової атаки дронів.
— Підприємство повністю призупинило переробку через пошкодження технологічного обладнання.
— За оцінками, ремонт може тривати кілька тижнів. Попередньо — до кінця грудня. Під удар потрапила установка первинної переробки АВТ-6, яка забезпечує близько 70% потужності НПЗ. Та сама установка вже отримувала значні пошкодження під час атаки у серпні.
— Завод входить до системи переробки «Роснефти» та має річну потужність близько 8,5 млн тонн. Його зупинка посилює тиск на російський паливний ринок, який і без того працює на межі через регулярні атаки дронів по НПЗ та логістичні збої.
2. Мінфін рф повідомив про різке зростання бюджетного дефіциту, який продовжує стрімко зростати на тлі падіння доходів і зростання витрат у воєнних умовах.
— За підсумками січня–листопада «діра» в бюджеті досягла 4,276 трлн рублів — у 12 разів більше, ніж роком раніше. Фактично кожен дев’ятий рубль, який витрачає уряд, вже не забезпечений доходами.
— Надходження до бюджету практично не зростають: за 11 місяців вони склали лише 32,9 трлн рублів, що означає мінімальне збільшення на 0,7%. Натомість витрати підскочили ще на 12%, до 37,8 трлн рублів, відображаючи пріоритетні для кремля статті — насамперед воєнні.
— Попередній план на 2025 рік передбачав дефіцит у 1,2 трлн рублів, але падіння цін на нафту, зміцнення рубля та уповільнення економіки змусили уряд збільшити прогноз уп’ятеро — до 5,7 трлн. Зараз цей орієнтир вже виглядає нереалістичним.
— За оцінкою Яніса Клюге з Інституту проблем міжнародної безпеки, обсяг витрат зараз майже дорівнює річному плану — до кінця листопада вибрано 87% бюджету.
— За звичайної динаміки грудневих виплат це означає, що фактичний дефіцит може зрости до 8 трлн рублів, або близько 3,6% ВВП.
— Такий масштабний розрив — черговий індикатор того, що російська фінансова модель дедалі гірше витримує навантаження війни.
3. Ціни на російську нафту продовжують падіння до мінімумів від початку війни.
— Обсяги російської нафти, що залишаються в морі без покупців, досягли майже 180 млн барелів — на 28% більше, ніж наприкінці серпня. Це максимум за два з половиною роки.
— москва продовжує виводити нафту в море рекордними темпами, але не здатна її розвантажувати: поставки накопичуються в танкерах, тиснуть на ціни і звужують фінансові можливості кремля.
— Основна проблема — не з експортом, а з розвантаженням. Через скорочення закупівель в Індії та Китаї маршрути стають довшими, дедалі більше партій доводиться перенаправляти, а рейси затягуються. Це створює ефект «плаваючих сховищ», де за два тижні накопичилося ще близько 20 млн барелів, а ціни на російську нафту впали до рівнів початку повномасштабної війни: Urals у Новоросійську — $38,28/барель (мінус $2,8 за тиждень); Балтійські порти — $41,16/барель; ESPO у Тихоокеанських портах — $52,36/барель.
— Середня знижка на Urals щодо Brent зросла до $25,8/барель, майже досягнувши історичних максимумів. Після запровадження санкцій США проти «Роснефти» та «Лукойла» дисконт фактично подвоївся. Індійські та частина китайських НПЗ відмовляються від російських поставок, обираючи менш ризикові поставки інших виробників.
— Водночас росія продовжує вивозити нафту в море: за перший тиждень грудня фізичний експорт навіть зріс із 3,94 до 4,24 млн барелів на добу — але значна частина цих обсягів так і не знаходить покупців.
— росія стикається з подвійним ударом: – експорт формально зростає, але ринок не приймає обсяги, – ціни падають до мінімумів, – рекордні запаси в морі погіршують ліквідність і створюють додатковий тиск на бюджет, який залежить від нафтових доходів.
4. Санкції Трампа проти «Лукойлу» та «Роснефти» загрожують зруйнувати глобальну позицію росії на нафтовому ринку.
— Нові американські санкції проти російських енергетичних гігантів «Лукойлу» та «Роснефти», які офіційно набули чинності 21 листопада, запускають масштабну перебудову світового нафтового ринку.
— Обмеження, запроваджені адміністрацією Дональда Трампа у жовтні, б’ють саме по корпоративному ядру російського нафтового сектору — через ці дві компанії прямо або опосередковано проходить близько двох третин усього експорту російської нафти. Для кремля це удар по головному джерелу доходів.
— За оцінками Reuters, нафтово-газові надходження рф у листопаді впали приблизно на третину порівняно з минулим роком. Прибутки від продажу нафти й газу нині — на найнижчому рівні від початку міжнародних санкцій проти росії через її війну проти України. Туреччина, Індія та Бразилія вже скоротили закупівлі, а російські трейдери дедалі частіше не можуть знайти покупців на окремі партії.
— Попередні заходи Заходу — цінова стеля, обмеження судноплавства, тиск на страхування і фінансування — лише частково били по російських прибутках. Тепер же санкції націлені на сам фундамент російської нафтової інфраструктури.
— Примусове відчуження активів «Лукойлу» та «Роснефти» в Європі, на Близькому Сході, у Африці та Латинській Америці запускає перерозподіл власності великих родовищ, НПЗ та розгалужених збутових мереж. Фактичний вихід російських компаній з цих ринків змінить не лише маршрути постачання, а й саму структуру глобального нафтового сектору.
— Найгостріші зміни — у Східній Європі. У Болгарії влада запровадила державне управління над НПЗ «Лукойлу» і вже запустила процедуру повного відчуження активів. Румунія прискорила продаж НПЗ Petrotel, а Молдова взяла під контроль частину інфраструктури російської компанії.
— У Євросоюзі лишаються лише дві країни, що ще отримують російську нафту трубопроводом «Дружба» — Угорщина та Словаччина. Віктор Орбан, який традиційно блокує європейські санкції, домігся від США тимчасового дозволу для MOL закуповувати російську нафту ще один рік. Але після завершення цього терміну Будапешт також буде змушений відмовитися від імпорту. Якщо Угорщина не змінить позицію, вона перетвориться на останній форпост російської нафти в ЄС — і лише до закінчення строку американського винятку.
— Після закриття з січня останньої лазівки, що дозволяла переробляти російську нафту в ЄС і реекспортувати пальне у Європу, ключові хаби вимушено скоротять обсяги роботи. Під ударом опинився і індійський НПЗ Nayara.
— Попри те що тіньовий флот російських танкерів довгий час допомагав москві обходити обмеження, можливості цього механізму вичерпуються: страхування, фінансування та логістика стають надто ризикованими. росія роками зміцнювала геополітичний вплив через енергетику — купуючи активи, розбудовуючи мережі АЗС, входячи в міжнародні консорціуми.
— Тепер ця стратегія стрімко руйнується. Санкції Трампа запускають процес, який може назавжди переформатувати роль росії у світовій енергетиці. москва опиняється не просто під тиском — вона втрачає ринки, інфраструктуру, партнерів та довгострокові точки присутності, на які спиралася десятиліттями.
— І що довше триватиме санкційний режим, то менше шансів у російських компаній повернути собі колишні позиції.
5. Американський банк пропонує конфіскаційний механізм для компенсації інвесторам за рахунок активів «Лукойлу».
— Американський інвестбанк Xtellus Partners запропонував Міністерству фінансів США використати виручку від продажу іноземних активів «Лукойлу» для компенсації американським інвесторам, які втратили мільярди після заморожування російських акцій у 2022 році.
— До війни західні фонди — зокрема BlackRock, JP Morgan та Goldman Sachs — володіли понад чвертю акцій «Лукойлу» і були змушені списати свої вкладення після вторгнення рф в Україну.
— Xtellus запропонував схему «безготівкового обміну»: американські інвестори передають свої цінні папери назад «Лукойлу», а натомість отримують права на його міжнародні активи. Продаж цих активів дозволив би частково компенсувати збитки.
— Банк діє в інтересах американського мільярдера Тодда Боелі та інвестиційної групи Allied Investment Partners з ОАЕ, які розглядають можливість спільного придбання й подальшого перепродажу активів російської компанії.
— Міжнародні активи російського нафтового гіганта оцінюються у 22 млрд доларів і вже стали об’єктом підвищеного інтересу з боку великих гравців — від Carlyle до Chevron. Після жорстких санкцій США проти «Роснефти» та «Лукойлу» у жовтні 2025 року компанія втратила доступ до більшості своїх закордонних операцій — від Іраку до Фінляндії. За чинними американськими обмеженнями «Лукойл» має лише до 13 грудня, щоб продати свої міжнародні активи. Компанія вже просить продовження терміну.
— Продаж через акції — фактично бартер — дає змогу обійти заборону на грошові транзакції, що діє через санкції. Якщо план буде схвалено, Боелі та Allied Investment Partners зможуть продавати активи «Лукойлу» іншим енергетичним корпораціям.
— Кожен продаж повинен буде погоджений як із «Лукойлом», так і з американським Казначейством. Xtellus, який виник після викупу американських операцій VTB Capital у 2018 році, тепер фактично пропонує нову модель: використання російських корпоративних активів як джерела компенсацій західним інвесторам.
— Це може стати прецедентом для ширшого механізму вилучення та перерозподілу російських активів у межах санкційної політики.
6. Посли ЄС погодили розширення санкцій проти «тіньового флоту» росії.
— Посли країн Європейського союзу погодили нові санкції щодо росії, повідомив редактор Радіо Свобода з питань Європи Рікард Йозвяк.
— За його даними, дипломати блоку домовилися додати до санкційних списків:
— дев’ятьох фізичних та юридичних осіб, які сприяють діяльності «тіньового флоту»
— 43 судна «тіньового флоту» (додані до чорного списку)
— 12 людей і дві компанії, які «дестабілізують ЄС».
— За даними Йозвяка, під санкції потрапили офіцери Головного управління Генштабу росії (ГРУ), особи, пов’язані з клубом «Валдай» та громадяни Сполучених Штатів, Франції та Чехії, які, за даними блоку, працюють на росію.
— Посли ЄС мають формально ухвалити нові санкції в п’ятницю 12 грудня.
7. Індія намагається переглянути свою оборонну співпрацю з росією, зміщуючи акцент із закупівель на спільну розробку та виробництво озброєнь.
— Попри багаторічні плани уряду Нарендри Моді зробити країну майданчиком для західних оборонних компаній, різка політика Дональда Трампа штовхає Нью-Делі до більш тісних контактів із москвою.
— Наприкінці жовтня до росії вирушила перша за час повномасштабної війни делегація індійського ВПК — щонайменше шість керівників провідних оборонних компаній, включно з Adani Defence та Bharat Forge. Вони обговорювали виробництво запчастин для російських МіГ-29, систем ППО та іншої техніки, а також створення спільних підприємств в Індії, які потенційно могли б поставляти обладнання і назад у росію.
— москва намагається використати ці контакти, щоб компенсувати технологічну ізоляцію та знайти обхідні шляхи для імпорту комплектуючих.
— Серед учасників зустрічей був топменеджмент Bharat Forge, який займався питаннями спільної розробки компонентів для танків, ракетних систем і майбутніх проєктів у галузі вертолітобудування. Участь також брав генеральний директор Adani Defence and Aerospace Ашіш Раджванші.
— Водночас і Adani Group, і Bharat Forge офіційно заперечують участь своїх керівників, що лише демонструє чутливість теми та небажання публічно афішувати співпрацю з державою, що веде агресивну війну та перебуває під санкціями.
— Для росії це ще одна спроба втриматися на ринку озброєнь і компенсувати власну технологічну деградацію, а для Індії — ризикований маневр між Заходом і країною-агресором, який може ускладнити відносини з партнерами по Quad і звести нанівець попередні спроби переорієнтації на сучасні, а не російські технології.
8. Італійський UniCredit — один із останніх великих західних банків, які досі трималися в росії, — фактично розпочав процедуру виходу з країни.
— Одразу кілька ключових топменеджерів вже залишили свої посади. Паралельно UniCredit Group позбулася майже всього довгострокового портфеля «Юнікредит-лізингу», продавши контракти на 3 млрд рублів російській компанії «ПР-Лізинг». Решту портфеля, просто доведуть до погашення.
— Сукупність цих кроків — масова зміна менеджменту й розпродаж активів — виглядає як чітка підготовка до повного згортання роботи в рф.
— На тлі санкцій, ризиків націоналізації та постійного тиску кремля на іноземний бізнес UniCredit, схоже, обрав те, що рано чи пізно зробила більшість західних банків: мінімізувати присутність, вивести активи та піти, поки це ще можна зробити контрольовано і без прямої втрати всього капіталу.
— російський фінансовий сектор продовжує втрачати міжнародних гравців, а рішення UniCredit — черговий симптом токсичності ринку, від якого відвертаються навіть найстійкіші.
9. Найбільший покупець російської нафти в Індії — корпорація Reliance Industries — фактично випав із числа клієнтів москви й відмовився від нових закупівель, навіть попри значні знижки, якими кремль намагається втримати ринок.
— Одразу чотири з семи головних індійських НПЗ скорочують імпорт російської нафти та повертаються до постачальників, які не перебувають під західними санкціями.
— Reliance, яка ще недавно була ключовим покупцем і отримувала до 500 тис. барелів на добу за контрактом з «Роснефтью», тепер повністю зупиняє закупівлі.
— Останній танкер із російською нафтою має прибути 17 грудня — далі нових поставок не очікують. Компанія намагається мінімізувати ризик потрапляння під вторинні санкції США та ЄС, і саме це стане вирішальним фактором її виходу з російського ринку.
— Для москви це серйозний удар: Reliance забезпечувала такі обсяги, які інші індійські переробники не зможуть замістити в повному обсязі. «Роснефті» доведеться терміново шукати нові ринки, але зробити це буде складно, оскільки навіть дрібні індійські НПЗ — Mangalore Refinery, HPCL-Mittal Energy та інші — уже повністю припинили закупівлі російської нафти.
— Індія, яка довгий час була одним із головних порятунків російського нафтового експорту після початку війни, скорочує свою залежність від російської сировини.
— І все це — наслідок посилення санкційного тиску Заходу, який змушує навіть найбільших гравців ринку відвертатися від росії, щоб не втрачати доступ до глобальної фінансової системи.
