Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 16.12.2025
1. Україна втретє за тиждень завдала удару по російській нафтовій інфраструктурі в Каспійському морі, посилюючи тиск на один із небагатьох відносно «тихих» енергетичних регіонів рф.
— 15 грудня українські безпілотники уразили платформу на нафтогазоконденсатному родовищі імені Корчагіна, що призвело до пошкодження критично важливого обладнання та повної зупинки видобутку.
— Операцію провела Служба безпеки України. Факт ураження платформи та припинення виробництва підтвердив також співрозмовник Reuters, що додає інциденту міжнародної верифікації.
— Це вже третя атака на російські нафтові й газові об’єкти в Каспійському морі лише за один тиждень. 11 грудня дрони СБУ вдарили по платформі на родовищі імені Філановського, а наступного дня атака була повторена.
— Тоді ж під удар уперше потрапив і об’єкт на родовищі імені Корчагіна, який задіяний у постачанні нафти на експорт через Каспійський трубопровідний консорціум.
— Серія ударів демонструє вразливість російської енергетичної інфраструктури навіть далеко від лінії фронту та підриває стабільність нафтового експорту, який залишається ключовим джерелом валютних надходжень для кремля.
— Для москви це означає не лише прямі виробничі втрати, а й зростання ризиків для логістики та страхування каспійських проєктів, що й без того працюють під тиском санкцій і воєнних витрат.
2. Зростання російської економіки дедалі більше виявляється статистичною ілюзією, побудованою на війні та масовому виробництві озброєнь.
— 2/3 приросту ВВП рф у 2025 році забезпечив військово-промисловий комплекс, який у тризмінному режимі випускає танки, бомби та боєприпаси для агресії проти України.
— За підрахунками Raiffeisenbank на основі даних Росстату, з офіційних 0,6% зростання ВВП у третьому кварталі 0,4 відсоткового пункту припало на сектор «державне управління та забезпечення безпеки». Фактично без воєнних витрат російська економіка перебувала б поблизу стагнації.
— Частка оборонно-промислового комплексу в новому ВВП за рік майже потроїлася. Якщо наприкінці 2024 року ВПК формував близько одного процентного пункту загального приросту, то нині саме війна стала головним «двигуном» офіційного економічного зростання.
— З початку повномасштабного вторгнення у 2022 році кремль витратив на армію, виробництво озброєнь і силові структури понад 42 трлн рублів (близько $542 млрд).
— За оцінками розвідки НАТО, випуск артилерійських снарядів у росії зріс більш ніж у 11 разів — до 4,5 млн одиниць на рік, а за обсягами виробництва авіабомб країна вже випередила всі інші держави світу. Такий «економічний підйом» не створює жодної довгострокової цінності.
— росія перетворюється на економіку, що виробляє ресурси для самознищення. Продукція ВПК не інвестується в розвиток — вона згорає на полі бою, залишаючи після себе зростаючі бюджетні діри та деградацію цивільних галузей.
— Масові вливання у військову промисловість тимчасово підтримують зайнятість і статистику, але підривають перспективи розвитку країни. З кожним роком війни російська економіка стає дедалі більш мілітаризованою, залежною від бюджету й об’єктивно біднішою, попри офіційні звіти про «зростання».
3. російська нафта впала до $40 за барель — мінімуму з початку повномасштабної війни.
— Ціни на російську нафту обвалилися до найнижчого рівня з моменту початку повномасштабного вторгнення в Україну. Експортери отримують трохи більше ніж $40 за барель при відвантаженні з портів Балтійського й Чорного морів, а також зі східного порту Козьміно.
— За останні три місяці вартість російської нафти скоротилася на 28%. Додаткового удару по доходах завдали санкції США, запроваджені в жовтні проти ключових державних нафтових компаній, що різко звузило коло покупців і змусило продавати сировину з дедалі більшими знижками.
— Падіння цін відбувається на тлі загального ослаблення нафтового ринку: еталонна марка Brent уперше з травня опустилася нижче $60 за барель через ознаки перевищення пропозиції над попитом.
— Для росії це означає подвійний удар — і через ринкову кон’юнктуру, і через санкційний тиск. москва намагається компенсувати ціновий обвал нарощуванням фізичних обсягів експорту. З серпня морські відвантаження зросли приблизно на ті ж 28%, однак знайти покупців стає дедалі складніше.
— Частина танкерів із російською нафтою простоює в морі без можливості розвантаження, що ще більше тисне на ціни та підриває експортні доходи. Ситуацію ускладнює й зміна логістики: через скорочення закупівель з боку Індії російські танкери змушені йти довшими маршрутами до Китаю. Це сповільнює обіг флоту та призводить до накопичення надлишкових обсягів у морі — їх рівень уже досяг максимуму за останні два з половиною роки.
— Падіння цін на нафту безпосередньо б’є по фінансовій стійкості кремля. Доходи від нафти й газу забезпечують близько чверті федерального бюджету росії та є ключовим джерелом фінансування війни. У грудні ці надходження можуть скоротитися майже вдвічі порівняно з минулим роком — до рівнів, близьких до кризового 2020 року.
— Таким чином, поєднання санкцій, падіння світових цін і логістичних проблем дедалі сильніше підточує експортну модель російської економіки та звужує фінансові можливості для продовження війни.
4. В російському автопромі розгортається глибока структурна криза, яку вже неможливо пояснити тимчасовими коливаннями попиту.
— Попри масштабну державну підтримку, галузь за останні три роки просіла сильніше за всі інші сегменти промисловості, що свідчить про системне виснаження, йдеться у звіті Центру стратегічних розробок (ЦСР).
— В провідних економіках світу автомобільна промисловість традиційно слугує раннім індикатором спаду. У США, Європі та Китаї скорочення виробництва і продажів авто зазвичай за 3–12 місяців передувало рецесіям.
— Схожий сигнал сьогодні подає і російський ринок. За підсумками перших десяти місяців року російській автопром очолив антирейтинг галузей за динамікою випуску.
— Загалом промислове виробництво в рф формально зросло на 1% у річному вимірі, однак випуск автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів обвалився на 22%. У жовтні падіння майже сягнуло 40%, тоді як рік тому галузь демонструвала зростання понад 20%.
— Нинішня динаміка — це затяжний спад, спричинений санкціями, розривом ланцюгів постачання, деградацією технологічної бази та втратою доступу до сучасних комплектуючих.
— У результаті російський автопром дедалі швидше перетворюється на дотаційний сектор без перспектив розвитку, який радше сигналізує про загальне ослаблення економіки, ніж про її відновлення.
5. Євросоюз запровадив санкції проти відомого нафтового трейдера Муртази Лахані, звинувативши його у сприянні експорту російської нафти в обхід західних обмежень.
— За даними Брюсселя, Лахані був залучений до економічного сектору, який забезпечує російській державі суттєві доходи, зокрема через транспортування та експорт нафти і нафтопродуктів державної компанії «Роснефть».
— В офіційних документах ЄС зазначається, що він контролював судна, задіяні у перевезенні російської нафти, використовуючи «високоризикові та нерегулярні судноплавні практики».
— Лахані став найвідомішим нафтовим трейдером, включеним до санкційного списку ЄС з початку повномасштабної війни росії проти України у 2022 році. Раніше Financial Times писала, що після початку війни він був пов’язаний із постачаннями російської нафти через компанії, зареєстровані в ОАЕ.
— Сам Лахані назвав рішення ЄС необґрунтованим і заявив, що не володіє суднами ані прямо, ані опосередковано.
6. Євросоюз готується остаточно перекрити доступ російської нафти на європейський ринок.
— Європейська комісія планує завдати фінального удару по російському нафтовому експорту. На початку 2026 року єврокомісар з енергетики має внести пропозицію про повну заборону імпорту російської нафти до ЄС, що фактично поставить крапку в багаторічній присутності росії на європейському енергетичному ринку.
— Йдеться про припинення постачань трубопроводом «Дружба» — останнього великого каналу експорту російської нафти в Європу, після того як морські поставки були заблоковані ще у 2022 році.
— Кінцева мета Євросоюзу — повний вихід з російської нафтової залежності до кінця 2027 року з переорієнтацією на альтернативних постачальників і розвиток «зеленої» енергетики.
— Для москви це означає втрату ще одного стабільного джерела валютних надходжень. Через «Дружбу» росія нині постачає близько 1,5 млн барелів на добу, головним чином до Угорщини та Словаччини.
— У разі заборони кремль ризикує щороку недоотримувати 10–15 млрд доларів, що посилить тиск на бюджет на тлі зростаючих військових витрат.
— Спроби компенсувати ці втрати за рахунок Азії виглядають дедалі менш переконливо: конкуренція там зростає, а знижки на російську нафту стають хронічними.
— Водночас у ЄС визнають, що рішення може викликати опір окремих країн, однак політичний вектор залишається незмінним — витіснення росії з європейського енергетичного ринку є питанням часу.
— Для російської нафтової галузі це чергове підтвердження стратегічної поразки: Європа, яка десятиліттями була ключовим ринком збуту, остаточно закривається, залишаючи москву з обмеженим колом покупців і дедалі гіршими умовами торгівлі.
7. США частково пом’якшили санкції проти трьох білоруських калійних компаній після звільнення політичних в’язнів, однак ключові обмеження для режиму Лукашенка та його російського союзника залишаються чинними. Міністерство фінансів США видало обмежену генеральну ліцензію для державного «Беларуськалію», Білоруської калійної компанії (БКК) та її «дочки» «Агророзквіт».
— Рішення ухвалене після того, як Мінськ у вихідні звільнив 123 ув’язнених, серед яких — нобелівський лауреат Алесь Бєляцький та опозиційна діячка Марія Колесникова.
— У Вашингтоні підкреслюють: послаблення є умовним і залежить від подальшої поведінки режиму Лукашенка, зокрема від припинення політично мотивованих арештів. У будь-який момент санкції можуть бути відновлені.
— У Вашингтоні попередили, що не допустять використання цього послаблення для обходу санкцій проти росії. ЄС, зі свого боку, паралельно розширив санкційний режим щодо Білорусі, підкреслюючи, що Мінськ і далі розглядається як співучасник російської агресії проти України.
— Таким чином, навіть символічні поступки Заходу режиму Лукашенка не знімають із росії санкційного тиску й не змінюють загальної картини: білоруська економіка залишається залежною від рф, а будь-яке «вікно можливостей» для Мінська жорстко контролюється, щоб не дати кремлю жодних додаткових ресурсів.
8. Китайські медіа відкрито обговорюють сценарії втрати росією контролю над Далеким Сходом.
— У китайських державних та напівофіційних медіа з’являються публікації, в яких фактично ставиться під сумнів здатність росії зберегти контроль над Далеким Сходом у разі внутрішньої дестабілізації. Автори наголошують, що у випадку ослаблення або розпаду російської держави територія Далекого Сходу площею близько 7 млн квадратних кілометрів не повинна «бути втрачена», маючи на увазі посилення китайського впливу в регіоні.
— У матеріалах згадується, що історичні договори XIX століття, за якими росія отримала значні території на сході, включно з районами сучасного Владивостока та Сахаліну, розглядаються в Китаї як несправедливі.
— На цьому тлі підкреслюється нинішня економічна слабкість росії: її ВВП поступається економіці окремих китайських провінцій, а інфляційний тиск і бюджетні проблеми лише поглиблюються. Окрему увагу приділено військовому чиннику.
— Через війну проти України основні сили російської армії зосереджені на заході країни, тоді як на Далекому Сході, за китайськими оцінками, залишилося менш як 50 тисяч військових. Це створює враження регіону, який формально контролюється москвою, але фактично є слабо захищеним.
— Китайські автори прямо вказують, що Далекий Схід має ключове значення для росії з точки зору ресурсів — золота, алмазів, нафти та газу, — але водночас москва не має фінансових можливостей для повноцінного розвитку й утримання цього регіону.
— На цьому тлі Китай вже роками послідовно нарощує економічну присутність: інвестує в інфраструктуру, видобуток ресурсів, аграрний сектор, а юань дедалі частіше використовується в розрахунках, зокрема в малому бізнесі.
— При цьому силовий сценарій прямо називається небажаним — замість цього пропонується стратегія поступового економічного й фінансового проникнення, формування залежності регіону від китайського капіталу та ринків.
— У перспективі це може призвести до ситуації, коли Далекий Схід формально залишатиметься російським, але фактично опиниться в орбіті Китаю. У публікаціях також зазначається, що демографічна деградація регіону та відтік населення роблять його ще вразливішим. росія, за оцінками китайських авторів, не спроможна ефективно управляти віддаленим і малозаселеним регіоном без зовнішньої підтримки.
— Таким чином, навіть у публічному просторі Китаю дедалі відвертіше обговорюється сценарій, за якого стратегічно важливі території росії можуть бути втрачені не через війну, а через економічну слабкість, демографічний спад і затяжний воєнний конфлікт, що виснажує ресурси держави.
Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 17.12.2025
1. російський уряд фактично визнав довгострокову фінансову деградацію держави: дефіцит федерального бюджету збережеться щонайменше до 2042 року. Про це свідчить урядовий прогноз.
— Документ, підготовлений у базовому та консервативному сценаріях соціально-економічного розвитку, не залишає сумнівів — витрати стабільно перевищуватимуть доходи протягом усього прогнозного періоду.
— Уже за підсумками поточного року «діра» в російському бюджеті може перевищити 5,7 трлн рублів, а надалі лише поглиблюватиметься. У базовому сценарії дефіцит у 2042 році сягне 21,6 трлн рублів, або 2,9% прогнозованого ВВП.
— Консервативний варіант виглядає ще більш тривожно: мінус 54,7 трлн рублів, що відповідатиме 8,4% ВВП. Витратна частина бюджету зростатиме майже вибуховими темпами. За базовим сценарієм державні витрати збільшаться майже утричі — з 42,8 трлн рублів у 2025 році до 125,8 трлн у 2042-му.
— У консервативному варіанті вони сягнуть 144,5 трлн рублів, або понад 22% ВВП. При цьому доходи зростатимуть значно повільніше — в середньому лише на 2,1% на рік, що не дозволяє збалансувати фінанси навіть у віддаленій перспективі.
— Особливо показовим є прогноз щодо нафтогазових доходів, які традиційно були опорою російського бюджету. Їхня частка у ВВП, за оцінкою уряду, скоротиться з нинішніх 4% до 1,9% у 2042 році.
— Це фактично фіксує втрату ролі енергетичного сектору як джерела бюджетної стабільності. На цьому тлі податкові надходження від ПДВ та НДФЛ залишатимуться стагнуючими, а зростання податку на прибуток буде символічним.
— Додатковим маркером економічного ослаблення виступає валютний прогноз: у 2042 році курс рубля, за урядовими розрахунками, опуститься до 133 рублів за долар.
— У сукупності ці параметри свідчать, що російська влада готується до десятиліть життя в режимі хронічного бюджетного дефіциту, зростаючих витрат і дедалі слабшої доходної бази — прямого наслідку війни, санкцій та структурного занепаду економіки.
2. російський венчурний ринок у 2025 році фактично зупинився через брак грошей та інвесторів.
— Венчурний ринок — це інвестиції у молоді компанії та стартапи, які ще не заробляють багато, але можуть вирости в майбутньому. Інвестори вкладають гроші, ризикуючи, щоб потім заробити на зростанні бізнесу. У росії ця модель більше не працює.
— За 2025 рік кількість венчурних угод скоротилася зі 113 до 78, а загальний обсяг інвестицій впав до 7,2 млрд рублів. Для порівняння: у 2021 році в стартапи вкладали понад 85 млрд рублів, а з урахуванням інфляції — близько 150 млрд. Тобто ринок скоротився у 10–20 разів.
— Проблема головним чином у відсутності інвестицій. До 2022 року російські стартапи активно залучали гроші з США та інших розвинених країн. У 2025 році — жодної угоди з іноземними інвесторами.
— Без зовнішнього капіталу венчурний ринок фактично вмирає, бо внутрішніх грошей недостатньо.
— Додатковий удар завдала висока ключова ставка — 16,5%. За таких умов інвесторам простіше покласти гроші в банк або купити облігації й отримати дохід без ризику. Інвестувати у стартапи, чекаючи результату 5–7 років, просто невигідно.
— Показовий факт: однією з найбільших венчурних угод року стала інвестиція у 500 млн рублів у сервіс онлайн-знайомств. Це радше спроба вижити, ніж розвиток технологій чи економіки.
— Формально венчурний ринок у росії ще існує, але без грошей і нових інвесторів він економічно мертвий.
3. росія у жовтні зберегла лише третю позицію серед постачальників газу до Європейського Союзу, істотно поступаючись США та Алжиру, свідчать дані Євростату.
— Попри тимчасове місячне зростання, російська присутність на європейському газовому ринку залишається обмеженою.
— За підсумками жовтня ЄС імпортував газу з рф на 854 млн євро, а частка росії підвищилася до 16% проти 14,5% у вересні. Водночас Сполучені Штати впевнено утримують лідерство з часткою 34,5% та обсягом поставок на 1,85 млрд євро, тоді як Алжир посів друге місце з 17,6% і 940 млн євро.
— У середньостроковій перспективі тенденція для росії є негативною. За січень–жовтень 2025 року її частка в газовому імпорті ЄС скоротилася до 16,1% з 19,5% роком раніше.
— Це підтверджує подальшу втрату рф позицій на ключовому для неї ринку та зниження ролі російського газу в енергобалансі Євросоюзу, попри заяви кремля про збереження впливу на європейський енергетичний сектор.
4. росія фактично позбавила себе шансів повернути заморожені в Європі активи, остаточно вийшовши з системи міжнародного права.
— Імовірність успішного судового спору москви з Бельгією щодо активів російського Центробанку, які ЄС планує використати для допомоги Україні, є мінімальною. Про це йдеться у двох юридичних висновках, на які посилається Politico.
— Юристи дійшли висновку, що росія майже не має шансів знайти юрисдикцію, яка погодилася б розглядати та задовольнити її позови проти Бельгії або фінансової інфраструктури на кшталт Euroclear.
— Рішення російських судів у ЄС та Великій Британії ігноруватимуться з міркувань публічного порядку, а звернення до європейських або міжнародних судів є безперспективним, оскільки сама росія не визнає їхню юрисдикцію.
— Окремо наголошується, що використання двостороннього інвестиційного договору між росією та Бельгією також не дає москві правових підстав для претензій: його дія не поширюється на суверенні активи.
— Крім того, подання позовів у західних судах поставило б під сумнів суверенний імунітет російського Центробанку, що робить такий сценарій малоймовірним.
— Юридичні оцінки прямо суперечать побоюванням бельгійської влади щодо можливих компенсацій росії у разі передачі активів Україні. Навпаки, експерти вважають, що ризики для ЄС є обмеженими і не порівнянними з політичними та безпековими вигодами від підтримки України.
— Ситуація навколо заморожених близько 210 млрд євро російських активів загострюється на тлі гострої потреби Києва у фінансуванні бюджету та оборони.
— Водночас дії москви — вихід із Ради Європи, розрив міжнародних договорів і відмова визнавати міжнародні суди — дедалі більше ізолюють її та позбавляють правових інструментів захисту власних інтересів за кордоном.
— Фактично кремль сам створив умови, за яких втрата активів стає майже невідворотною.
5. російська нафта, від якої відмовилася Індія, почала масово «зависати» біля берегів Китаю, перетворюючись на проблему вже не лише для експортерів, а й для логістики.
— Щонайменше п’ять танкерів із 3,4 млн барелів нафти Urals дрейфують у Жовтому морі поблизу китайської провінції Шаньдун, не маючи можливості розвантажитися.
— Ситуація стала прямим наслідком різкого скорочення закупівель російської нафти Індією. Китайські незалежні НПЗ, зосереджені саме в Шаньдуні, не поспішають підбирати ці вантажі: вони віддають перевагу далекосхідним сортам, які швидше доставляються і дають вищий вихід дизельного пального.
— Західноросійський Urals для них менш привабливий — і за якістю, і за логістикою. Обсяги «завислої» біля Китаю нафти зросли вдвічі лише за тиждень і досягли максимуму з 2020 року, коли пандемія обвалила світовий попит і продавці не знали, куди подіти барелі.
— Тепер ситуація повторюється, але вже з іншої причини — через санкції та втрату ключових ринків збуту.
— Проблема має системний характер: навіть після відвантаження з російських портів нафті дедалі складніше знайти покупців. У результаті танкери так званого «тіньового флоту» фактично перетворюються на плавучі склади.
— За осінь обсяг нафти, що застрягла на таких суднах, зріс більш ніж на 20% і сягнув рекордних 182 млн барелів.
— Для росії це означає не лише логістичний колапс, а й додатковий тиск на ціни та бюджет, який критично залежить від нафтових доходів.
6. Угорщина зробила ще один крок до скорочення залежності від російських енергоресурсів, уклавши п’ятирічний контракт на постачання зрідженого природного газу зі США.
— Державна енергокомпанія MVM підписала угоду з американською Chevron на імпорт 2 млрд кубометрів ЗПГ. Про це повідомив міністр закордонних справ і зовнішньоекономічних зв’язків Угорщини Петер Сійярто, наголосивши, що йдеться про перший в історії країни контракт на постачання американського газу в такому обсязі.
— За його словами, Chevron щороку постачатиме до Угорщини 400 млн кубометрів ЗПГ протягом п’яти років, що в сукупності додасть до національного енергобалансу 2 млрд кубометрів неросійського газу.
— Угода посилює позиції США на європейському газовому ринку та водночас підкреслює поступове витіснення росії навіть з тих країн ЄС, які раніше вважалися лояльними до російських енергопоставок.
— Для рф це означає подальше звуження ринку збуту в Європі та втрату політичного й економічного впливу, який тривалий час будувався на газовій залежності окремих держав-членів ЄС.
7. США заблокували спробу росії зберегти контроль над закордонними активами «Лукойла» через обхідну фінансову схему.
— Міністерство фінансів США відмовило групі інвесторів на чолі з американським банком Xtellus Partners у дозволі на придбання іноземних активів російської нафтової компанії.
— Йшлося про масштабний пакет активів «Лукойла» за межами рф — нафтопереробні заводи в Болгарії, Румунії та Нідерландах, мережу з близько 2 тисяч АЗС у Європі, Центральній Азії, на Близькому Сході та в Америці, а також проєкти з видобутку в Азербайджані, Казахстані, Узбекистані, Іраку, Єгипті, ОАЕ, країнах Латинської Америки та Африки. Інтерес до цих активів, окрім Xtellus, проявляли Exxon Mobil, Chevron, International Holding Company з ОАЕ, угорська MOL та американська Carlyle.
— Пропозиція Xtellus передбачала безготівковий обмін: акції «Лукойла», що перебувають у власності американських інвесторів, мали бути передані в обмін на закордонні активи компанії з подальшим поверненням цінних паперів самому «Лукойлу». Однак, Мінфін США чітко дав зрозуміти, що використання цінних паперів, на які поширюється санкційний режим, у таких угодах є неприпустимим.
— Рішення Вашингтона фактично перекриває для «Лукойла» можливість вивести або реструктуризувати ключові міжнародні активи через західні фінансові інструменти.
— Це ще раз підкреслює, що санкційний тиск на російський енергетичний сектор не лише зберігається, а й дедалі жорсткіше обмежує маневр для великих компаній рф за кордоном.
8. У Німеччині припинили роботу ще одного каналу постачання автомобілів до росії.
— У Дрездені німецька митниця конфіскувала активи громадянина Німеччини та Молдови, якого підозрюють у незаконному експорті щонайменше 236 автомобілів до рф загальною вартістю майже 19 млн євро.
— Йдеться про машини преміумкласу, постачання яких до росії заборонене санкціями Євросоюзу, якщо їхня ціна перевищує 50 тисяч євро. Після додаткового розслідування у грудні 2025 року правоохоронці отримали дозвіл на заморожування активів на понад 16,5 млн євро. Серед конфіскованого — сім автомобілів BMW, Porsche, Audi та Mercedes-Benz, значні суми готівки, а також заявки на відшкодування податків.
— Раніше спроби довести умисне порушення санкцій зазнали невдачі, однак нові докази дозволили німецькій стороні діяти жорсткіше.
— Цей випадок демонструє, що можливості росії отримувати дефіцитні імпортні товари через «сіру» логістику в Європі звужуються.
— Контроль за дотриманням санкцій посилюється, а спроби їх обходу дедалі частіше закінчуються арештами майна та багатомільйонними втратами для учасників схем.
9. Саудівська компанія Midad Energy стала одним із ключових претендентів на купівлю закордонних активів «Лукойлу», однак сама поява нового покупця не гарантує успіху угоди.
— США вже двічі заблокували спроби продати міжнародний бізнес російської нафтової компанії, що підкреслює жорстку позицію Вашингтона щодо будь-яких операцій із активами рф під санкціями.
— Йдеться про закордонні активи «Лукойлу» орієнтовною вартістю близько $22 млрд — нафтові родовища, нафтопереробні заводи та тисячі автозаправних станцій у різних країнах. За даними агентства, Midad Energy пропонує грошову угоду, але кошти мають бути розміщені на ескроу-рахунках і фактично залишатимуться замороженими до моменту можливого зняття санкцій з російської компанії.
— Раніше Міністерство фінансів США вже зірвало дві подібні спроби: дозвіл на купівлю активів не отримали ані трейдер Gunvor, ані американський банк Xtellus Partners.
— Це демонструє, що навіть участь західних або формально нейтральних інвесторів не знімає ключової перепони — санкційного контролю США, без якого великі угоди з російськими активами практично неможливі.
— Додаткову увагу до потенційної угоди привертає політичний контекст. Midad Energy очолює Абдулелах аль-Айбан — брат радника з національної безпеки Саудівської Аравії Мусаїда аль-Айбана, який брав участь в американо-російських переговорах. Водночас навіть цей фактор не гарантує схвалення з боку США.
— Загалом ситуація навколо активів «Лукойлу» показує, що санкції не лише обмежують поточну діяльність російських компаній, а й фактично блокують для них вихід із проблемних активів.
— Попит є, претенденти з’являються, але остаточне рішення залишається за Вашингтоном — і поки що всі спроби завершуються відмовою.
