Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 27.12.2025
1. За підсумками 2025 року зовнішня торгівля росії продовжить скорочуватися, відображаючи поглиблення структурних проблем економіки.
— Експорт може впасти на 4,5% — до 415 млрд доларів, імпорт зменшиться на 3% — до 275 млрд. Такі показники свідчать не про «стабілізацію», а про звуження економічних можливостей країни в умовах санкцій та ізоляції.
— Близько третини російського експорту не знаходить компенсації у вигляді зустрічного імпорту, що означає обмежений доступ до необхідних товарів, обладнання та компонентів. Це підриває здатність економіки до відновлення і модернізації, навіть за наявності валютної виручки.
— Торговельна структура дедалі більше концентрується на одному напрямку. Китай залишається ключовим партнером росії, на який припадає 27% експорту та 45% імпорту.
— Така залежність посилює асиметрію у зовнішній торгівлі та знижує переговорні позиції москви, роблячи її дедалі вразливішою до рішень Пекіна.
— Обмеження імпорту технологій і промислового обладнання вже стримують інвестиційну активність і економічне зростання. Відсутність доступу до сучасних рішень у виробництві, енергетиці та інфраструктурі фіксує відставання російської економіки та зменшує її потенціал на середньострокову перспективу.
2. Майже 40% населення росії перебуває на межі бідності й може дозволити собі лише харчі та базові товари, попри офіційні звіти про «різке скорочення» рівня бідності.
— Значна частина громадян формально не вважається бідною, однак фактично живе в стані постійної фінансової вразливості. Йдеться про 30–40% населення, або приблизно 40–60 млн осіб, яким доходів вистачає лише на їжу та базовий одяг.
— Такий «передбідний» прошарок став масовим і перетворився на системну соціально-економічну проблему, що різко контрастує з офіційною риторикою про зростання добробуту.
— Для значної частини суспільства навіть незначні цінові коливання або зростання обов’язкових витрат стають критичними.
— Фактично економічна модель росії дедалі більше спирається на масове зниження рівня життя, яке не завжди відображається в офіційних показниках. Це обмежує внутрішній попит, посилює соціальну напругу та підкреслює вразливість економіки в умовах війни, санкцій і ізоляції.
3. Іноземні бренди, які зайшли на російський ринок уже після початку повномасштабної війни, почали масово згортати бізнес і залишати країну.
— За підсумками 2025 року притік міжнародних компаній у рф різко скоротився, а відтік — навпаки посилився. За оцінками консалтингової компанії IBC Realty, у 2025 році в росію війшло лише 12 іноземних брендів — удвічі менше, ніж у 2023–2024 роках. Водночас значна частина компаній, які заходили на ринок у період 2023–2024 років, ухвалила рішення про повний вихід.
— Йдеться, зокрема, про великі турецькі fashion-бренди, що відкривали магазини під час короткочасного «турецького буму», але не змогли закріпитися через слабкий попит. Паралельно скорочують свою присутність і бренди, які влада рф просувала як «імпортозаміщення» після відходу західних компаній.
— Мережі магазинів зменшують як нові російські проєкти, що прийшли на зміну міжнародним гігантам, так і окремі європейські ритейлери, які ще залишалися на ринку.
— Ця тенденція пов’язана з погіршенням економічної ситуації в росії, стагнацією споживчого попиту та високою конкуренцією за скорочуваний платоспроможний попит. Додатковим стримувальним фактором для іноземного бізнесу залишаються фінансові та регуляторні обмеження, зокрема складність виведення прибутку з країни.
— Згортання присутності навіть «нових» іноземних брендів свідчить, що російський ринок втрачає привабливість не лише для західних компаній, а й для бізнесу з країн, які раніше намагалися скористатися вакуумом після санкцій.
4. російські експортери змушені масово продавати валютну виручку на внутрішньому ринку навіть після формального скасування обов’язкового нормативу.
— Причина — погіршення фінансових умов усередині країни: залучати рублеву ліквідність через грошовий ринок для компаній стало дорожче, ніж заводити валюту в рф і продавати її на місці. Фактично бізнес продовжує поводитися так, ніби валютні обмеження нікуди не зникли.
— Продаж валюти йде в обсягах, що перевищують колишні регуляторні вимоги, що свідчить про дефіцит доступного фінансування та зростання витрат усередині російської економіки.
— У владі рф визнають, що в разі прискореного ослаблення рубля механізм примусової репатріації та продажу валютної виручки може бути швидко повернутий.
— Це підкреслює крихкість валютної стабільності та залежність курсу від адміністративних інструментів, а не від ринкової довіри.
— Поточна ситуація демонструє структурну проблему: навіть без формальних обмежень російська економіка не здатна нормально функціонувати без постійного притоку валюти та ручного контролю над валютним ринком. Це ще один сигнал про звуження фінансових можливостей бізнесу на тлі санкцій і високих внутрішніх ставок.
5. росія продовжила тимчасову заборону на експорт бензину та низки нафтопродуктів щонайменше до кінця лютого, фактично визнавши хронічні проблеми на внутрішньому паливному ринку.
— Відповідне рішення уряд рф ухвалив на тлі збереження високих цін і вразливості інфраструктури. Обмеження поширюються на всі категорії експортерів, включно з виробниками. Також до 28 лютого продовжено заборону на постачання дизельного пального, суднового палива та інших газойлів до країн, які не мають власного виробництва. Це ще більше звужує експортні можливості російського паливного сектору, який і без того страждає від санкцій та логістичних обмежень.
— москва була змушена запровадити експортні обмеження наприкінці літа після серії атак дронів на нафтопереробні заводи та портову інфраструктуру — від Чорного моря до Балтики. Удари призвели до дефіциту пального в окремих регіонах і різкого зростання внутрішніх цін.
— Попри заяви влади про «стабілізацію», ціни залишаються підвищеними, а ризики для переробки й постачання не зникли. Продовження заборони свідчить про те, що російська влада не здатна одночасно підтримувати експорт і гарантувати стабільність внутрішнього ринку.
— Паливна галузь дедалі більше працює в режимі ручного управління, а експортні обмеження стають вимушеним інструментом латання системних проблем, посилених війною та санкційним тиском.
6. Світові ціни на нафту впевнено рухаються до найбільшого річного падіння за останні п’ять років, посилюючи тиск на російську економіку, яка залишається критично залежною від нафтогазових доходів.
— Наприкінці тижня котирування різко знизилися на тлі очікувань глобального надлишку пропозиції та зменшення геополітичної премії ризику.
— Ф’ючерси на нафту марки Brent опустилися до 61,2 долара за барель, WTI — до 57,3 долара. З початку року ціни втратили близько 18–20%, що робить поточне падіння найглибшим із 2020 року.
— Навіть тимчасові перебої з поставками не змогли розвернути тренд. Вже наступного року світовий ринок зіткнеться з профіцитом майже 4 млн барелів на добу. За таких умов країни-експортери змушені готуватися до тривалого періоду низьких цін і скорочення валютних надходжень.
— Для росії ця ситуація особливо болісна: падіння котирувань накладається на санкційні обмеження, знижені ціни продажу та залежність від обмеженого кола покупців.
— Зменшення доходів від експорту нафти створює додаткові ризики для бюджету рф, фінансування війни та підтримки економіки, яка вже перебуває під тиском санкцій і сповільнення зростання.
Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 26.12.2025
1. Україна заявила про серію результативних ударів по ключових енергетичних об’єктах росії.
— Безпілотники дальньої дії уразили найбільший в росії газопереробний завод в Оренбурзькій області — підприємство проєктною потужністю близько 45 млрд кубометрів газу на рік. Об’єкт розташований приблизно за 1700 км від кордону з Україною і має системне значення для російської газової галузі. Це не перший удар по заводу: попередня атака восени вже призводила до збоїв у видобутку на суміжних родовищах. Повторне ураження демонструє вразливість російської газопереробки навіть у глибокому тилу.
— Паралельно повідомляється про удари по нафтопереробній та портовій інфраструктурі на півдні росії. У морському порту Темрюк у Краснодарському краї загорілися два резервуари з нафтою, пожежа охопила близько 4 тис. кв. метрів.
— Також підтверджено атаку на Новошахтинський НПЗ у Ростовській області — підприємство потужністю близько 5,6 млн тонн нафти на рік, яке вже неодноразово ставало ціллю ударів у 2025 році.
— Сукупно ці атаки розширюють географію ураження російської енергетики: під ударом опиняються не лише НПЗ, а й газопереробка, порти та експортна логістика.
2. В рф загальний обсяг промислового виробництва скоротився на 0,7% у річному вимірі, а обробна промисловість уперше з початку 2023 року показала мінус — на 1%.
— Невелике зростання видобувного сектору на 0,7% не змогло компенсувати різке погіршення ситуації в несировинних галузях. Поза енергетичним сектором промисловість фактично занурюється в рецесію.
— Виробництво продуктів харчування, яке роками залишалося стабільним, впало на 0,8% — це перше зниження за 15 років. Деревообробка скоротила випуск на 9,1%, хімічна промисловість — на 1,7%. Випуск одягу з початку року зменшився на 2,4%, меблів — на 7,5%. У низці галузей зафіксовано фактичний обвал. Виробництво тракторів скоротилося на 61,6%, бульдозерів — на 53,7%, ліфтів — на 37,2%, пасажирських вагонів — удвічі. Автомобільна промисловість знову скотилася до рівнів 2022 року, втративши 34,1% обсягів.
— Дані вказують на те, що російська економіка втрачає здатність одночасно підтримувати військове виробництво та цивільний сектор. На тлі зростання витрат на війну, дефіциту інвестицій і технологічної ізоляції дедалі більше галузей стикаються з деградацією, що підсилює ризики затяжної промислової кризи.
3. російська промисловість увійшла в найглибшу кризу з кінця 1990-х років на тлі санкційного тиску, дорогих кредитів і різкого гальмування економіки після короткочасного воєнного підйому.
— За оцінками топменеджерів великих компаній рф, ситуація зі збутом продукції у 2025 році стала найгіршою з 1998 року. Показники попиту впали нижче рівнів криз 2009 та 2015 років — періодів світового фінансового обвалу та перших санкцій проти росії.
— В інституті констатують, що промисловість певний час адаптувалася до штучного «охолодження» економіки, однак цього року запас міцності фактично вичерпано.
— Виробничі плани підприємств скоротилися до мінімуму за останні 16 років, а індекс промислового оптимізму опустився до найнижчого рівня з 2009 року.
— Після двох років воєнного перегріву, коли бюджет спрямовував десятки трильйонів рублів на оборонні замовлення, економіка перейшла у фазу депресії.
4. Недофінансування бізнесу стає системною загрозою для російської економіки.
— російська економіка стикається з наростаючим дефіцитом фінансових ресурсів у реальному секторі, що перетворюється на довгострокове структурне обмеження для зростання.
— Ключовим фактором тиску на бізнес залишається політика високих процентних ставок. Вартість кредитних ресурсів стала економічно несумісною з рівнем рентабельності більшості підприємств, тоді як внутрішній ринок капіталу так і не зміг компенсувати втрату доступу до міжнародного фінансування.
— Закриття зовнішніх ринків капіталу, вимушене прискорення «структурної перебудови» та необхідність створення нових логістичних і виробничих ланцюгів різко підвищили потребу бізнесу у фінансуванні.
— Водночас доступних джерел для цього дедалі менше. Дефіцит інвестицій безпосередньо загрожує програмам заміщення імпорту комплектуючих і технологій.
— Заморожування інвестиційних проєктів, на які розраховував бізнес, підвищує ризик втрати конкурентних позицій у середньостроковій перспективі та закріплює технологічну відсталість російської економіки.
— За умов санкційного тиску та дорогого кредиту фінансова модель розвитку в росії вичерпується, а нестача ресурсів дедалі більше підриває потенціал економічного зростання.
5. росія вимушено переорієнтувала експорт зрідженого нафтового газу на ринки Центральної Азії та Афганістану.
— росія майже вдвічі збільшила експорт зрідженого нафтового газу до країн Центральної Азії та Афганістану, намагаючись компенсувати втрату європейського ринку після санкцій ЄС.
— За січень–листопад 2025 року постачання в цьому напрямку зросли до 1,016 млн тонн. Частка цих ринків у загальному експорті російського ЗНГ зросла до 36% проти 19% роком раніше.
— Така структура експорту свідчить не про розширення можливостей, а про звуження доступу росії до платоспроможних ринків після запровадження європейських обмежень на імпорт російського зрідженого газу з грудня 2024 року.
— Найбільшим покупцем російського ЗНГ у регіоні став Афганістан — країна з мінімальною купівельною спроможністю та високими політичними ризиками. Поставки туди за 11 місяців року зросли у 1,5 раза — до 418 тис. тонн, зокрема через спільні проєкти з Казахстаном. Зростання експорту відбулося частково за рахунок витіснення іранського газу, що також перебуває під американськими санкціями. Фактично росія дедалі глибше занурюється у торгівлю з ізольованими та санкційними юрисдикціями, замінюючи втрачений європейський ринок низькомаржинальними напрямками. Це посилює залежність експорту від політично нестабільних країн і підкреслює деградацію географії російської енергетичної торгівлі під санкційним тиском.
6. росія змушена спрямувати ще $9 млрд на фінансування будівництва АЕС «Аккую» в Туреччині, фактично дофінансовуючи затягнутий і проблемний проєкт державної корпорації «Росатом». Про це заявив міністр енергетики Туреччини Алпарслан Байрактар.
— Йдеться про нові кошти, які, за оцінками Анкари, будуть використані у 2026–2027 роках. Лише у 2026 році обсяг іноземного фінансування з російського боку може становити $4–5 млрд. Таким чином, фінансове навантаження на росію за проєктом, вартість якого оцінюється у $20 млрд, продовжує зростати.
— АЕС «Аккую», яку «Росатом» будує на умовах угоди 2010 року, мала бути введена в експлуатацію ще у 2025 році, однак запуск було відкладено.
— Затримки та необхідність додаткових вливань підкреслюють обмежені можливості російської сторони завершувати великі інфраструктурні проєкти без нових бюджетних і квазібюджетних ресурсів.
— На тлі цього Туреччина паралельно веде переговори з іншими країнами щодо альтернативних ядерних і відновлюваних енергетичних проєктів, прагнучи диверсифікувати джерела фінансування та технологій.
— Це зменшує стратегічну цінність «Аккую» для Анкари, тоді як для росії проєкт дедалі більше перетворюється на фінансовий тягар із відкладеним економічним ефектом.
7. Західний бізнес не вірить у «російське ельдорадо» навіть після війни.
— Ідея американської адміністрації про можливе повернення росії до статусу привабливого ринку для західних компаній не знаходить підтримки серед досвідчених інвесторів.
— Навіть у разі завершення війни росія залишатиметься високоризиковою та малопривабливою юрисдикцією для довгострокових інвестицій. За оцінками опитаних виданням бізнесменів і експертів, реальний економічний потенціал росії суттєво перебільшений.
— Масштаби її економіки співставні з Італією, однак перспективи зростання обмежені демографічним спадом, виснаженням легко доступних нафтових ресурсів і відсутністю конкурентних галузей поза сировинним сектором.
— Ключовим стримувальним фактором для західних інвесторів залишається системний ризик втрати активів. В умовах авторитарного управління, відсутності верховенства права та практики перегляду умов угод іноземний бізнес стикається з загрозами експропріації, кримінального переслідування і політичного тиску.
— Колишні інвестори прямо вказують на небезпеку не лише фінансових втрат, а й особистої безпеки. Навіть у разі часткового зняття санкцій повернення західних компаній ускладнить домінування китайських постачальників, які за останні роки зайняли значну частину російського ринку.
— Додаткову невизначеність створює ризик повторного запровадження санкцій у разі нової ескалації або конфлікту з Європою. росія дедалі більше сприймається не як ринок можливостей, а як джерело нестабільності та втрат.
— Для більшості західного бізнесу потенційна вигода не компенсує політичні, правові та репутаційні ризики роботи в країні.
8. Європейський Союз уперше за всю історію спостережень зафіксував стійкий профіцит у торгівлі з росією.
— За даними Євростату, у третьому кварталі 2025 року експорт ЄС до рф перевищив імпорт з неї на €1,5 млрд. Аналогічна ситуація спостерігалася і кварталом раніше, що робить цей тренд безпрецедентним з 2002 року.
— Ключовою причиною стало різке скорочення імпорту з росії на тлі санкцій та переорієнтації ЄС на альтернативних постачальників.
— Постачання російських енергоносіїв, які раніше формували основу торговельного балансу, продовжили падіння, тоді як експорт європейських товарів у рф знижувався значно повільніше.
— Хоча в окремих товарних групах залежність від російського імпорту ще зберігається, загальна статистика Євростату фіксує системне заміщення російських поставок продукцією з інших країн.
— Це означає, що росія втратила не лише ключові позиції на європейському ринку, а й статус торговельного партнера, який забезпечував ЄС позитивний для себе баланс.
— Фактично вперше за десятиліття торгівля з Євросоюзом стала для росії чистим відтоком валюти, що додатково тисне на її зовнішньоекономічні позиції та підкреслює довгостроковий ефект санкційної ізоляції.
