Позичені під час шлюбу гроші можуть бути спільним майном: ВС пояснив, як ділити право вимоги після розлучення

Якщо один із подружжя під час шлюбу передав спільні гроші в борг іншій особі, майнове право вимагати повернення цієї позики також може належати обом із подружжя, навіть якщо договір оформлений лише на чоловіка або дружину. При цьому, якщо борг уже присуджено судом, але рішення ще повністю не виконане, другому з подружжя належить не автоматично половина невиплаченої суми грошима, а 1/2 частка у самому праві вимоги. На це звернув увагу Верховний Суд у справі № 755/12204/18.

Водночас ВС пояснив ще один важливий момент: саме по собі визнання майна спільною сумісною власністю не завжди є належним способом судового захисту. Якщо спільність майна і так випливає із законної презумпції, це є підставою для його поділу, а не окремою кінцевою метою позову.

Що сталося у цій справі

Колишній чоловік звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя.

Сторони перебували у шлюбі з 2000 до 2017 року. За час шлюбу вони придбали житловий будинок, оформлений на дружину.

Крім того, під час шлюбу дружина передала третій особі в позику 110 тисяч доларів США.

Згодом заборгованість за цією позикою в еквіваленті 66 159 доларів США була стягнута судовим рішенням 2013 року на користь дружини.

Після розірвання шлюбу це рішення почали виконувати примусово. У результаті реалізації майна боржника дружина отримала 267 089,94 грн.

Колишній чоловік просив, зокрема, визнати будинок та земельну ділянку спільним майном, визначити за ним право на половину будинку, а також визнати 110 тисяч доларів, переданих у позику, спільним майном подружжя і стягнути з колишньої дружини частину отриманих від боржника коштів.

Що вирішили перша та апеляційна інстанції

Суд першої інстанції частково задовольнив позов, а апеляційний суд погодився з цим рішенням.

Суди визнали житловий будинок та 110 тисяч доларів, переданих у борг, спільним майном подружжя.

За чоловіком визнали право власності на 1/2 частину будинку та стягнули з колишньої дружини 133 544,97 грн, тобто половину фактично отриманих нею 267 089,94 грн у виконавчому провадженні.

Щодо земельної ділянки суди відмовили. Причина полягала в тому, що дружина отримала її під час шлюбу внаслідок приватизації, а таке майно в цій справі було визнано її особистою власністю.

Чому недостатньо просто «визнати будинок спільним»

Верховний Суд звернув увагу, що спірний житловий будинок був придбаний під час шлюбу, а дружина не спростувала презумпцію спільності майна подружжя.

Але сам висновок про те, що будинок належить до спільної власності, ще не є самостійним належним способом захисту.

Простими словами, якщо закон уже виходить із того, що придбане під час шлюбу майно є спільним, суду недостатньо лише повторно це констатувати. Необхідно вирішити, як саме майно поділити або яке право за ким визнати.

Тому Верховний Суд скасував рішення в частині окремої вимоги про визнання будинку спільним майном і відмовив у ній через неналежно обраний спосіб захисту.

Чому чоловікові визнали не «половину будинку», а частку у праві власності

Позивач просив визнати за ним право на частку у спільному майні, але не вимагав фізичного поділу будинку в натурі.

Тому Верховний Суд уточнив формулювання рішення: за чоловіком має бути визнано право на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на будинок, а не право на конкретну половину будинку як фізично відокремлену частину.

Це важлива різниця. «1/2 частка у праві» означає частку у праві власності на весь об’єкт, а не автоматично конкретні кімнати чи половину будівлі.

Чому право вимоги за позикою теж може бути спільним майном

Окремо Верховний Суд розглянув питання позики.

ВС виходив із того, що право вимоги за договором позики є майновим правом. Таке право є подільним і може входити до складу спільного майна подружжя.

Тобто важливим є не лише те, на кого формально оформлено договір позики.

Якщо гроші, передані в борг, були спільним майном подружжя, то і майнове право вимагати їх повернення може бути спільним.

Через відсутність прямої норми Сімейного кодексу щодо такого поділу Верховний Суд застосував аналогію закону та частину першу статті 71 СК України.

Чому не можна було просто стягнути з дружини половину отриманих грошей

Ключове значення мало те, що судове рішення про повернення позики ще не було виконане повністю і продовжувало перебувати на примусовому виконанні.

Саме тому Верховний Суд визнав помилковим стягнення з колишньої дружини 133 544,97 грн — половини тієї частини боргу, яку вона фактично вже отримала.

За обставинами цієї справи належним способом поділу було не присудження чоловікові певної грошової суми, а поділ самого права вимоги до боржника.

Що саме отримав колишній чоловік за рішенням Верховного Суду

Верховний Суд визнав за позивачем право на 1/2 частку у спільному праві вимоги, яке виникло за договором позики і за яким борг уже був присуджений судом на користь колишньої дружини.

Простими словами, чоловік отримав не право вимагати від колишньої дружини негайно виплатити йому половину невиконаного боргу, а право на половину самого майнового права щодо стягнення коштів із первісного боржника.

Як це пов’язано з виконавчим провадженням

Визнання за колишнім чоловіком 1/2 частки у праві вимоги має практичне значення для виконання рішення.

За висновком Верховного Суду, таке рішення є підставою для заміни сторони — стягувача у виконавчому провадженні відповідно до статті 442 ЦПК України.

Тобто другий із подружжя може реалізовувати свою частку вже безпосередньо в межах процедури стягнення боргу.

Що в результаті вирішив Верховний Суд

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу.

ВС:

- скасував рішення в частині окремого визнання будинку спільним майном та відмовив у цій вимозі;

- уточнив, що чоловікові належить 1/2 частка у праві спільної часткової власності на будинок, а не конкретна половина будинку в натурі;

- скасував стягнення з колишньої дружини 133 544,97 грн;

- замість цього визнав за чоловіком 1/2 частку у спільному праві вимоги за договором позики.

Отже, головний висновок ВС полягає в тому, що при поділі майна подружжя ділитися можуть не лише речі чи гроші, які вже фактично отримані, а й майнові права. Якщо право вимоги за позикою є спільним, а присуджений борг ще не стягнуто повністю, належним способом захисту може бути визнання за кожним із колишнього подружжя відповідної частки у цьому праві, а не стягнення компенсації один з одного.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21) можна ознайомитися за посиланням.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.