Позивач відмовився від позову після відкриття справи: ВС пояснив, коли провадження мають закрити

Подання позивачем заяви про відмову від позову є самостійною підставою для закриття провадження за пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України, якщо така відмова відповідає дійсній волі позивача, не суперечить закону та не порушує прав інших осіб. Добровільне виконання відповідачем заявленої вимоги після відкриття провадження не змінює цієї підстави закриття провадження на відсутність предмета спору. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження розглянув касаційну скаргу Особи_3 у справі за позовом ФОП Особи_1 до Особи_2, Особи_3 про стягнення заборгованості.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, закрив провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову (п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).

Судові рішення оскаржив Особи_3, вважаючи, що суд першої інстанцій повинен був закрити провадження у цій справі саме у зв’язку з відсутністю предмета спора, а не у зв’язку із відмовою позивача від позову.

ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України). Відмова від позову є одностороннім вільним волевиявленням позивача, і суд не може змушувати його підтримувати позов, якщо він бажає припинити розгляд після отримання задоволення своїх вимог.

Закриття провадження через відсутність предмета спору (п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) можливе лише тоді, коли спору не існувало на момент звернення або він припинився так, що між сторонами не залишилося неврегульованих питань. Оскільки борг був сплачений після пред’явлення позову, на момент подання заяви предмет спору реально існував.

За наявності заяви позивача про відмову від позову, яка не суперечить закону та не порушує права третіх осіб, суд зобов’язаний її прийняти. Касаційний суд не має повноважень змінювати диспозитивне волевиявлення позивача на іншу процесуальну підставу закриття провадження.

Обрання правильної підстави закриття (відмова через задоволення вимог відповідачем) має ключове значення для судових витрат, у такому разі застосовується ч. 3 ст. 142 ЦПК України, яка передбачає стягнення всіх понесених позивачем витрат з відповідача. Повернення частини збору з бюджету в цій ситуації є неправомірним, оскільки відповідач своїми діями довів справу до суду.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 15 липня 2026 року у справі № 345/5838/25 (провадження № 61-3489св26) можна ознайомитися за посиланням.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/138261948.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.