Працівника СІЗО мобілізували в день подання документів на бронювання: що вирішив суд
Кіровоградський окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом працівника Кропивницького слідчого ізолятора, який оскаржив накази про призов на військову службу під час мобілізації та зарахування до списків особового складу військової частини.
Позивач стверджував, що до його призову роботодавець направив документи для оформлення бронювання, тому вимагав скасувати відповідні накази, звільнити його з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини.
Суть справи
23 лютого 2026 року чоловіка прийняли на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України та призначили на посаду молодшого інспектора другої категорії відділу режиму й охорони державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор».
3 березня 2026 року установа направила до територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи для оформлення йому бронювання та відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Того ж дня працівник пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його придатним до військової служби. Наказом начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 3 березня 2026 року №684 його призвали на військову службу під час мобілізації та направили для проходження служби до військової частини.
Наказом командира військової частини від тієї ж дати №62 чоловіка зарахували до списків особового складу та призначили на посаду солдата резерву запасної роти.
Звертаючись до суду, позивач просив визнати протиправним і скасувати наказ територіального центру комплектування та соціальної підтримки в частині його призову на військову службу та направлення до військової частини. Він також вимагав скасувати наказ командира військової частини в частині зарахування його до списків особового складу та призначення на посаду, а також зобов’язати військову частину ухвалити рішення про його звільнення з військової служби й виключити зі списків особового складу.
Позивач наголошував, що був належним чином заброньований ще до призову. На його думку, неврахування цієї обставини територіальним центром комплектування та соціальної підтримки призвело до незаконного призову і подальшого зарахування до списків особового складу військової частини.
Водночас на виконання ухвали суду Кропивницький слідчий ізолятор повідомив, що станом на 2 та 3 березня 2026 року рішення уповноваженого органу про бронювання працівника не було ухвалено.
Позиція територіального центру комплектування
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки заперечував проти задоволення позову. Відповідач зазначив, що на момент призову чоловік перебував на військовому обліку як військовозобов’язаний.
За позицією відповідача, призову на військову службу під час мобілізації не підлягають військовозобов’язані, які заброньовані у встановленому порядку та перебувають на спеціальному військовому обліку. Водночас сама наявність підстав для бронювання або направлення роботодавцем документів для його оформлення не означає, що військовозобов’язаний уже набув статусу заброньованої особи.
Військовозобов’язаний вважається заброньованим після ухвалення відповідного рішення, зарахування на спеціальний військовий облік і внесення відомостей про надану відстрочку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
Відповідач наголосив, що матеріали справи не підтверджували наявності у позивача оформленого бронювання, відстрочки від призову або зарахування на спеціальний військовий облік станом на момент видання наказу про призов. Витяг із застосунку «Резерв+», сформований 5 березня 2026 року, також не підтверджував наявності відстрочки станом на 3 березня, а лише відображав набуття чоловіком статусу військовослужбовця після призову.
Оскільки військово-лікарська комісія визнала позивача придатним до військової служби, а відомості про належним чином оформлені бронювання чи відстрочку були відсутні, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вважав призов правомірним.
Військова частина відзиву на позов не подала, хоча була належним чином повідомлена про відкриття провадження.
Позиція та висновки суду
Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову під час мобілізації військовозобов’язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час і зараховані на спеціальний військовий облік.
Оформлення бронювання здійснюється за встановленою законодавством процедурою. Згідно з пунктом 29 Порядку бронювання військовозобов’язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №76, переведення військовозобов’язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки здійснюється автоматично протягом 72 годин із моменту формування списку засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів за умови дотримання встановлених вимог. Інформація про надання відстрочки у зв’язку з бронюванням відображається у військово-обліковому документі в електронній формі.
Суд установив, що чоловіка прийняли на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України 23 лютого 2026 року, а документи для оформлення його бронювання Кропивницький слідчий ізолятор направив 3 березня 2026 року.
Однак станом на 2 та 3 березня рішення уповноваженого органу про бронювання працівника не було ухвалено. У матеріалах справи також не було доказів того, що до видання наказу про призов його зарахували на спеціальний військовий облік у зв’язку з бронюванням або що йому оформили чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
За таких обставин сам факт направлення 3 березня документів для оформлення бронювання не свідчив про те, що на момент призову позивач уже був заброньований у встановленому порядку. Суд підкреслив, що навіть якби документи були направлені або отримані територіальним центром комплектування та соціальної підтримки раніше у межах того самого календарного дня, це не замінювало передбаченого законом юридичного факту оформлення бронювання та перебування на спеціальному військовому обліку.
Бронювання і пов’язана з ним відстрочка мають бути належним чином оформлені до моменту реалізації призову. Після набуття особою статусу військовослужбовця питання припинення військової служби регулюється іншими нормами законодавства. Суд зауважив, що такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду щодо необхідності реалізації права на відстрочку до набуття статусу військовослужбовця.
На момент видання наказу про призов позивач мав статус військовозобов’язаного, був визнаний придатним до військової служби та не мав оформленого бронювання і пов’язаної з ним відстрочки. Матеріали справи також не містили доказів існування інших передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав, які виключали б його призов.
Тому суд не встановив порушень законодавства під час видання наказу про призов і не знайшов підстав для визнання його протиправним та скасування.
Щодо наказу командира військової частини суд зазначив, що підставою для направлення чоловіка до військової частини та зарахування до списків її особового складу був наказ про призов. Оскільки протиправності цього наказу не встановлено, а інших доказів порушення військовою частиною вимог законодавства під час зарахування позивача до списків особового складу не надано, підстав для скасування наказу командира військової частини також не було.
Відстрочка від призову та звільнення з військової служби є різними правовими інститутами
Розглядаючи вимогу про звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу, суд звернув увагу, що звільнення військовослужбовців здійснюється з підстав та в порядку, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Відстрочка від призову під час мобілізації та звільнення особи, яка вже набула статусу військовослужбовця, є різними правовими інститутами.
Суд послався на постанову Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, у якій зазначено, що процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася. Визнання порушень процедури призову саме собою не відновлює попереднього становища особи шляхом її звільнення з військової служби. Звільнення військовослужбовця стосується інших правовідносин та здійснюється з підстав, визначених законодавством про проходження військової служби.
У розглянутій справі суд не встановив протиправності призову. Матеріали справи також не містили доказів існування передбаченої статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» самостійної підстави для звільнення позивача, щодо реалізації якої він звертався до командування військової частини та між сторонами виник спір.
Тому зобов’язання військової частини ухвалити рішення про звільнення позивача з військової служби та виключити його зі списків особового складу не було належним правовим наслідком обставин, на які він посилався.
За результатами розгляду справи № 340/1975/26 Кіровоградський окружний адміністративний суд повністю відмовив у задоволенні позову. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
