У Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» відбувся Парламентський діалог – зустріч із головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком. Разом із ним на неї завітали народні депутати України. До заходу також долучилися начальник Полтавської обласної військової адміністрації Віталій Дяківнич, його перший заступник Олег Мізік і перший заступник голови Полтавської обласної ради Олександр Лемешко, заступники начальника ОВА Євген Кончаковський та Ірина Салогуб, секретар Полтавської міської ради Катерина Ямщикова, представники педагогічної, наукової спільноти, студентського самоврядування, медіа та ін. Крім того, на зустріч прибули представники Сумщини й Луганщини.
На початку заходу присутні вшанували пам’ять полеглих у Війні за Незалежність України хвилиною мовчання.
Після цього з вітальним словом до учасників Парламентського діалогу звернувся президент НУ «Полтавська політехніка» Володимир Онищенко. Він висловив вдячність народним депутатам за підтримку наукової спільноти та відзначив здобутки вишу, наголосивши, що серед його працівників є сім лауреатів премії Верховної Ради для молодих науковців та 17 лауреатів премії Президента України в галузі науки й техніки.
Руслан Стефанчук у своєму виступі наголосив на важливості прямого діалогу між парламентом та академічними колами. Відкрита комунікація в суспільстві, за його словами, є однією з ключових цінностей, що відрізняє Україну від держави-агресорки. Крім того, спілкування з освітянами для нього особисто як для професора надзвичайно цінне, адже саме ці люди закладають підвалини майбутнього країни. Подібну зустріч спікер уже проводив на Харківщині, тепер-от завітав на Полтавщину.
Голова ВР окреслив пріоритети України, яка перебуває в правовому режимі воєнного стану, зокрема досягнення сталого й справедливого миру, а також шлях до інтеграції з Європою, та пояснив важливість ухвалення оновленого Цивільного кодексу.
«Говорячи про різні питання, пов’язані з настанням справедливого миру, ми повинні думати про те, що буде на наступний день після завершення війни. Ми повинні думати, якою Україна буде завтра. А Верховна Рада повинна думати, за якими правилами будуть жити в цій країні. Тому що це буде абсолютно інша Україна… На сьогодні, мені здається, найбільший іспит, який проходить наша держава, Верховна Рада, все законодавство країни, – це випробування на те, чи проходить це законодавство випробування війною… Все законодавство України свого часу писалося як спадщина Радянського Союзу й із нормами на мирний час. Так написана Конституція України, так написані законодавчі акти. Це все законодавство мирного часу. І зараз ми розуміємо чітко, що функціонує, а що не функціонує в умовах воєнного стану… Ви знаєте ту кількість законодавства, яке приймається Верховною Радою на період воєнного стану. Але після його завершення всі ми повинні повернутися до нормального життя… І ми повинні готуватись до цього… Ми вже напрацьовуємо цілу низку законодавчих актів для того, щоб Україна отримала чіткі правила на після війни. І одним із таких фундаментальних документів є Цивільний кодекс України. Це єдиний нормативно-правовий акт у країні, який забезпечує всю палітру життя, починаючи від зачаття людини, народження, супроводжує все життя й навіть після смерті ще шість місяців. Немає жодного іншого такого акту, який би настільки глибоко координувався з повсякденним життям людини… І тому увага до нього має бути особлива… Ми повинні визначити правила життя після війни. Ми взагалі повинні з’ясувати, яку Україну після війни ми хочемо будувати… Чи це буде фортеця на сході Європи, чи це буде хаб між багатьма країнами, чи це буде інша модель. Ми повинні зрозуміти, тому що від цього все залежить: і модель правового регулювання, і модель економіки країни, і модель цифрових ризиків… Які пріоритети для нас є визначальними? Людина була й залишається вищою соціальною цінністю, тому що саме завдяки цьому антропоцентризму на сьогодні Україна тримається, тому що в нас є повага до людської гідності, власність під законом, бізнес із передбачуваним правом і правилами. І, що головне, право, якому ми всі можемо довіряти», – наголосив Руслан Стефанчук.
Робота над оновленням ЦК, за словами спікера, триває з 2019 року. До неї долучені як фахівці, котрі формували Цивільний кодекс, що набрав чинності 1 січня 2004 року, так і нові. Більше того, щоб охопити якомога ширше коло питань, які можуть виникнути в українців, парламентарії проводять обговорення зі спеціалістами у різних сферах. Також у своїх напрацюваннях робоча група використала найкращі елементи європейського законодавства.
Як результат в оновленому Цивільному кодексі вийшло дев’ять книг, які закривають усю сферу приватноправового регулювання. Тут є загальні положення, особисті немайнові права, речове право, право інтелектуальної власності, зобов’язання, спадкове право, сімейне право, міжнародне приватне право, гласність прав, правочинів та юридичних фактів (публічність прав цивільних).
Деякі із запропонованих новацій
- Розширення суб’єктів права: введені поняття «професіонал» та «споживач» (із забезпеченням пріоритетного захисту слабшої сторони – споживача).
- Спрощення договорів: легалізовані «договори без паперу», у тім числі визнаються правочини через цифрову взаємодію, наприклад, підтвердження дії в месенджерах.
- Захист прав захисників і захисниць України: зафіксовані цивільно-правові статуси для військовиків і ветеранів.
- Захист національної безпеки: наданий особливий статус оборонним інтелектуальним розробкам.
- Збереження генофонду: здійснене правове врегулювання у сфері новітніх репродуктивних технологій, зокрема у тому, що стосується збереження й заморожування репродуктивних матеріалів українських військовослужбовців.
- Право на офлайн: запроваджене так зване право інформаційної тиші, тобто право не відповідати на робочі повідомлення в позаробочий час.
- Регулювання ШІ-контенту: законодавчо визначений статус об’єктів, створених штучним інтелектом.
- Інтеграція сімейного права: всі сімейні норми введені до Цивільного кодексу на основі принципу найкращого для дитини, захисту її інтересів.
- Осучаснення спадкового права: урегульовані питання цифрової спадщини, спадкування заморожених біоматеріалів та права на репарації.
- Прибирання кордонів: запроваджені концепції «сім’ї без кордонів» і «роботи без кордонів» для українців, які виїхали в інші держави.
- Оновлення речового права: закріплені нові об’єкти (паркомісця, цифрові акаунти), запроваджені захист добросовісного набувача й механізм «посідання» як протидія окупації майна.
- Українізація: використана питома українська правнича мова з поверненням автентичної термінології.
- Захист репутації: впорядковане питання захисту від інформаційних зловживань.
Про важливе – у цитатах
- Приватне право як основа регулювання: «Цивільний кодекс – це кодекс приватного права. Все, що є приватним і чітко не вилучено до публічної сфери законами, регулюється цим Кодексом за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено».
- Відшкодування збитків від військової агресії: «Шкода, завдана державою-агресором, відшкодовується нею без будь-яких питань доведення вини – для цього введено окремий блок у позадоговірних зобов’язаннях».
- Договори «без паперу»: «Ви знаєте, що зараз практика Європейського суду йде в тому, що договір вважається укладеним, навіть якщо ви поставили лайк у мережі чи WhatsApp. Це швидкість торгового обороту».
Окрему увагу під час зустрічі її учасники приділили реформуванню кримінального законодавства. Відповідаючи на питання, Руслан Стефанчук наголосив, що кодифікація має зберігати логічну послідовність: спочатку формуються цивільні відносини, а вже потім – нормативна база щодо їх кримінально-правового захисту.
Під час дискусії присутні також порушили питання автономії закладів вищої освіти, комерціалізації наукових розробок та підтримання фундаментальних дисциплін: математики, фізики й хімії тощо.
Обговорення концептуальних засад кодексу триватиме під час наступних зустрічей у регіонах і консультацій із експертним середовищем.
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
