Якщо раніше українська вища освіта не асоціювалася так тісно з корупційними схемами, то зараз резонансних скандалів навколо регіональних та й столичних вишів вистачає.

Близький до керівництва одного із вінницьких університетів інсайдер каже: «Кандидатська — це однокімнатна в Києві. Докторська — двокімнатна, професорське звання потягне на трикімнатну квартиру в столиці. А відмазування від мобілізації через другу вищу освіту, купа «аспірантури» — це ж Клондайк і Ельдорадо разом взяті. Закривання очей на плагіат, навчання «за свині» — це теж дохід. І нарешті електоральний ресурс: тут найбільші бариші».

Це такий собі коротенький лікнеп для фізико-ліриків, які ще живуть мірками студентської романтики. Теперішні виші, на жаль, це вже більше про комерцію, близьку за суттю до стихійних базарів, де «за бабки» можна вирішити все.

Кілька місяців тому під приціл медіа потрапила не зовсім прозора ситуація із виборами ректора Вінницького педуніверситету. Виписана законом процедура там раптом налетіла на якусь незрозумілу і, очевидно, штучно створену перешкоду. Хоча традиційно намагалися знову зманіпулювати позицією студентів та «частини колективу».

Як кажуть експерти, усе пішло у протилежному від закону руслі. Законно зареєстровані кандидати на посаду ректора не всі витримали інтригу. Із трьох претендентів на сьогодні залишився лише молодий принциповий науковець професор Борис Максимчук. Він ще вірить, що закон один для всіх і що прозорі вибори відбудуться…

Вибори вже переносили двічі. І хоча попередній керівник вишу стала нелігітимною, вибори знову відкладають. Натомість призначають виконувачку обов’язків ректора. Причому не когось із поважних керівників педу, а абсолютно несподівану у цій ситуації людину. І, як з’ясувалося в ході скандальної дискусії у вінницьких пабліках та соцмережах, не таку вже й однозначну, а зі своїм скелетиком у шафі. І мова дійсно піде не про плагіат, а про доброчесність у ширшому значенні.

Сподіваємось, пані Наталія Замкова, виконувачка обов’язків ректора Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, знає, про що мова у телеграмканалі «Таємниці ВДПУ». А ми введемо у курс справи читачів, які цю інформацію пропустили.

Суть претензій до новопризначеної в.о. очільниці авторитетного державного вишу в тому, що її звинувачують у приховуванні бізнес-активів від контролюючих органів та декларуванні недостовірної інформації.

У центрі уваги громадськості опинилася її частка у статутному капіталі вінницького ТОВ «Грація» — підприємства, чиїм основним видом діяльності є ресторанний бізнес. Весною 2017 року Наталія Замкова, яка тоді обіймала посаду директора Вінницького торговельно-економічного інституту, подала щорічну декларацію. У розділі корпоративних прав вона зазначила частку в ТОВ «Грація» у розмірі 8,6% вартістю 5 149 гривень. Водночас у декларації містилося важливе застереження: ще у жовтні 2001 року, відповідно до протоколу зборів учасників товариства, її було виведено зі складу засновників, а зміни до Єдиного державного реєстру так і не внесли через бездіяльність тодішнього керівництва підприємства.

Цей аргумент тривалий час залишався головним поясненням ситуації, зважаючи на встановлені законом обмеження щодо володіння корпоративними правами для керівників державних закладів вищої освіти. До того ж, у травні 2017 року Вінницький міський суд, розглянувши позов Наталії Замкової, встановив юридичний факт, що з 1 січня 2010 року вона не є учасницею ТОВ «Грація». Здавалося б, судове рішення мало б поставити остаточну крапку в цьому питанні та звільнити державну службовицю від будь-яких підозр у володінні комерційними структурами.

Однак, попри судове рішення, яким було встановлено факт виходу Наталії Замкової зі складу учасників ТОВ «Грація», у січні 2024 року вона знову задекларувала свою частку у статутному капіталі підприємства. При цьому жодних пояснень чи застережень щодо невнесених змін до ЄДР у декларації вже не було. Якщо раніше йшлося про формальну невідповідність реєстраційних даних, то у виправленій декларації корпоративні права були відображені як чинний актив, що належить посадовиці.

Наступна сторінка декларування корпоративних прав Замкової розгорнулася у квітні 2026 року. Перед затвердженням на посаді виконувачки обов’язків ректора Вінницького педагогічного університету вона подала нову декларацію, у якій згадані корпоративні права в ТОВ «Грація» вже повністю зникли. У відповідному розділі документу було вказано, що об’єкти для декларування відсутні.

Це зникнення активу й привернуло увагу. Адже дані державних реєстрів, які відображаються в аналітичній системі YouControl, демонструють іншу картину. Станом на червень 2026 року Наталія Замкова, як і раніше, значиться засновницею та кінцевою бенефіціарною власницею ТОВ «Грація» з часткою 8,6272%.

Громадські опоненти Замкової звертають увагу, що у 2021–2022 роках, під час загальнодержавної кампанії з верифікації кінцевих бенефіціарних власників, керівництво «Грації» офіційно оновлювало структуру власності компанії та повторно підтверджувало перед державними органами, що Замкова залишається співвласницею фірми.

У підсумку виникає очевидне протиріччя. Якщо ще у 2017 році суд встановив факт виходу посадовиці зі складу учасників комерційної структури, то чому відповідні зміни так і не були внесені до державного реєстру? І чому протягом наступних років фірма продовжувала офіційно зазначати Замкову як свого бенефіціара?

У ході дискусії у медіа та соцмережах правознавці пояснили, що антикорупційне законодавство чітко регулює подібні ситуації. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», відомості Єдиного державного реєстру вважаються достовірними та можуть використовуватися державними органами як чинні, доки до них не внесено офіційних змін.

Якщо ж у декларації не відображено корпоративні права, які формально ще значаться за особою у Єдиному державному реєстрі, це може стати підставою для перевірки з боку НАЗК і оцінюватися як можливе порушення вимог фінансового контролю. Залежно від обставин такі дії можуть кваліфікуватися як адміністративне правопорушення за ст. 172-6 КУпАП, а у випадку встановлення умисного внесення завідомо недостовірних відомостей і відповідного порогу — як кримінальне правопорушення за ст. 366-2 КК України.

Окрім питання декларування, виникає й інший правовий аспект — обмеження щодо володіння корпоративними правами посадовими особами. Як керівниця державного закладу вищої освіти, посадова особа юридичної особи публічного права Наталія Замкова підпадає під дію ст. 36 Закону України «Про запобігання корупції». Відповідно до цієї норми, при наявності корпоративних прав вона зобов’язана протягом 30 днів після призначення на посаду, пов’язану з державною службою, передати їх в управління іншій особі (управителю) у спосіб, що унеможливлює виникнення конфлікту інтересів.

При невиконання цих вимог може йтися про порушення антикорупційного законодавства та, залежно від обставин, про адміністративну відповідальність за ст. 172-7 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Корпоративні права виконувачки обов’язків ректорки педуніверситету й надалі відображаються в державних реєстрах, хоча з її останньої декларації вони зникли. Медійники та громадськість вважають, що ця невідповідність вимагає публічних пояснень Замкової та неупередженої перевірки з боку НАЗК і правоохоронних органів.

Адже доброчесність і для депутата обласної ради, і для в.о ректора педагогічного університету це не умовна чи абстрактна категорія. Це основа європейського суспільства, яке будуватимуть майбутні педагоги, для яких особистий приклад керівника вишу має визначальне значення.

Василь Снігур

Від редакції: Готові вислухати інші точки зору.