Проблемний контрагент – не доказ фіктивності операції: Верховний Суд скасував донарахування на 7,7 млн грн
Негативна інформація про контрагента, недоліки первинних документів чи відсутність товарно-транспортної накладної самі по собі не доводять нереальність господарської операції – податкова має підтвердити свої висновки сукупністю належних доказів. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові у справі № 320/46732/23.
Верховний Суд поставив крапку у податковому спорі між підприємством та ГУ ДПС у м. Києві щодо донарахування податку на прибуток і ПДВ. Суд детально пояснив, чого недостатньо для висновку про нереальність господарської операції.
Суть спору
Податкова перевіряла підприємство за період з 1 липня 2018 року по 30 вересня 2021 року. За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що підприємство знизило податок на прибуток на 5 822 176 грн та ПДВ на 1 875 680 грн.
Претензіїї стосувалися зокрема операцій з чотирма контрагентами. Податкова вважала, що ці операції фактично не відбувалися.
Серед аргументів ДПС були:
- недоліки первинних документів;
- відсутність або неналежне оформлення товарно-транспортних накладних;
- невідповідність номенклатури товарів на різних етапах ланцюга постачання;
- відсутність у контрагентів необхідної кількості працівників;
- відсутність або недостатність основних засобів, складських приміщень та транспортних ресурсів;
- інформація з податкових інформаційних систем;
- відомості, отримані у межах кримінальних проваджень щодо контрагентів.
На думку контролюючого органу, усе це разом свідчило про нереальність операцій.
Рішення судів попередніх інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій із таким підходом не погодилися. Вони звернули увагу не лише на те, якими ресурсами володіли контрагенти, а й на те, що відбувалося з товаром або результатом робіт після укладання договорів.
У справі були договори, первинні документи, податкові накладні, документи про отримання товару, документи щодо його подальшого використання, платіжні документи та банківські виписки.
Щодо ремонтних робіт суди також врахували договір, протокол погодження ціни, акти виконаних робіт та документи, які підтверджували використання приміщення.
Тобто суди оцінювали не один документ і не один аргумент податкової, а всю картину операцій.
Саме такий підхід підтримав і Верховний Суд.
Верховний Суд: первинні документи важливі, але самі по собі не є абсолютним доказом
Верховний Суд окремо звернув увагу на важливий момент. Наявність правильно оформленої первинки та зареєстрованої податкової накладної сама по собі ще не означає автоматичного підтвердження права платника на податковий кредит чи врахування відповідних витрат.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, формальне оформлення документів не може створити податкові наслідки. Такий підхід відповідає загальним вимогам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, за яким платники податків зобов’язані вести облік на підставі первинних документів та інших документів, передбачених законодавством.
Водночас із цього не випливає й протилежне правило: якщо у документах є недоліки або у контрагента є проблеми, операція автоматично стає нереальною. Саме на цій межі Верховний Суд і зосередив увагу.
Одним із ключових висновків постанови є те, що інформація про контрагента не має наперед установленої доказової сили. Те, що у контрагента недостатньо працівників, основних засобів, складів або транспортних засобів, саме по собі ще не доводить, що конкретна операція з платником податків не відбулася.
Так само дані податкових інформаційних систем та інформація про інші операції контрагента не можуть автоматично спростовувати фактичне придбання товарів, робіт чи послуг платником. Для такого висновку податковий орган має довести саме нереальність конкретної господарської операції, а не лише продемонструвати проблеми чи невідповідності у діяльності іншої юридичної особи.
При цьому суд має перевірити всі обставини у сукупності: чи був товар або результат робіт фактично отриманий, чи відбувалося його переміщення, чи використовувався він у діяльності підприємства, чи здійснювалася оплата, як поводилися сторони та які ще докази підтверджують або спростовують операцію.
Відсутність ТТН ще не доводить, що товару не було
Окремо Верховний Суд розібрав аргумент податкової щодо товарно-транспортних накладних. Відсутність ТТН або недоліки в її оформленні не означають автоматично, що товар не передавався покупцю. Для оцінки реальності операції суд має враховувати весь комплекс доказів, який підтверджує фактичний рух товару.
Тому податкова не може побудувати весь висновок про нереальність операції лише на тому, що в матеріалах немає належно оформленої ТТН.
Водночас ТТН може мати значення для справи. Якщо разом з її відсутністю є й інші обставини, які свідчать про те, що товар фактично не переміщувався і не був отриманий, суд оцінюватиме весь цей комплекс доказів.
Кримінальне провадження щодо контрагента не є автоматичним доказом
Ще один аргумент податкової стосувався кримінальних проваджень щодо контрагентів.
Верховний Суд звернув увагу: сам факт того, що щодо контрагента є кримінальне провадження, не робить автоматично нереальними всі його господарські операції. Інформацію з такого провадження суд може враховувати, але вона має оцінюватися разом з іншими доказами.
При цьому ВС звернув увагу і на інший момент: для адміністративного суду не є обов’язковою умовою наявність обвинувального вироку, щоб оцінити певні факти, встановлені у кримінальному провадженні. Але й самі відомості з такого провадження не можуть автоматично замінити доказування реальності чи нереальності конкретної операції.
У цьому контексті Суд послався, зокрема, на свою постанову від 31 січня 2024 року у справі № 640/1595/21.
Водночас Верховний Суд не сказав, що достатньо мати договір, акт і податкову накладну – і податкова вже нічого не може зробити. Навпаки, Суд підкреслив: сама наявність первинних документів та зареєстрованої податкової накладної ще не доводить реальність операції, якщо насправді вона не відбулася. Це відповідає загальному правилу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України: показники податкової звітності мають формуватися на підставі первинних документів та інших документів, передбачених законодавством.
Для податкового обліку важлива не лише форма документа, а й те, чи відображає він реальну господарську операцію. Тому в таких спорах працюють одразу два правила. Перше: формальна наявність документів не рятує нереальну операцію. Друге: недолік окремого документа не робить автоматично нереальною операцію, яка підтверджується іншими доказами. Саме між цими двома підходами суд і має знайти баланс.
Постанова ВС у справі № 320/46732/23 не означає, що будь-яку операцію можна підтвердити одним комплектом первинки. Її практичний сенс дещо інший: податковий спір не повинен зводитися до пошуку одного проблемного документа або недоліків у контрагента.
Якщо податкова говорить про нереальність операції, вона має обґрунтувати цей висновок доказами. А суд, зі свого боку, має оцінити всю картину – документи, оплату, отримання та використання товарів або результатів робіт, поведінку сторін та інші обставини.
Для бізнесу це означає просту річ: чим краще можна простежити реальний шлях товару, роботи чи послуги від договору до фактичного використання, тим повніше можна пояснити економічний зміст операції у разі податкового спору.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
