Продаж власних речей на ОЛХ чи «тіньовий бізнес»: що каже ВС та чому не варто ігнорувати запити банку

Останнім часом в українців дедалі частіше виникають занепокоєння стосовно можливого блокування рахунків після продажу товарів на маркетплейсах таких як, OLX, Prom.ua та ін. Побоювання пов’язані по-перше з поширенням недостовірної інформації в соцмережах та в неправильному трактуванні норм законодавства.

Насправді це не зовсім так. Сам по собі продаж речей через OLX, Prom чи інший онлайн-майданчик не означає, що рахунок автоматично потрапить під перевірку. Лише в окремих випадках банки намагаються вияснити, чи не мають фінансові операції ознак ризику, визначених законодавством про фінансовий моніторинг.

Саме тому поодинокі перекази на банківську картку після продажу особистих речей не викликають жодних запитань, а в інших випадках – банк може попросити надати документи або додаткові пояснення.

Чому виник міф, що банки «перевіряють OLX»

Останніми роками в інтернеті дедалі частіше можна зустріти повідомлення про нібито масові перевірки переказів після продажу товарів через OLX або Prom. Через це багато хто зробив висновок, що банки почали контролювати самі маркетплейси або мають доступ до інформації про кожне оголошення. Насправді механізм працює інакше.

Банк не бачить, що саме продав клієнт, кому він відправив товар і через який сайт знайшов покупця. Установа отримує лише інформацію про фінансову операцію: суму переказу, відправника, отримувача, регулярність надходжень та інші банківські реквізити.

Коли людина продає один раз власний телевізор чи дитячий візок – для банку це звичайний переказ. Інший випадок, коли на рахунок систематично надходять десятки платежів від різних осіб, причому на приблизно однакові суми. Саме тоді операція може привернути увагу банку не тому, що гроші надійшли після продажу через OLX, а тому, що її характеристики відповідають критеріям ризиковості.

Чому банки взагалі ставлять такі запитання

Обов’язок банків перевіряти окремі фінансові операції встановлений законом. Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-IX, банки є суб’єктами первинного фінансового моніторингу. Це означає, що вони повинні аналізувати фінансові операції клієнтів, якщо ті можуть свідчити про ризик відмивання коштів, фінансування незаконної діяльності або інших порушень вимог законодавства.

Інакше кажучи, завдання банку – оцінити, чи відповідає конкретна фінансова операція звичайній поведінці клієнта і чи не має вона ознак, які закон визначає як ризикові.

Саме тому однаковий переказ для двох різних людей може оцінюватися по-різному. Якщо для одного клієнта це звичайний продаж власної речі, то для іншого – одна з десятків регулярних операцій, які потребують додаткової перевірки.

Коли банк може поставити запитання

Завдання банку – звертати увагу лише на ті операції, які дійсно вибиваються із загальної картини або можуть свідчити про ризики. Саме такий ризик-орієнтований підхід закріплений у статті 7 Закону №361-IX.

Є ще один важливий момент. Стаття 11 цього Закону визначає випадки, коли банк повинен провести належну перевірку клієнта. Наприклад, якщо йдеться про разову фінансову операцію на суму від 400 тисяч гривень. Але сума – далеко не єдиний критерій. Навіть менші перекази можуть зацікавити банк, якщо вони виглядають нетипово або мають ознаки ризикових операцій.

Тому, коли картка фактично перетворюється на торговий майданчик, з боку це вже може виглядати не як продаж власних речей, а як систематична торгівля. Саме тоді банк може попросити пояснити, звідки надходять кошти, або попросити документи, які підтверджують їх походження.

В податковій також наголошують на тому, що:

• продаж індивідуального майна (особистих речей) не розцінюється як підстава для фінансової або адміністративної відповідальності за порушення вимог чинного податкового законодавства;
• лише систематичний продаж та одночасно однорідний асортимент товарів має ознаки підприємницької (господарської) діяльності. Це не стосується реалізації індивідуального майна (особистих речей) громадянами за допомогою таких електронних торговельних платформ як OLX, Prom та будь-яких соцмереж;
• посилення контролю за інтернет-продажами здійснюється, щоб запобігти зловживанням та ухиленню від сплати податків саме в сфері підприємницької діяльності.

Тому суб’єктів господарювання, які залишаються в «тіні», закликають привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства самостійно та добровільно: 

• офіційно зареєструватися як суб’єкт господарювання;
• здійснювати розрахунки через належним чином зареєстровані РРО/ПРРО; 
• дотримуватися податкового законодавства, щоб уникнути фінансової та адміністративної відповідальності у майбутньому.

Чи потрібно доводити банку, що ви продали власну річ

Якщо людина час від часу продає особисті речі, якими вже не користується, це не вважається підприємницькою діяльністю. Старий ноутбук, дитячий велосипед, меблі після ремонту чи мобільний телефон – звичайне майно, яке власник має право продати іншій особі. Сам факт отримання коштів за таку річ не означає, що клієнт повинен автоматично готувати пакет документів для банку.

Втім, якщо операція все ж привернула увагу банку, і він звернувся із запитом, ігнорувати його не варто. Як правило, фінансова установа просить пояснити походження коштів або підтвердити зміст операції. Це стандартна процедура фінансового моніторингу, а не звинувачення клієнта у порушенні закону.

Якщо мова йде про продаж особистих речей через OLX чи Prom, зазвичай достатньо показати те, що підтверджує сам факт продажу. Це можуть бути: скріншоти оголошення, листування з покупцем, підтвердження оформлення замовлення або доставки, електронний чек чи накладна служби доставки, виписка з рахунку, де видно надходження коштів.

Чи можуть через це заблокувати рахунок

Сам по собі запит банку ще не означає, що рахунок заблокують. Тут важливо розрізняти два різні поняття. Перше – банк звертається до клієнта із проханням надати документи або пояснення. У цей час рахунок може працювати у звичайному режимі.

Друге – банк тимчасово зупиняє проведення окремої фінансової операції або застосовує інші заходи, передбачені законодавством про фінансовий моніторинг. Підставою є сукупність факторів ризику, які банк встановив під час аналізу операцій.

Що говорить судова практика

Цікаво, що Верховний Суд нещодавно розглядав спір між клієнтом і банком, який відмовився проводити операції після того, як людина не підтвердила походження коштів. Позивач наполягав, що банк діяв безпідставно, однак суд із цим не погодився.

У постанові від 1 липня 2026 року у справі №331/194/25 Верховний Суд зазначив: якщо банк у межах фінансового моніторингу запитує документи, клієнт має їх надати. Якщо цього не зробити, фінансова установа може законно відмовити у проведенні операцій або припинити обслуговування рахунку.

Тому, якщо банк усе ж попросив пояснення, не варто сприймати це як звинувачення. У більшості випадків достатньо надати коротке пояснення та документи, які підтверджують зміст операції. Відкрита комунікація з банком зазвичай дозволяє швидко завершити перевірку й уникнути зайвих проблем.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.