Прожитковий мінімум чи 1762 грн: суд пояснив, яку розрахункову величину застосовувати до виплат військовослужбовцю

Черкаський окружний адміністративний суд розглянув питання щодо правильності обчислення грошового забезпечення військовослужбовця, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у період з 2021 по 2026 рік.

Спір стосувався, зокрема, того, яку розрахункову величину необхідно застосовувати для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 та як на ці правовідносини вплинуло набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481.

Суть справи

Військовослужбовець проходив військову службу у відповідній військовій частині з 7 квітня 2021 року. На підставі наказу від 18 березня 2026 року його було звільнено у зв’язку з вибуттям до нового місця служби.

У липні 2026 року в інтересах військовослужбовця до Черкаського окружного адміністративного суду подано позов до військової частини. Позивач просив визнати протиправними дії щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 7 квітня 2021 року до 18 березня 2026 року, а також грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021–2025 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законами про Державний бюджет України на відповідні роки станом на 1 січня кожного календарного року.

Також позивач просив зобов’язати військову частину здійснити перерахунок та доплату основних і додаткових видів грошового забезпечення за період з 7 квітня 2021 року до 18 березня 2026 року включно, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021–2025 роки. На думку позивача, відповідні суми мали визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на належний тарифний коефіцієнт із подальшою виплатою різниці з урахуванням уже виплачених сум.

Позов мотивовано тим, що військова частина, на думку військовослужбовця, виплачувала йому грошове забезпечення не в повному розмірі.

Військова частина заперечувала проти позову та просила відмовити в його задоволенні, зазначаючи, що грошове забезпечення було нараховане та виплачене відповідно до чинного законодавства.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного письмового провадження без виклику сторін. Підставами для такого розгляду суд зазначив достатність письмових доказів для повного та об’єктивного вирішення спору, відсутність обґрунтованих клопотань про розгляд справи із викликом сторін, а також відсутність необхідності у призначенні експертизи чи допиті свідків.

Дослідивши картки особового рахунку військовослужбовця, суд установив фактичні розміри здійснених нарахувань.

У 2021 році грошове забезпечення обчислювалося з посадового окладу у розмірі 3440 грн. Грошова допомога на оздоровлення була нарахована у розмірі 20 048,06 грн, а матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань — у розмірі 830 грн.

У 2022 році посадовий оклад становив 3440 грн, а з червня у зв’язку зі зміною посади — 4230 грн. Грошову допомогу на оздоровлення було нараховано у розмірі 31 767,85 грн. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не нараховувалася.

У 2023 році грошове забезпечення обчислювалося з посадового окладу 4230 грн, а з червня у зв’язку зі зміною посади — 4500 грн. Грошова допомога на оздоровлення становила 46 983,38 грн. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не нараховувалася.

У 2024 році посадовий оклад становив 4510 грн. Грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не нараховувалися.

У 2025 році посадовий оклад також становив 4510 грн, а грошова допомога на оздоровлення була нарахована у розмірі 55 490,06 грн. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не нараховувалася.

У 2026 році грошове забезпечення обчислювалося з посадового окладу 4510 грн. Грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не нараховувалися.

Вважаючи такі нарахування неповними, військовослужбовець звернувся до суду.

Позиція та висновки суду

Суд виходив із того, що питання грошового забезпечення військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.

Суд звернув увагу, що відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад та оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації та інших установлених законом обставин, а його розміри встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Тарифні сітки розрядів та коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців затверджені постановою Кабінету Міністрів України №704.

У первинній редакції пункту 4 постанови №704 передбачалося, що розміри посадових окладів та окладів за військовими або спеціальними званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 пункт 4 постанови №704 було змінено та передбачено застосування для відповідних розрахунків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 було визнано протиправним та скасовано.

У зв’язку із цим суд у цій справі виходив із того, що з 29 січня 2020 року пункт 4 постанови №704 відновив дію в редакції, яка існувала до внесення змін постановою №103. Відповідно, розміри посадових окладів та окладів за військовими або спеціальними званнями мали визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому суд урахував пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, яким передбачено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та інших виплат.

Суд зазначив, що положення пункту 4 постанови №704 та зазначені приписи Закону №1774-VIII підлягають спільному застосуванню. Тому з 29 січня 2020 року посадові оклади та оклади за військовими або спеціальними званнями необхідно було визначати шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на тарифний коефіцієнт. Співвідношення цього прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати на такий розрахунок не впливало.

Суд також послався на постанову Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №826/9052/18 та правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 2 серпня 2022 року у справі №440/6017/21.

У справі №440/6017/21 Верховний Суд, зокрема, виходив із того, що з 1 січня 2020 року положення пункту 4 постанови №704 у частині застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2018 року, не відповідало актам вищої юридичної сили, якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік. Верховний Суд також зазначив, що внаслідок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб виникли підстави застосовувати оновлені показники для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням. Обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини на ці правовідносини не впливало, оскільки розрахунковою величиною був саме прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Суд у справі №580/7671/26 також зазначив, що закони про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки не містили застережень щодо застосування для визначення грошового забезпечення військовослужбовців прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня 2018 року.

Законом про Державний бюджет України на 2021 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року було встановлено у розмірі 2270 грн, Законом про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 1 січня 2022 року — 2481 грн, а Законом про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 1 січня 2023 року — 2684 грн.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 було внесено зміну до пункту 4 постанови №704. Нова редакція передбачила, що розміри посадових окладів та окладів за військовими або спеціальними званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення цієї суми на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови №704.

Постанова №481 набула чинності 20 травня 2023 року.

При вирішенні спору суд урахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 червня 2025 року у справі №480/7154/24, відповідно до якого з 20 травня 2023 року, після набрання чинності постановою №481, грошове забезпечення військовослужбовців обчислювалося на основі сталої величини 1762 грн, а не прожиткового мінімуму, як це було раніше передбачено пунктом 4 постанови №704.

Суд також урахував подальший розгляд питання про законність постанови №481. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, яке набрало законної сили після апеляційного перегляду 18 червня 2025 року, постанову №481 було скасовано у відповідній частині. Однак 16 липня 2026 року Верховний Суд скасував рішення Київського окружного адміністративного суду та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду і прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України щодо пункту 2 постанови №481.

Верховний Суд у цій постанові зазначив, що за сталою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду питання грошового забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб належить до повноважень Кабінету Міністрів України. Саме Уряду делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри складових грошового забезпечення, і такі повноваження є дискреційними.

Під умовами в цьому контексті розуміються необхідні обставини, які роблять можливим нарахування грошового забезпечення, під порядком — послідовність, черговість, спосіб виконання та метод здійснення такого нарахування, а до складових грошового забезпечення належать посадовий оклад, оклад за військовим або спеціальним званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Верховний Суд також наголосив, що базовий критерій для визначення складових грошового забезпечення має визначальне значення, оскільки саме від нього шляхом множення на тарифні коефіцієнти обчислюються основні види виплат. За відсутності базового спеціального закону норми щодо структури, складових розрахунку та розмірів грошового забезпечення відповідних категорій осіб установлюються та регулюються актами Кабінету Міністрів України, зокрема постановою №704.

З урахуванням цих висновків Черкаський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що нарахування грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №481 із застосуванням сталої величини 1762 грн відповідає закону.

Тому доводи військовослужбовця про те, що протягом усього заявленого періоду його служби грошове забезпечення мало обчислюватися із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня кожного відповідного календарного року, суд визнав безпідставними та необґрунтованими в частині періоду починаючи з 20 травня 2023 року.

Водночас суд установив протиправну бездіяльність військової частини щодо нарахування та виплати військовослужбовцю грошового забезпечення за період його служби до набрання чинності постановою №481 без застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 1 січня відповідного року законами про Державний бюджет України.

У резолютивній частині рішення суд визнав протиправною бездіяльність військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 7 квітня 2021 року до 19 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021–2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 1 січня 2021, 2022 та 2023 років відповідно.

Суд зобов’язав військову частину здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 7 квітня 2021 року до 19 травня 2023 року включно, грошової допомоги на оздоровлення за 2021–2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо решти заявлених вимог суд зазначив, що вони є передчасними, не підтверджені доказами та необґрунтовані, а порушення з боку військової частини в цій частині доказами не підтверджено. Зокрема, доказами не було підтверджено нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в інші періоди, крім 2021 року.

У зв’язку із цим адміністративний позов задоволено частково, а в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки доказів їх понесення сторонами суду не надано.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів із дня складення його повного тексту.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.