"Промахнувся": Трамп потрапив у світову економічну війну, а Сі Цзіньпін отримав перевагу, - Bloomberg

Майбутній травневий візит Дональда Трампа до Пекіна може стати демонстрацією того, наскільки змінилося співвідношення сил між двома наддержавами, передають Патріоти України з посиланням на Bloomberg.

На відміну від попередніх років, президент США прибуде до Китаю в ослабленій позиції, що спричинено енергетичною кризою та війною в Ірані. Політика Сі Цзіньпіна, спрямована на самодостатність та підготовку до «екстремальних сценаріїв», дозволила Китаю вистояти перед обличчям глобальної нестабільності, тоді як Вашингтон змушений маневрувати між санкціями та внутрішнім тиском через ціни на пальне.

Поки Трамп намагається придушити доходи Ірану через морську блокаду, наслідки цієї боротьби б’ють по американській економіці. Перекриття Ормузької протоки спричинило найглибші потрясіння на ринках нафти, змусивши США тимчасово пом’якшити обмеження навіть щодо російського експорту. Натомість Китай, який активно інвестував у відновлювану енергетику та вугільну промисловість, досяг рівня самозабезпеченості у 80%. Половина нових автомобілів у КНР вже є електричними, що робить країну менш вразливою до стрибків цін на бензин, які критично впливають на рейтинги Трампа напередодні проміжних виборів у США.

Китай також успішно використовує асиметричні засоби впливу. Контроль Пекіна над експортом рідкісноземельних елементів, необхідних для виробництва високотехнологічної зброї та електроніки, став серйозним важелем тиску на Вашингтон. Паралельно з цим Іран підриває фінансову могутність США, приймаючи платежі в юанях та цифрових активах, що сприяє дедоларизації світової торгівлі.

Навіть у питанні Тайваню Сі Цзіньпін обирає стратегію політичного та економічного виснаження замість прямого воєнного конфлікту. Успішні контакти з тайванською опозицією та обмеження дипломатичних візитів чинного керівництва острова свідчать про те, що Китай воліє формувати майбутнє регіону через вплив, а не силу. У підсумку, поки Трамп напружує стосунки з традиційними союзниками, світові лідери дедалі частіше розглядають Пекін як стабільнішого партнера. Таким чином, візит президента США до Китаю стане не демонстрацією сили, а показником того, що умови світового порядку тепер все частіше диктуються з Пекіна.