"Прості поляки не прокидаються з думкою про Волинь". Польський соціолог поділився дослідженнями щодо глибини антиукраїнських настроїв у Польщі

Польський соціолог і політолог Рафал Панковський в інтерв'ю BBC News Україна розповідає про джерела українофобії в Польщі, як польські політики використовують історію для своїх рейтингів та чи можуть Україна й Польща здолати суперечки навколо Волинської трагедії, передають Патріоти України.

Панковський вже багато років займається проявами ксенофобії, націоналізму та расизму у Польщі в асоціації "Ніколи більше" ("Nigdy Więcej"). А ще є співавтором 13 статті Конституції Польщі про заборону партій і організацій, які підтримують тоталітарні практики.

BBC: Ви досліджуєте расизм, націоналізм і ксенофобію в Польщі з початку 1990-х років. Звідки цей інтерес? Якою тоді була Польща, вона мала з цим проблему?

Р.П. Ці проблеми не нові. Натомість змінюються "теми", які в певний період виходять на перший план. І, звичайно, останні чотири роки найважливішою темою, з якою ми щодня маємо справу у своїй роботі, є польсько-українські відносини – передусім через присутність великої кількості людей з України в Польщі в цьому драматичному контексті війни.

BBC: Якщо говорити про 1990-ті роки, хто був мішенню нападів польських радикалів?

Р.П.: Ця ситуація змінювалася. Ще в 1990-х роках Польща значною мірою була монокультурною, моноетнічною країною. Існували різні меншини, зокрема українська та багато інших, але після Другої світової війни Польща стала суспільством не цілком, але майже повністю етнічно однорідним.

Тому ці націоналістичні та расистські групи ще в 1990-х роках часто спрямовували свою агресію також проти етнічних поляків, які не вписувалися в їхній ідеологічний стереотип "справжнього поляка". Це, наприклад, були молоді люди, пов'язані з субкультурами, альтернативною культурою, музикою регі чи хіп-хопом – про це можна довго говорити.

У Польщі також уже багато років існує явище, яке називають "антисемітизмом без євреїв". Тобто єврейська меншина після Голокосту продовжує існувати в Польщі, але вона дуже нечисленна. Водночас антисемітизм як проблема, як явище не зник і є непропорційно високим.